Паризький мир (1856)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Treaty of Paris 1856 - 1.jpg
Treaty of Paris 1856 - 2.jpg

Паризький мирний договір (трактат) — мирний договір, що завершив Кримську війну 1853—1856 рр. Його обговорення проходило на конгресі, що відкрився 13 (25) лютого 1856 року у столиці Французької імперії. Підписаний в Парижі 18 (30 березня) на заключному засіданні конгресу держав представниками Російської імперії (А. Ф. Орлов, П. І. Бруно), Французької імперії (А. Валевської, Ф. Буркене), Великої Британії (Г. Кларендон, Г. Каулі) , Османської імперії (Алі-паша, Джеміль-бей), Австрії (К. Буоль, І. Гюбнер), Королівства Пруссія (О. Мантейфель, М. Гарцфельдт), Сардинського королівства (К. Кавур, С. Вілламаріна).

Поразка Російської імперії у війні привело до серйозного обмеження її прав й інтересів. Однак використовуючи протиріччя між переможцями та їх ускладнення у зв’язку з великими втратами під Севастополем, російська дипломатія домоглася пом’якшення умов миру.

Основні положення[ред.ред. код]

Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Російській імперії та Османській імперії мати там військовий флот і арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. В той же час територіальні втрати Російської імперії були мінімальні — вона передавала Молдовському князівству гирло Дунаю та частина Південної Бессарабії і таким чином, вона перестала безпосередньо межувати з Османською імперією в Європі. Також Російська імперія повертала Османській імперії Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. Російська імперія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовським князівством і Князівством Сербія.

Держави, зобов’язуючись не втручатися у справи Османської імперії, гарантували автономію Князівству Сербія, Молдовському князівству та Валахії в рамках Османської імперії. Однак фактично окрім Карсу Османська імперія мало що отримувала.

Конвенції[ред.ред. код]

До договору додавалися 3 конвенції. Перша підтверджувала Лондонську конвенцію 1841 про закриття чорноморських проток Босфору і Дарданеллів для іноземних військових кораблів у мирний час. Друга конвенція встановлювала число легких військових суден Російської імперії та Османської імперії на Чорному морі для вартової служби та третя зобов’язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі).

Наслідки[ред.ред. код]

Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що спиралася на віденські трактати 1815 року. Він послабив позиції царизму в Європі та на Близькому Сході та призвів до подальшого загострення Східного питання. У 1859—1862 роках Молдовське князівство та Валахія, за підтримки Російської імперії та Французької імперії, об’єдналися в румунську державу. Це було відхиленням від умов миру, яке, однак, не викликало заперечень західних держав.

У 1870—1871 роках Російська імперія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали, тож західні держави змушені були визнати нове положення речей. Так були підписані Циркуляри Горчакова та Лондонська конвенція 1871 року. Перемога Російської імперії в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років викликала заміну миру Берлінським трактатом, прийнятим на Берлінському конгресі 1878 року.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]