Перейти до вмісту

Географія Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Норвегії
Географічне положення Норвегії
Географічне положення Норвегії
Географічне положення
КонтинентЄвропа
РегіонПівнічна Європа
Координати62°00′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 62.000° пн. ш. 10.000° сх. д. / 62.000; 10.000
Територія
Площа323,8 тис. км² (68-ме)
Морське узбережжя25,1 тис. км
Державний кордон2566 км
Рельєф
Типгірський
Найвища точкагора Галлгепігген (2469 м)
Найнижча точкаНорвезьке море (0 м)
Клімат
Типпомірний,
субполярний
Внутрішні води
Найдовша річкаГломма (604 км)
Найбільше озероМйоса (369,3 км²)
Інше
Природні ресурсивуглеводні, залізні руди, руди кольорових металів, залізні руди, риба, деревина, гідроенергія
Стихійні лихакаменепади, лавини
Екологічні проблемизабруднення вод, кислотні дощі, забруднення повітря

Норвегія — європейська країна, що розташована на півночі континенту, на Скандинавському півострові . Загальна площа країни 323 802 км² (68-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 304 282 км², а на поверхню внутрішніх вод — 19 520 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України, трохи більша за площу штату Нью-Мексико.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Офіційна назва країни — Королівство Норвегія, коротка назва — Норвегія (норв. Kongeriket Norge, Norge; нюн. Noreg). Назва країни походить від слів «нордр» (норв. nordr) — північ і «вег» (норв. veg) — шлях, тобто «Північний шлях»[2]. Спочатку назва відносилась до морського шляху вздовж берега, по якому нормани виходили до північних морів. Пізніше назва поширилась на узбережжя, а потім і на державу норманів на цьому узбережжі[2].

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Норвегія — північноєвропейська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — зі Швецією (спільний кордон — 1666 км), на північному сході — з Фінляндією (709 км) і Російською Федерацією (191 км). Загальна довжина державного кордону — 2566 км[1]. 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за горизонт. Норвегія омивається водами. Загальна довжина морського узбережжя 25,1 тис. км, з яких власне узбережжя — 2650 км, разом із берегами численних фіордів — 22,5 тис. км. Загальна довжина узбереж численних островів — 58,1 тис. км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[3]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 10 морських миль. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Крайні пункти Норвегії

Час

[ред. | ред. код]
Докладніше: Час у Норвегії

Час у Норвегії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[4]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Норвегії
Див. також: Гідрогеологія Норвегії

Скандинавський півострів — велика брила, складена переважно гранітами і гнейсами з сильно порізаним рельєфом. Брила асиметрично піднята на захід, в результаті східні схили (загалом на території Швеції) більш пологі й довгі, а західні, звернені до Атлантичного океану, дуже круті й куці.

Сейсмічність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сейсмічність Норвегії

Норвегія розташована в межах зони зі слабою сейсмічною активністю[5]. За характером сейсмічності територія Норвегії належить до пасивних континентальних окраїн[6]. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію[7][8]. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську[6]. По краях щита численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси. Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова[5]. Землетруси пов'язані з розломами, що розсікають каледонські складчасті структури норвезького узбережжя. На південній околиці щита землетруси приурочені до розломів западин Данських проток і півострова Ютландія[6]. Більшість сейсмічних вогнищ пов'язано із зонами новітніх диференційованих брилових рухів вздовж розломів, що утворили грабени типу Осло-фіорду і що характеризуються нечастими 7-бальними землетрусами[5].

Значні землетруси в Норвегії:

Вулканізм

[ред. | ред. код]
Див. також: Вулкани Норвегії
Беренберг

Єдиним активним вулканом країни є Беренберг (2227 м) на острові Ян-Маєн у Норвезькому морі над Північно-Атлантичним хребтом[9].

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Норвегії

Норвегія — країна мальовничих ландшафтів, із зубчатими гірськими хребтами, долинами, обробленими льодовиками, і вузькими фіордами з крутими берегами. Середні висоти — 460 м; найнижча точка — рівень вод Норвезького моря (0 м); найвища точка — гора Галлгепігген (2469 м). Понад 70 % території країни займають Скандинавські гори, які простягаються з південного-заходу на північний-схід на 1700 км. Середні висоти 1600—1900 м; максимальна 2469 м — гора Галлгепіґґен. Низини займають вузьку (40-50 км) приморську смугу — странфлат. Вершини плоскогір'їв пенепленізовани — ф'єльди. На півдні розташоване велике нагір'я. З останніми різко контрастують круті схили Скандинавських гір.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Узбережжя порізане глибокими долинами — фіордами.

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Норвегії

Архіпелаг Шпіцберґен — найбільший архіпелаг країни, характеризується чергуванням гірських хребтів, плоскогір'їв та широких долин. Узбережжя порізане фіордами. Найбільша вершина — гора Ньютон (1712 м). Більше половини архіпелагу вкрито льодовиковими щитами, повсюдно розвинена багаторічна мерзлота.

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Норвегії

Більша частина території Норвегії лежить у помірному кліматичному поясі[10]. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[11]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, можливий сніговий покрив[11]. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне[11]. На півночі й острові Ян-Маєн субполярний клімат[10]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, прохолодне сире літо з туманами на узбережжях, вітряна волога зима[11]. Посеред зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин. На архіпелазі Шпіцберген полярний клімат[10]. Увесь рік панують полярні повітряні маси. Поверхня скута кригою цілий рік. Відносно м'яка морозна зима, прохолодне літо, опадів мало[11].

  • Сонячна радіація в Європі (англ.)
    Сонячна радіація в Європі (англ.)
  • Кліматична карта Норвегії (за Кеппеном)
    Кліматична карта Норвегії (за Кеппеном)

Норвегія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Норвегії

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Норвегії

Річки країни належать басейнам Атлантичного (південь) і Північного Льодовитого океанів (північ). Річки повноводні, з порогами.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Норвегії

Близько 4 % території країни займають озера, головним чином льодовикові.

Льодовики

[ред. | ред. код]
Докладніше: Льодовики Норвегії

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Норвегії

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Норвегії
Див. також: Ліси Норвегії

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Норвегії
Див. також: Ссавці Норвегії, Птахи Норвегії та Риби Норвегії

За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Голарктичної зоогеографічної області, північне узбережжя і Скандинавські гори — до Арктичної підобласті, південь — до Європейсько-Сибірської тайгової провінції, крайній південь — до Європейської лісової провінції[11]. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні хвойнолісові (1), лісотундрові (2) і тундрові (3) угруповання тварин, а також інтразональні[13] гірські й водно-болотні (долинно-річкові, приморські) тваринні угруповання, характерні для помірного і субарктичного кліматичних поясів. Особливістю тваринного населення країни є низьке видове різноманіття, адаптація до холодів, вплив океанічного клімату, сезонні міграції птахів. Характерними видами хребетних тут вважаються песець (Vulpes lagopus), північний олень (Rangifer tarandus), морж (Odobenus rosmarus), білий ведмідь (Ursus maritimus), мартин полярний (Larus hyperboreus), гага звичайна (Somateria mollissima), поморник довгохвостий (Stercorarius longicaudus) тощо. Домінуючими в зональних угрупованнях є мезофільні й гідромезофільні групи та види тварин.

Стихійні природні явища

[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: каменепади, сходження снігових лавин; єдиний активний вулкан країни, Беренберг знаходиться на острові Ян-Маєн[1].

Природні ресурси

[ред. | ред. код]

Корисні копалини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Корисні копалини Норвегії

Надра Норвегії багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, залізну руду, мідь, свинець, цинк, титанові руди, пірит, нікель.

Водні ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 382 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 900 км² зрошуваних земель[1].

Земельні ресурси

[ред. | ред. код]

Земельні ресурси Норвегії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 2,7 %,
    • орні землі — 2,2 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 27,8 %;
  • інше — 69,5 %[1].

Охорона природи

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Норвегії
Докладніше: Природно-заповідний фонд Норвегії

Природа Норвегії у порівнянні з іншими країнами Європи, характеризується слабкою антропогенною зміною природних ландшафтів.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Норвегія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Див. також: Екорегіони Норвегії

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Норвегії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Norway : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
  3. ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  4. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  5. ↑ а б в Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  6. ↑ а б в Апродов В. А., 2010.
  7. ↑ Соловьев С. Л., 1963.
  8. ↑ Николаев Н. И., 1966.
  9. ↑ Атлас світу, 2005.
  10. ↑ а б в Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  11. ↑ а б в г д е ФГАМ, 1964.
  12. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. ↑ Інтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011.  — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]
  • Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006 — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
  • Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
  • Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
  • Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с.
  • Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — Т. 2. : Європа. — 464 с. — ISBN 978-966-439-273-7.
  • Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Норвегії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Норвегії&oldid=47468988