Ян Непомуцен Фіялек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Непомуцен Фіялек
Jan Nepomucen Fijałek
Зліва-направо Вітольд Рубчинський, Станіслав Віндакевич і Ян Непомуцен Фіялек. Рим 1888 рік
Зліва-направо Вітольд Рубчинський, Станіслав Віндакевич і Ян Непомуцен Фіялек. Рим 1888 рік
Народився 8 травня 1864(1864-05-08)
с. Погвіздов біля м. Бохня
Помер 19 жовтня 1936(1936-10-19) (72 роки)
м. Краків
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Національність поляк
Alma mater Ягеллонський університет
Галузь богослов'я, історія, архівознавство, палеографія
Заклад Львівський університет
Посада ректор Львівського університету (19031904)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор богослов'я
Член Академія знань[d] і Польська академія знань
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

Ян Непомуцен Фіялек (пол. Jan Nepomucen Fijałek; 8 травня 1864, с. Погвіздов біля м. Бохня, Польща — 19 жовтня 1936, Краків) — польський римо-католицький священик, історик церкви, доктор богослов'я (1891), професор (1899), ректор Львівського університету (1903—1904), член Польської академії знаь (1919), почесний доктор Віленського університету (1932).

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив початкову школу в м. Бохня, потім навчався у Краківській гімназії св. Анни. Продовжив освіту в духовній семінарії в Тарнові, З 1887 священик. Закінчив Папський ліцей св. Аполлінарія в Римі і Папський григоріанський університет (1889). Під час навчання в Римі працював у Ватиканських архівах палеографом-архівістом.

Завершив освіту в Ягеллонському університеті в Кракові, де в 1891 отримав вчений ступінь доктора богослов'я.

З 1896 року викладав історію церкви в Львівському університеті.

У жовтні 1901 року — декан богословського факультету Ян Фіялек відмовився приймати від абітурієнтів родоводи українською мовою. Ці та інші утиски всього українського в університеті привели до так званої «сецесії» українських студентів з Львівського університету в грудні 1901 року. Всього до кінці 1901 університет покинули 583 українських студента. Богословський факультет залишило 215 студентів, після чого навчання на ньому в зимовому семестрі 1901/1092 років продовжувало тільки 85 осіб.

У 1903—1904 — ректор Львівського університету.

Досліджував середньовічну історію Польщі та Великого князівства Литовського, історію культури, канонічного права.

Публікації[ред.ред. код]

  • «Najdawniejsze wydawnictwa paleograficzne» (1889)
  • «Nowy podział dziejów Kościoła» (1890)
  • «Śmierć św. Wacława 28 września 935 roku» (1893)
  • «Ustalenie chronologii biskupów włocławskich» (1894)
  • «Średniowieczne biskupstwa Kościoła wschodniego na Rusi i Litwie» (1896—1897)
  • «Zamierzona osada zakonu „kapuciańskiego“ pałacu spiskim na rynku w Krakowie 1683–85» (1896)
  • «Biskupstwa greckie ziemiach ruskich od połowy wieku XIV» (1897)
  • «Jan Argyropul i promocja jego doktorska w Padwie w lipcu 1444 roku» (1902)
  • «Ostatnie słowo Pawła Włodkowica o zakonie krzyżackim» (1902)
  • «Moderniści katoliccy Kościoła lwowskiego w wieku XVI» (1908)
  • «Uchrześcijanienie Litwy przez Polskę» (1914, в: Polska i Litwa w dziejowym stosunku)
  • «Dwaj dominikanie krakowscy: Jan Biskupiec i Jan Falkenberg. W pięćsetną rocznicę odwołania satyry antypolskiej Falkenberga w Rzymie 1424» (1925)

Відзнаки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A–J. — Wrocław 1983. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]