Кіт-рибалка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кіт-рибалка
Prionailurus viverrinus.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Азійський кіт (Prionailurus)
Вид: Кіт-рибалка
Біноміальна назва
Prionailurus viverrinus
(Bennett, 1833)
Місця розповсюдження кота-рибалки
Місця розповсюдження кота-рибалки
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Prionailurus viverrinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Prionailurus viverrinus
EOL logo.svg EOL: 1037335
ITIS logo.svg ITIS: 552770
IUCN logo.svg МСОП: 18150
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61388
Fossilworks: 224057

Кіт-рибалка, або віверіна (лат. Prionailurus viverrinus) — дика кішка роду азійський кіт підродини малі кішки, що мешкає в Південно-Східної Азії. Близько споріднена до бенгальської й схожа на неї, але більших розмірів. Тямить у виловлюванні риби і добре плаває.

Рідкісна тварина, занесена до Додатка II CITES.

Характеристика[ред.ред. код]

На вигляд кішка-рибалка нагадує віверу (лат. viverra), за іменем якої й отримала свою латинську видову назву.

Маса дорослої тварини від 11 до 15 кг (коти), 6–7 кг (кішки), при довжині тіла 96,5-119,3 см, висоті в плечах 38,1–40,6 см. Має міцне тіло, володіє великою силою. Морда коротка і широка, перенісся практично відсутнє. Вуха маленькі та круглі, низько посаджені з боків голови. Щелепа кругла, майже як у пітбуля; нижня дуже сильна. Голова кругла, шия коротка. Лапи короткі. Хвіст також короткий, товстий біля стегон. Забарвлення строкате[2].

Як і більшість котових, коти-рибалки мають білі плями позаду чорноокреслених вух. Ці плями підкреслюють положення вух, які демонструють агресію тварини. Між пальцями передніх лап є перетинки, які заважають кішці втягувати кігті, але допомагають ловити рибу.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Кішка-рибалка мешкає в тропічних і субтропічних регіонах Південно-Східної Азії: на півдні та сході Індії, в Індокитаї, на Цейлоні, Суматрі, Яві. В основному зустрічаються в лісах поблизу водоймищ, переважно біля боліт, озер і повільних річок. Кішка-рибалки є одним з найрозумніших представників підродини малих кішок.

Харчування[ред.ред. код]

На відміну від більшості інших котячих, кішки-рибалки чудові плавці. У пошуках їжі вони не тільки вичікують біля берега, щоб одним влучним стрибком кинутися на здобич, але і бродять по мілководдю у пошуках крабів, жаб, равликів та інших водних мешканців, або ж пірнають і пливуть, аби впіймати рибу.

Харчуються в основному рибою. Під час полювання кішка сидить на березі ріки в очікуванні рибини, що пропливає повз, яку вдаряє пазуристою лапою. Іноді навіть упірнає за здобиччю на дно річки. Поїдає також жаб, змій, равликів, птахів, дрібних ссавців і падло.

Іноді полюють і на суші на мишей, птахів і комах. У виняткових випадках полюють і на більших ссавців розміром з ягня[3].

Поведінка[ред.ред. код]

Нічна тварина. Має репутацію забіяки, проте зустрічі з людиною уникають.

Описується випадок, коли кішка-рибалка розігнала зграю собак. Існує міф про те, що представниця виду напала на чотиримісячну дитину із Сингапуру; втім, документально це не підтверджено. Відомо, що в одному із зоопарків самець кішки-рибалки вирвався з клітки, зламавши її лапами, і ввійшов до клітки з леопардом, з яким бився та в кінці убив.

У неволі живе понад 15 років.

Підвиди[ред.ред. код]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Незаконне браконьєрство є великою загрозою для виду. Кіт-рибалка захищений національним законодавством у більшій частині його ареалу. Мешкає в кількох природоохоронних територіях.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Sanderson, J., Wilting, A., Sunarto, Khan, J., Mukherjee, S. & Howard, J. (2008). Prionailurus viverrinus. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 2008-10-06. Database entry includes justification for why this species is endangered
  2. Burnie, D., Wilson, D. E. (2001). Animal: The Definitive Visual Guide to the World's Wildlife. Smithsonian Institution, Washington, D.C. ISBN 0-7894-7764-5
  3. Haque, N. M., Vijayan, V. (1993). Food habits of the fishing cat Felis viverrina in Keoladeo National Park, Bharatpur, Rajasthan. Journal of the Bombay Natural History Society 90: 498–500.