Паризький мир (1856)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Treaty of Paris 1856 - 1.jpg
Treaty of Paris 1856 - 2.jpg

Паризький мирний договір (трактат) — мирний договір, що завершив Кримську війну 1853—1856 рр. Його обговорення проходило на конгресі, що відкрився 13 (25) лютого 1856 року у столиці Французької імперії. Підписаний в Парижі 18 (30 березня) на заключному засіданні конгресу держав представниками Російської імперії (А.Ф.Орлов, П.І.Бруно), Французької імперії (А.Валевський, Ф.Буркене), Великої Британії (Г.Кларендон, Г.Каулі) , Османської імперії (Алі-паша, Джеміль-бей), Австрії (К.Буоль, І.Гюбнер), Королівства Пруссія (О.Мантейфель, М.Гарцфельдт), Сардинського королівства (К.Кавур, С.Вілламаріна).

Поразка Російської імперії у війні привело до серйозного обмеження її прав й інтересів. Однак використовуючи протиріччя між переможцями та їх ускладнення у зв'язку з великими втратами під Севастополем, російська дипломатія домоглася пом'якшення умов миру.

Основні положення[ред.ред. код]

Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Російській імперії та Османській імперії мати там військовий флот і арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. В той же час територіальні втрати Російської імперії були мінімальні — вона передавала Молдовському князівству гирло Дунаю та частину південної Бессарабії і таким чином перестала безпосередньо межувати з Османською імперією в Європі. Також Російська імперія повертала Османській імперії Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. Російська імперія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовським князівством і Князівством Сербія.

Держави, зобов'язуючись не втручатися у справи Османської імперії, гарантували автономію Князівству Сербія, Молдовському князівству та Валахії в рамках Османської імперії. Але фактично, окрім Карсу, Османська імперія мало що отримувала.

Конвенції[ред.ред. код]

До договору додавалися три конвенції.

Перша підтверджувала Лондонську конвенцію 1841 про закриття чорноморських проток Босфору і Дарданеллів для іноземних військових кораблів у мирний час.

Друга конвенція встановлювала число легких військових суден Російської й Османської імперій на Чорному морі для вартової служби.

Третя конвенція зобов'язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі).

Наслідки[ред.ред. код]

Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що спиралася на віденські трактати 1815 року. Він послабив позиції російського царату в Європі та на Близькому Сході, призвів до подальшого загострення "східного питання". У 1859—1862 роках Молдовське князівство та Валахія за підтримки Російської та Французької імперій об'єдналися в єдине Румунське королівство. Це було відхиленням від умов миру, яке, однак, не викликало заперечень західних держав.

У 1870—1871 роках Російська імперія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали, і західні держави мусили визнати новий стан речей. Так були підписані циркуляри Горчакова та Лондонська конвенція 1871 року. Перемога Російської імперії в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років сприяла заміні паризького миру Берлінським трактатом, ухваленим на Берлінському конгресі 1878 року.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]