Мармурова кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мармурова кішка
Pardofelis marmorata.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Pardofelis
Вид: Мармурова кішка
Біноміальна назва
Pardofelis marmorata
(Martin, 1837)
Мапа поширення
Мапа поширення
Підвиди
  • P. m. charltoni
  • P. m. marmorata
Синоніми
Felis marmorata
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pardofelis marmorata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pardofelis marmorata
EOL logo.svg EOL: 311554
ITIS logo.svg ITIS: 621872
IUCN logo.svg МСОП: 16218
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61410
Fossilworks: 224095

Мармурова кішка[1] (Pardofelis marmorata) — дика кішка Південно-Східної Азії з підродини малих кішок (Felinae). Характеризується довгим хвостом, розміром трохи більшим за домашню кішку й візерунком хутра, що нагадує димчастого леопарда. Це деревний, солітарний, територіальний вид, який мешкає в тропічних лісах.

Таксономія[ред. | ред. код]

Деякий час її вважали лінією великих кішок. А саме, через спорідненість у візерунку хутра і дещо збільшені верхні ікла мармурову кішку розміщали в один рід з димчастим леопардом (Corbett & Hill, 1992). Проте дослідження ДНК вказують, що мармурова кішка належить до лінії родоводу, до якої також належать Азійська золотиста кішка (Catopuma temmincki) і Гніда кішка (Catopuma badia). Спільний прабатько названих трьох видів жив приблизно 5.41 мільйона років тому[2].

Філогенетичне древо родів Pardofelis і Catopuma


 Pardofelis marmorata

 Catopuma temmincki

 Catopuma badia


Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Мармурові кішки трохи більші за домашніх кішок, вагою 2—5 кг. Їх довжина становить близько 55 см, не враховуючи 50-сантиметрового хвоста. Висота в холці від 35 до 55 см. Ноги гнучкі й досить короткі, але ступні великі з великими подушечками. Очі бурштинові або золотисті, вуха малі й округлі. Очі оточені кільцями кольору слонової кістки. Ікла довгі у порівнянні з розміром тіла. Хутро густе й м'яке. Візерунок хутра нагадує димчастого леопарда: на жовтому тлі видніються великі чорні, нерівномірно окреслені плями, внутрішня частина яких світліша за краї. Нижні частини тіла світліші. По будові тіла мармурові кішки схожі поширеним в тих же краях далекосхідними котами, хоча близької спорідненості між обома видами немає. Часто мармурові кішки перебувають в положенні з опуклою спиною.

Ареал[ред. | ред. код]

Мармурові кішки мешкають в континентальній Південно-Східній Азії, в східних Гімалаях, на Суматрі й Борнео. Їх безпосередньою сферою проживання є вологі тропічні ліси. Хоча насправді цей вид був записаний в широкому діапазоні середовищ існування від рівня моря до 3000 метрів. Місця проживання включають змішані листяно-вічнозелені ліси, вторинні ліси, вирубки, ліс після вирубок, і кам'янисті чагарники. Країни проживання: Бутан; Бруней-Даруссалам; Камбоджа; Китай; Індія; Індонезія (Калімантан, Суматра); Лаос; Малайзія (півострів Малайзія, Сабах, Саравак); М'янма; Непал; Таїланд; В'єтнам.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Мармурова кішка — нічний мисливець. На відміну від бенгальської кішки, яка живе на землі, мармурова пересувається в основному по гіллю дерев, і так обидва види не складають один одному особливої конкуренції.

Харчування[ред. | ред. код]

Мармурова кішка харчується гризунами, особливо з родини вивіркових, а також жабами, птахами й комахами.

Відтворення[ред. | ред. код]

Вагітність, за оцінками, триває десь між 66 і 82 днів. Очі кошенят повністю відкриті у близько 16 днів, і вони зможуть ходити у 22 дні. Менш ніж 100 грамів при народженні, вони швидко розвиваються. Молодь досягає статевої зрілості у 21—22 місяці, одна особина в неволі дожила до 12 років і трьох місяців.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Головною загрозою для мармурової кішки є знеліснення. Мармурова кішка внесена до Додатка I CITES. Полювання на неї заборонена в країнах: Бангладеш, Китай (тільки у провінції Юньнань), Індія, Малайзія, Індонезія, М'янма, Непал і Таїланд. Мармурову кішку рідко можна побачити в зоопарках і вона погано розмножується в неволі. Цей вид знаходиться на межі вимирання і занесений в Міжнародну Червону книгу.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 108.
  2. O’Brien S. J. & Johnson W. E. The evolution of cats // Scientific American. — 2007. — Вип. 297. — № 1. — С. 68–75. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]