Паше-Озерський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Паше-Озерський Микола Миколайович
Народився 23 березня (4 квітня) 1889(1889-04-04)
м. Млава, Плоцька губернія, Царство Польське, Російська імперія
Помер 1962 (?), за деякими даними — 23 лютого 1962 року [1]
Воронеж, РРФСР
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність Криміналіст
Alma mater Київський університет святого Володимира
Галузь кримінальне право
Заклад ЛНУ ім. І. Франка
Посада ректор Львівського університету
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]

Паше-Озерський Микола Миколайович (23 березня (4 квітня) 1889(18890404), м. Млава, Плоцька губернія, Царство Польське, Російська імперія, тепер Мазовецьке воєводство, Польща — 1962 р., м. Воронеж, СРСР) — доктор юридичних наук (з 1954), професор (з 7 березня 1919), фахівець у галузі кримінального права та вчений-пенітенціарист.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1907 р. закінчив Радомську гімназію. В 1907—1911 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира. З осені 1911 до 15 грудня 1913 р. — професорський стипендіат по кафедрі кримінального права, кримінального судоустрою та судочинства Київського університету. З 1 грудня 1914 до літа 1919 р. викладав кримінальне право у Київському університеті. На різних посадах читав кримінальне право на Київських вищих жіночих курсах (1915—1919). Був приват-доцентом (1916—1919) та екстраординарним професором Київського юридичного інституту.

З 1919 по 1921 викладав кримінальне право на юридичному факультеті Таврійського університету та в Севастопольському юридичному інституті.

З 1921 по 1939 роки працював у Києві: був приват-доцентом (1915—1919) та екстраординарним професором Київського комерційного інституту (1919), зав. кафедри кримінального права і кримінального процесу Київського інституту народного господарства (1922—1931). Паралельно, за сумісництвом у 1924—1933 рр. Паше-Озерський викладає кримінальне право на Київських юридичних курсах НКЮ УРСР і займає посаду заступника директора з навчальної роботи в цьому ж навчальному закладі. Працював також ст. викладачем Всеукр. школи робітничо-селянської міліції (1926—1933У 1937—1940 рр. був професором, завідувачем кафедри кримінального права КДУ імені Тараса Шевченка.

У 1933—1935 рр. М. М. Паше-Озерський займає посаду наукового співробітника Центру науково-дослідної Станції судової медицини (за іншими даними — посаду професора Всеукр. НДІ охорони здоров'я).

З 1928 по лютий 1934 р. працював під керівництвом І. О. Малиновського науковим співробітником Секції кримінального права Комісії для виучування радянського права ВУАН[2].

У 1937—1940 рр. був професором, завідувачем кафедри кримінального права КДУ імені Тараса Шевченка.

З 1940 року — в м. Львові. В 1940 р. Паше-Озерський за сумісництвом читав курс лекцій з кримінального права на юридичному факультеті Львівського державного університету. Під час німецької окупації М. Паше-Озерський залишався у Львові. Був правним дорадником Українського центрального комітету. Входив до складу Термінологічної комісії при Видавництві УКЦ. Під редакцією Паше-Озерського вийшли переклади КК і КПК Польщі, які застосовувались за німців у судах (за спогадами співробітника Львівського університету Миколи Бараболяка).

Після відновлення радянської влади у повоєнному Львові, Паше-Озерського призначають тимчасовим виконувачем обов'язків ректора Львівського державного університету імені Івана Франка (з 1 серпня 1944 до 27/28 жовтня 1944). А вже з 28 жовтня 1944 він знову професор кафедри кримінального права в Університеті.

24 квітня 1945 р. Паше-Озерського заарештовує НКВС, згодом його етапують до місць досудового ув'язнення в м. Київ, де утримують за звинуваченням у співпраці з німецькими окупаційними органами влади у Львові. Однак 8 червня 1946 року Паше-Озерський був звільнений з-під варти, а 12 червня 1946 кримінальну справу проти нього було закрито. Згодом його поновлено на посаді професора кафедри кримінального права Львівського державного університету імені Івана Франка, але вже 3 травня 1948 року Паше-Озерського звільняють з Університету і відряджають в розпорядження Управління вищої школи при Раді Міністрів УРСР. По тому М. М. Паше-Озерський жив і працював в РРФСР.

В 1949—1960 рр. працював професором кафедри кримінального права і процесу Ростовського державного університету. В 1954 році в Московському державному юридичному інституті ним захищена докторська дисертація за темою «Обстоятельства, исключающие ответственность по советскому уголовному праву».

В 1960—1962 рр. обіймав посаду професора кафедри кримінального права і процесу новоствореного юридичного факультету Воронезького державного університету. Точна дата смерті М. М. Паше-Озерського невідома; за певними даними це лютий 1962 р.[3][4], а за іншими — не раніше першої декади березня 1962.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

За деякими даними[5] М. М. Паше-Озерський опублікував понад 100 наукових праць з кримінального права, кримінального процесу, кримінально-виконавчого права, медичного права російською, українською, німецькою, данською та голландською мовами.

Окремі праці[ред. | ред. код]

  • Паше-Озерский Н. Н. Карательный механизм Уголовного Уложения 1903 г. — К., 1911.
  • Паше-Озерский Н. Н. О предании суду // Университетские известия. — Киев, 1915. — № 1 (Ч. ІІ) — С. 1 — 34.
  • Паше-Озерский Н. Н. Реабилитация осужденного. — К., 1918. — 418с.
  • Паше-Озерский Н. Н. К вопросу о покушении на преступление (Опыт комментария ст. ст. 13 и 14 Уголовного кодекса). — «Вестник советской юстиции» 1924. — № 1 (11).
  • Паше-Озерский Н. Н. Исправительно-трудовой кодекс УССР. Текст и постатейный комментарий. С предисловием С. М. Канарского. — Харьков, 1928. — 192 с.
  • Паше-Озерский Н. Н. По тюрьмам Западной Европы. По личным впечатлениям 1928—1929 г. — Харьков, 1930. — 88 с.
  • Німецькі карні приписи, що діють у Генерал-Губернаторстві (Вибір) / [Коструба П., Мацьків Т., Паше-Озерський М. та ін.]. — Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. — 72 с.
  • Паше-Озерский Н. Н. Мнимая оборона по советскому уголовному праву // Ученые записки Ростовского государственного университета. — 1957. — Т. 59. — Вып. 3.
  • Паше-Озерский Н. Н. Юридическая квалификация действий по задержанию преступника // Ученые записки Ростовского государственного университета. — 1957. — Т. 59. — Вып. 3.
  • Паше-Озерский Н. Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1962. — 181 с.
  • Паше-Озерский Н. Н. Исполнение лишения свободы в отношении рецидивистов// Правовые вопросы лишения свободы и перевоспитания заключенных. Материалы научной конференции 1 — 3 марта 1962 года. — Томск: Издательство Томского государственного университета, 1964. — С. 149—153.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ див.: Паше-Озерский Николай Николаевич // Воронежский гид [Архівовано 2016-06-01 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Усенко І. Б. Комісія для виучування радянського права ВУАН // Енциклопедія сучасної України. Он-лайн версія.
  3. ↑ Російський правознавець Е. П. Побігайло, який свого часу був аспірантом Паше-Озерського, стверджує, що той помер в лютому 1962 року і був похований на Комінтернівському кладовищі Воронежа, див.: Побегайло Э. Ф. Памяти учителя (к 110-летию со дня рождения профессора Николая Николаевича Паше-Озерского) // Публичное и частное право. − 2010. — № 2 (6). — С. 38.
  4. ↑ Паше-Озерский Николай Николаевич // Воронежский гид. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  5. ↑ див.: Видные ученые-юристы России (Вторая половина XX века). Энциклопедический словарь биографий / Под ред. докт. юрид. наук В. М. Сырых. — М.: РАП, 2006

Література[ред. | ред. код]

  • Усенко І. Б. Паше-Озерський Микола Миколайович // В кн.: Антологія української юридичної думки. В 10-ти тт. Т. 7: Кримінальне право. Кримінальний процес / Упорядники: О. М. Костенко, О. О. Кваша; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ВД «Юридична книга», 2004. — 616 с. — С. 553.
  • Берзін П. С. Київська школа кримінального права (1834—1960 рр.): історико-правове дослідження: Монографія. — К.: КНТ, 2008. — 436 с. — С. 93 — 94, 97 — 99, 358, 359, 394, 397.
  • Качмар Володимир. Паше-Озерський Микола Миколайович: життєвий шлях та наукові інтереси// Медичне право (Науково-практичний журнал). — 2009. — № 4 (ІІ). — С. 141—145.
  • Видные ученые-юристы России (Вторая половина XX века). Энциклопедический словарь биографий / Под ред. докт. юрид. наук В. М. Сырых. — М.: РАП, 2006. — 548 с.
  • Побегайло Э. Ф. Памяти учителя (к 110-летию со дня рождения профессора Николая Николаевича Паше-Озерского)// Российский криминологический взгляд. — 2009. — № 2. — С. 41 — 45.
  • Побегайло Э. Ф. Памяти учителя (к 110-летию со дня рождения профессора Николая Николаевича Паше-Озерского) // Публичное и частное право. − 2010. — № 2 (6). — С. 35 — 40.

Посилання[ред. | ред. код]

Львівський університет
імені Йосифа ІІ
(1784—1805)
Антоній Вацлав Бетанський (1784/85) • Балтазар Борзаґа (1785/86) • Бурхард Шіверек (1786/87) • Віт Вреха (1787/88) • Йозеф Віммер (1788/89) • Ян Амброз (1789/90) • Алоїз Капуано (1790/91) • Вацлав Ганн (1791/92) • Ян Антоні де Поточкі (1792/93) • Домінік Зіґфрід Кефіль (1793/94) • Лоренц Прессен (1794/95) • Ян Гольфельд (1795/96) • Антоній Ангелович (1796/97) • Станіслав Ґжембський (1797/98) • Бурхард Шіверек (1798/99) • Юзеф Спорк (1799/1800) • Каєтан Кіцький (1800/01) • Балтазар Борзаґа (1801/02) • Франц Мазох (1802/03) • Ян Земанчик (1803/04) • Миколай Скородинський (1804/05) • Франтішек Кодеш (1805)
Львівський ліцей
(1805—1817)
Львівський університет
імені Франца ІІ
(1817—1918)
Анджей Анквіч (1817/18) • Йозеф Вінівартер (1818/19) • Фердинанд Штехер (1819/20) • Юліус Гюттер (1820/21) • Модест Гриневецький (1821/22) • Максиміліан Алоїз Фюґер (1822/23) • Петер Крауснекер (1823/24) • Йозеф Маусс (1824/25) • Франциск Ксаверій Захар'ясевич (1825/26) • Фердинанд Польберґ (1826/27) • Франц Мазох (1827/28) • Микола Нападієвич (1828/29) • Венедикт Левицький (1829/30) • Карл Краусс (1830/31) • Войцех Жердинський (1831/32) • Авґуст Кунцек (1832/33) • Онуфрій Криницький (1833/34) • Ян Добжанський (1834/35) • Франц де Пауля Нойгаузер (1835/36) • Ян Стібер (1836/37) • Мартин Барвінський (1837/38) • Антон Гаймберґер (1838/39) • Франц Бабель де Фронсберґ (1839/40) • Ґеорґ Гольцґетан (1840/41) • Яків Геровський (1841/42) • Юзеф Райнер (1842/43) • Кароль Іґнаци Странський (1843/44) • Адольф Пфайффер (1844/45) • Антоній Манастирський (1845/46) • Францішек Туна (1846/47) • Бенедикт Ваґнер (1847/48) • Карломан Танґль (1848/49) • Себастіян Міхал Тичинський (1849/50) • Франц Коттер (1850/51) • Йозеф Маусс (1851/52) • Каєтан Жмиґродський (1852/53) • Едуард Гербст (1853/54) • Іґнац Лемох (1854/55) • Онуфрій Криницький (1855/56) • Ян Паздєра (1856/57) • Антоній Вахгольц (1857/58) • Онуфрій Криницький (1858/59) • Анджей Фанґор (1859/60) • Григорій Яхимович (1860/61) • Людвік Маліновський (1861/62) • Фрідріх Рульф (1862/63) • Яків Головацький (1863/64) • Лукаш Солецький (1864/65) • Евгеніуш Мор (1865/66) • Вільгельм Керґель (1866/67) • Йосиф Делькевич (1867/68) • Фрідріх Рульф (1868/69) • Германн Шмідт (1869/70) • Франц Костек (1870/71) • Франц Коттер (1871/72) • Антоній Малецький (1872/73) • Альберт Філярський (1873/74) • Маврици Кабат (1874/75) • Євсевій Черкавський (1875/76) • Євсевій Черкавський (1876/77) • Зиґмунт Венцлевський (1877/78) • Леон Білінський (1878/79) • Ксаверій Ліске (1879/80) • Климентій Сарницький (1880/81) • Леонард П'єнтак (1881/82) • Броніслав Леонард Радзишевський (1882/83) • Едвард Ріттнер (1883/84) • Людвік Клосс (1884/85) • Лаврентій Жмурко (1885/86) • Тадеуш Пілат (1886/87) • Євсевій Черкавський (1887/88) • Леонард П'єнтак (1888/89) • Климентій Сарницький (1889/90) • Томаш Станецький (1890/91) • Роман Пілат (1891) • Авґуст Баласітс (1891/92) • Марцелій Паливода (1892/93) • Людвік Цвіклінський (1893/94) • Тадеуш Войцеховський (1894/95) • Освальд Бальцер (1895/96) • Йосиф Комарницький (1896/97) • Антоній Реман (1897/98) • Генрик Кадий (1898/99) • Владислав Абрагам (1899/1900) • Броніслав Кручкевич (1900/01) • Людвік Ридигер (1901/02) • Владислав Охенковський (1902/03) • Ян Непомуцен Фіялек (1903/04) • Антоній Каліна (1904) • Юзеф Пузина (1904/05) • Антоні-Владислав Ґлузинський (1905/06) • Фелікс Гризецький (1906/07) • Броніслав Дембінський (1907/08) • Антоній Марс (1908/09) • Станіслав Ґломбінський (1909/10) • Блажей Яшовський (1910/11) • Людвік Фінкель (1911/12) • Адольф Бек (1912/13) • Станіслав Стажинський (1913/14) • Казімеж Твардовський (1914—1917) • Казімеж Вайс (1917/18)
Львівський університет
імені Яна Казимира
(1918—1939)
Антоній Станіслав Юраш (1918/19) • Альфред Гальбан (1919/20) • Емануель Махек (1920/21) • Ян Каспрович (1921/22) • Станіслав Нараєвський (1922/23) • Юліуш Макаревич (1923/24) • Влодзімєж Сєрадський (1924/25) • Едвард Порембович (1925/26) • Юзеф Семирадський (1926/27) • Адам Ґерстманн (1927/28) • Леон Пінінський (1928/29) • Гілари Шрамм (1929/30) • Станіслав Вітковський (1930/31) • Северин Кжеменєвський (1931/32) • Адам Ґерстманн (1932/33) • Генрик Гальбан (1933) • Каміль Стефко (1933/34) • Ян Чекановський (1934/35) • Ян Чекановський (1935/36) • Станіслав Кульчиньский (1936/37) • Станіслав Кульчиньский (1937/38) • Едмунд Буланда (1938/39) • Роман Лонгшам де Бер'є (1939)
Львівський університет
імені Івана Франка
(від 1939)
Михайло Марченко (1939/40) • Георгій Биченко (1940/41) • Василь Сімович (1941) • Микола Паше-Озерський (1944, в. о. ректора) • Іван Бєлякевич (1944/1948) • Гурій Савін (1948/1951) • Євген Лазаренко (1951/1963) • Микола Максимович (1963/1981) • Володимир Чугайов (1981/1990) • Іван Вакарчук (1990/2007) • Василь Височанський (2007/2010, в. о. ректора) • Іван Вакарчук (2010/2013) • Василь Височанський (2013/2014, в. о. ректора) • Володимир Мельник (від 10 червня 2014)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паше-Озерський_Микола_Миколайович&oldid=39492118