Нова Олександрівка (Згурівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Нова Олександрівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Згурівський
Рада/громада Новоолександрівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221984201
Основні дані
Засноване 1910
Населення 1243
Площа 2,912 км²
Густота населення 426,85 осіб/км²
Поштовий індекс 07623
Телефонний код +380 4570
Географічні дані
Географічні координати 50°26′40″ пн. ш. 31°39′44″ сх. д. / 50.44444° пн. ш. 31.66222° сх. д. / 50.44444; 31.66222Координати: 50°26′40″ пн. ш. 31°39′44″ сх. д. / 50.44444° пн. ш. 31.66222° сх. д. / 50.44444; 31.66222
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Місцева влада
Адреса ради 07644, Київська обл., Згурівський р-н, с. Нова Олександрівка, вул. Перемоги, 4, тел. 5-86-31
Карта
Нова Олександрівка is located in Україна
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка is located in Київська область
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка

Нова́ Олекса́ндрівка — село в Україні, в Згурівському районі Київської області. Населення становить 1243 осіб.

Нова Олександрівка — село, адміністра­тивний центр Новоолександрівської сільської ради, якій підпорядковані села Вільне і Старе.

Розташована Нова Олексанрдівка за 13 км на захід від смт Згурівка — райцентру Згурівського району та за 100 км від м. Києва.

Населення (станом на 01.01.2011) — 1087 осіб.

Плоша населеного пункту — 165,3 га. Найближча залізнична станція — Березань, шо знаходиться на південному заході на відстані 25 км.

Село Вільне розташоване за 5 км від с. Нова Олександрівка, за 11 км — до райцентру смт Згурівка та за 98 км від м. Києва.

Кількість дворів — 114, населення — 180 осіб.

Займана площа — 92,7 кв. км.

Село Старе знаходиться за 3 км від с. Нова Олександрівка, за 17 км від райцентру та 98 км від м. Києва.

Кількість дворів — 59, населення — 95 осіб.

Площа — 30 кв. км. Села Вільне та Старе засновані в 1900 р. Назви сіл затверджено рішенням сільських сходок.

За переказами старожилів, першим поселенцем Нової Олександрівки був Олександр Кирпа із с. Черевки, шо переселився сюди в 1904 р. Від його імені й походить назва Олександрівка.

За іншою легендою, у 1906 р. пан Підгаєцький посадив у цьому районі дубовий гай і на честь свого сина Олександра назвав його Олександрівкою.

Навколо був степ і старожили пригадують, що їм було видно з пагорбів все, що робиться довкола в селах сусіднього повіту в радіусі 10-15 км.

Територія Олександрівки — це була глибинка як Київської, так і Полтавської губерній в різні періоди.

Бурхливих революційних подій 1917 р. і періоду громадянської війни тут не відбувалося.

Колективізація пройшла майже безболісно. Організувалося кілька общин, потім все було передано державі. Перед війною це вже був відділок радгоспу «Хмельовик».

Саме в цей період село стало називатись Новою Олександрівкою, точніше. В той час це було невелике, але мобільне та організоване село. Воно в різні періоди належало до Пилипчанської (Баришівський район), Войківської, а впродовж 1963—1970 рр. — до Черевківської сільських рад.

З року в рік село розбудовувалося. На базі державної власності в 1935 р. споруджено контору відділку радгоспу і відкрито початкову школу, в якій на той час навчався 41 учень. Першою вчителькою в селі була Віденко Груня Миколаївна, яка все своє життя присвятила навчанню місцевих дітей.

У 1938 р. в селі збудовано водонапірну башту і водогін, перший гуртожиток. Госпо­дарство перейшло на вирощування племінної худоби.

У селі на цей час налічувалося понад 100 дворів. У ті роки у відділку було 2000 га землі і 4 трактори. У 1938—1941 рр. село на базі державної власності стало базисом зраз­кового господарювання серед широкого українського степу.

З початку Великої Вітчизняної війни на фронт було призвано 61 особу. Окупанти в селі не стояли, проте примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини 76 осіб молоді.

Війна залишила багато жінок вдовами, а дітей без батьків, забравши життя 79 воїнів- односельців.

25 травня 1945 р. відділок радгоспу «Хмельовик» відокремився в окреме господарство — радгосп «Новоолександрівський». Першим директором радгоспу був Г. В. Невожай. У 1947 р. радгосп очолив Роговець Петро Дмитрович, який керував господарством майже 25 років. Під його керівництвом господарство стало одним з найкращих не лише в області, а й в Україні. Саме під його керівництвом радгосп обрав своєю головною спеціалізацією садівництво. У 1948 р. посаджено перший квартал саду.

У 1966 р. за високі успіхи в розвитку садівництва директору радгоспу П. Д. Роговцю присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1955 р. в селі під керівництвом досвідченого агронома, великого любителя природи, заслуженого агронома республіки — Шевченка Андрія Григоровича висаджено чудовий парк, в якому багато різних порід дерев, зокрема й рідкісних.

Нова Олександрівка довго не мала свого адміністративного статусу.

Лише у 1970 р. в Новій Олександрівці утворено сільську раду.

Саме на цей період припадає найбільший розквіт Нової Олександрівки як населеного пункту та адміністративного центру сільської ради, так і господарства.

Завдяки вмілому керівництву директорів господарства — В. Г. Ткаченка, кавалера орденів Леніна та Жовтневої революції, заслуженого агронома республіки, а також Метелиці Михайла Івановича, кавалера орденів Леніна і Трудового Червоного прапора — в селі почалося масове будівництво: виросли нові садиби, багатоквартирні будинки, нова школа і дитсадок.

Усі вулиці села заасфальтовано, є водогін, село газифіковано. Тут є Будинок культури на 300 місць, загальноосвітня школа на 18 класних кімнат, дитсадок на 280 місць, медична амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, торговельний центр.

У селі є місцевий музей, ініціатором створення якого був колишній голова сільської ради В. М. Іваночок, де молоде покоління ознайомлюється з історією села з розповідей нащадків перших поселенців Є. В. Бондаренко й М. Х. Хорошка, з біографіями найкращих односельців, дізнаються про події Великої Вітчизняної війни з вуст кавалера двох орденів Леніна Гарбуз Оксани Василівни та інших ветеранів війни. Всього понад 60 осіб нагороджено орденами і медалями за бойові і трудові заслуги.

Велика увага приділяється у селі ветеранам Німецько-радянської війни та ветеранам праці. Їх вшановують на всі свята, з ними радяться, беручи до уваги їхню думку щодо розвитку культурно-побутової сфери села.

У селі є хороша традиція: на День Перемоги вшановувати всім селом пам'ять загиблих воїнів і найкращих людей села. В цей день на братську могилу і могили першого директора П. Д. Роговця, заслуженого лікаря України В. Г. Гладуна, колишнього директора М. І. Метелиці всім селом покладаються квіти на знак поваги до їхніх бойових і трудових подвигів.

У травні 1995 р. було велике свято з нагоди 50-річчя радгоспу, його відзначало все село, оскільки село і господарство — єдині.

З 18 листопада 1999 р. радгосп перетворено у відкрите акціонерне товариство «Новоолександрівське», директором якого є Ю. С. Виноградов, що сприяв газифікації багатоквартирних будинків. За його правління проведено розпаювання господарства.

Колишній сільський голова І. О. Ландик провів велику роботу із завершення газифікації приватних будинків.

Хто хоч раз побував у Новій Олександрівці, тому знову захочеться приїхати сюди, бо село зачаровує своєю природою, охайністю, благоустроєм.

Це справжнє сучасне село, багате зеленню, квітучими садами, співом птахів, та добрими чуйними людьми.

З 16 листопада 2011 року посаду сільського голови посідає Мельник Катерина Василівна, 1959 року народження. Має середню спеціальну освіту. Закінчила Ніжинське культурно-освітнє училище. За фахом — клубний працівник.



Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.