Кіт лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кі́т лісови́й
(Felis silvestris silvestris)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид: Кіт лісовий
Біноміальна назва
Felis silvestris
(Schreber, 1775)
П'ять підвидів кота лісового (Felis silvestris) згідно з дослідженнями ДНК (2007).[2]
П'ять підвидів кота лісового (Felis silvestris) згідно з дослідженнями ДНК (2007).[2]
Підвиди

Дивись текст статті

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Felis silvestris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Felis silvestris
EOL logo.svg EOL: 328605
ITIS logo.svg ITIS: 180589
IUCN logo.svg МСОП: 60354712
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9683
Fossilworks: 224042

Кі́т лісови́й[3][4] (Felis silvestris) — вид хижих ссавців з роду кіт (Felis) родини котових (Felidae). В Україні рідкісний ссавець, що підлягає охороні.

Морфологія[ред. | ред. код]

Загалом подібний до свійського кота, але відрізняється дещо більшими розмірами (довжина тіла до 90 см) і відносно коротким притупленим хвостом, покільцьованим кількома (частіше 3–4) темними смугами. Кінчик хвоста чорний. Підошви лап чорні. Очі блакитні або сірі. Ринарій червоно-рожевий (кольору «сирого м'яса»). Череп великий, довжиною 90–110 мм, звичайно без носового прогину.

Таксономічна характеристика[ред. | ред. код]

Єдиний представник роду Felis у фауні України, один з 4 видів цього роду, відомих у світовій фауні. Схрещується зі свійськими котами.

Поширення та чисельність[ред. | ред. код]

Поширення кота лісового в Україні (за[5])

Поширення[ред. | ред. код]

Сучасний ареал займає лісові області Середньої та Південної Європи, Малої Азії та Кавказу. Україна є східним кордоном номінативної форми лісового кота. У XVII—XVIII ст. вид траплявся в Карпатах, на Волині та Сумщині.[6] Кіт лісовий поширений в Українських Карпатах, на Закарпатті (Виноградівський, Берегівський, Воловецький, Тячівський, Перечинський райони). Невелика популяція кота лісового виявлена в Чернівецькій області (Сторожинецький, Глибоцький райони), на Волині, та в Одеській області. Протягом першого десятиліття ХХІ ст. ареал розширився — вид виявлено в Миколаївській області та навіть на Черкащині.[5]

Окремі деталі поширення і природної історії кота лісового в Європі викладено на сторінці «Кіт лісовий європейський».

Місця перебування[ред. | ред. код]

Селиться в горах, у глухих дубових, дубово-грабових, букових і мішаних, рідко ялинових лісах (висота 300–900 м), у плавнях в очеретяних заростях, часто влаштовує лігва на плавучих острівцях.

Чисельність[ред. | ред. код]

В Україні карпатська популяція сягає чисельності 300–400 особин, на Поділлі — кілька десятків особин. Є одиничні особини в плавнях Дунаю та Дністра. Загальна кількість оцінюється в 400–500 особин.

Причини зміни чисельності[ред. | ред. код]

Інтенсивне вирубування лісу, різке скорочення площ старих листяних лісів, особливо дібров, створення штучних лісових насаджень і активне рекреаційне використання лісів, знищення особин виду під час відстрілу бродячих домашніх котів, застосування мисливських капканів. Серед несприятливих кліматичних факторів важливе значення має глибина снігового покриву.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Веде прихований спосіб життя. Селиться поодинці. Активний у сутінках та вночі. Теплолюбна тварина. Водиться в місцях, що добре прогріваються сонцем, з густим травостоєм, старими дуплистими деревами, в чагарнику. Виводкові лігва влаштовує в дуплах дерев, розколинах скель, під купами сушняку і колод, у норах борсука та лисиць, зрідка — на горищах лісових будинків, в очеретяних заростях. Живиться переважно мишоподібними гризунами, рідше птахами, плазунами, у крайніх випадках — трупами тварин. Самка раз на рік (квітень — травень) після 63–68 денної вагітності народжує 2–4 (зрідка 5) сліпих малят, які тримаються біля неї до вересня — жовтня. Вороги і конкуренти — рись, лисиця звичайна, вовк, куницеві, бродячі собаки, великі хижі птахи. Значної шкоди чистоті виду завдають бродячі коти, які, паруючись з дикими, дають гібриди.

Розмноження у неволі[ред. | ред. код]

AfricanWildCat.jpg
Wildkatze Feldkirch.jpg

У зоопарках Європи розмножується. Наразі[коли?] факти розмноження в зоопарках України невідомі.

Заходи охорони[ред. | ред. код]

Занесений до Червоної книги Української РСР (1980), Червоної книги України (1996, 2009). Охороняється кіт лісовий в заповідниках Карпатському біосферному, Дунайському біосферному, заповідниках, у Карпатському національному природному парку. Як вид, що підлягає особливій охороні, включено до списку CITES та Бернської конвенції.

Для збереження кота лісового необхідно заборонити відстріл бродячих свійських котів у місцях існування виду, інтенсифікувати боротьбу з браконьєрством та посилити контроль за дотриманням правил утримання псів; створити заказники в місцях розмноження виду.

Підвиди[ред. | ред. код]

Найбільші 5 підвидів:[2]

За попередніми висновками Групи спеціалістів з котів МСОП вид Felis silvestris поділяється лише на два підвиди: F. s. silvestris і Felis silvestris caucasica, оскільки решта популяцій раніше широкого виду тепер віднесено до інших видів, а саме Felis lybica і Felis bieti і підвидів виду Felis lybica[7].

Інші раніше окремі підвиди наразі включені в:

  • Європейський підвид
Європейський лісовий кіт

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Yamaguchi N. et al. (2015) Felis silvestris: інформація на сайті МСОП (англ.) 08.11.2018
  2. а б Driscoll, CA, et al. (2007-06-28). The Near Eastern Origin of Cat Domestication. Science 317 (5837): 519–523. PMID 17600185. doi:10.1126/science.1139518. 
  3. Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 190.
  4. Кукурудза С.І. Біогеографія. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — С. 318. — ISBN 966-613-502-7.
  5. а б Zagorodniuk I., Gavrilyuk M., Drebet M., Skilsky I., Andrusenko A., Pirkhal A. Wildcat (Felis silvestris Schreber, 1777) in Ukraine: modern state of the populations and eastwards expansion of the species Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine. // Біологічні студії. Studia Bilogica. — 2014. — Vol. 8, N 3. — P. 233–254.
  6. Шквиря М. Г., Шевченко Л. С., Потіш Л. А. Кіт лісовий // Червона книга України / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 545.
  7. Kitchener, A. C. et al. A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group // Cat News Special Issue. — 2017. — Вип. 11. — С. 1−80. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Башта А.-Т. В., Потіш Л. А. Ссавці Закарпатської області. — Львів, 2007. 194 с.
  • Башта А.-Т., Потіш, Л. А. Лісовий кіт (Felis silvestrisSchreb.) на Закарпатті: оцінка стану популяції // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. Сер. біол. 2004. Вип. 15. С. 44–47
  • Велика Волинь : науковий збірник / Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Житомирська обласна організація Національної Спілки журналістів України, Житомирський обл. краєзнавчий музей. — Житомир : М.А.К., 1902. — 2003, Т.29 : Духовні витоки Житомирщини. — Житомир : М.А.К., 2003. — C. 292. — ISBN 966-8123-17-4
  • Визначник звірів України / О. Мигулін. — Харків : Державне видавництво України, 1929. — С. 68.
  • Загороднюк І. Міжвидова гібридизація і фактори її формування на прикладі теріофауни Східної Європи // Біологічні Студії. 2011. Том 5, № 2. С. 173–210.
  • Кіт лісовий (Felis silvestris) в Ужанському національному природному парку (Східні Карпати) / Н. Коваль // Праці Теріологічної Школи. — 2017. — Т. 15. — С. 105–110. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prtheirs_2017_15_14
  • Межжерін С. В., Лашкова О. І. Ссавці України (довідник-визначник). — Київ : Наукова думка, 2013. — 356 c. — ISBN 978-966-00-1300-1
  • Мигулін О. О. Звірі УРСР: (Матеріали до фауни). — К.: Вид-во АН УРСР, 1938. — С. 196. (уривки)
  • Проблеми екології рідного краю : навч. матер. / Л.П. Царик, М.В. Потокій, О.В. Сінгалевич та ін. Тернопільський державний педагогічний інститут. — Тернопіль, 1993. — С. 134,135.
  • Татаринов К. А. Звірі західних областей України (Матеріали до вивчення фауни Української РСР). — Київ : Вид-во АН Укр. РСР, 1956. — 187 с.
  • Турянін І. І. Хутрово-промислові звірі та мисливські птахи Карпат. — Ужгород : Карпати, 1975. — 176 с.
  • Турянин И. И. Кошачьи Украинских Карпат // Изученность териофауны Украины, ее рационального использованияи охраны. — Київ : Наукова думка, 1988. — С. 91–95.
  • Чижов М.О. Український лісостеп: Фізико-географічний нарис. — К.: Радянська школа, 1961. — С. 203.
  • Шевченко Л. С., Песков В. Н. Дикая лесная кошка, Felis silvestris Schreber, 1977 (Felidae, Carnivora, Mammalia), в Украине (распространение, структура популяции и новые находки) // Вісник Національного науково-природничого музею. 2009. Том 6–7. С. 135–157.
  • Zagorodniuk, I., Gavrilyuk, M., Drebet, M. et al. Wildcat (Felis silvestris Schreber, 1777) in Ukraine: modern state of thepopulations and eastwards expansion of the species // Studia Biologica. 2014. Vol. 8, No. 3. P. 233–254.