Одеський літературний музей
| Одеський літературний музей | |
|---|---|
_%D0%B2_%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%8C_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE.jpg) | |
| 46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д.Координати: 46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. / 46.4849139° пн. ш. 30.74456611° сх. д. | |
| Тип | музей літературнийd і державна організація |
| Країна |  Україна |
| Розташування | м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 2 |
| Адреса | вулиця Ланжеронівська, 2, Одеса, Україна |
| Засновано | 1977 |
| Директор | Липтуга Тетяна Іванівна |
| Сайт | museum-literature.odessa.ua |
  Одеський літературний музей (Україна) | |
 | |
 Одеський літературний музей у Вікісховищі | |
Одеський літературний музей — один з літературних музеїв України. Розташований в Одесі, в палаці князів Гагаріних.
Літературний музей в Одесі заснували в 1977 р., а офіційно відкрили у 1984 році.
В ніч на 20 липня 2023 року будівля музею була пошкоджена черговим російським ракетним обстрілом Одеси. Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко заявив, що відомство проводить переговори з міжнародними партнерами щодо першочергової консервації постраждалих музеїв. Також Мінкульт закликає ЮНЕСКО «все ж таки назвати ім'я агресора, вкотре переосмислити його роль у керівних органах організації»[1]. ЮНЕСКО засудила напад[2].
Експозиція розташована на двох поверхах будівлі. Кількість залів дорівнює 24-м.
Художній образ музею створив художник Анатолій Гайдамака. Після проведеної реставрації самостійним експонатом стали і оздоби інтер'єрів, ліплення так званих «виноградних кімнат», мисливський кабінет, Золота зала, вестибюль з парадними сходами тощо. В залах з багатими оздобами шафи і стенди розміщені по вісям кімнат з великим відступом від стін і оздоб. Самі книжки, рукописи, газети не досить виграшні експонати (монотонні, пласкі, часто чорно-білі). Тому художник позбавляв зали монотонності, насичуючи їх старими меблями, фото різних розмірів, порожніми рамами від картин, особистими речами письменників (книжкова шафа Міцкевича), якщо вони були в фондах музею. Художник Гайдамака доповнив еклектичні оздоби палацу стінописами, мозаїками, навіть архітектурними гобеленами. Своєрідною метафорою літераторської праці і музейної експозиції Гайдамака зробив стіл письменника. Вони тут різні — від цінних зразків ампіру до дешевих, але меморіально цінних.
У музеї робиться акцент на таких письменниках:
- Олександр Пушкін
- Адам Міцкевич
- Генрі Лонгфелло
- Леся Українка
- Іван Франко
- Бунін Іван Олексійович
- Максим Горький
- Паустовський Костянтин Георгійович
- Бабель Ісак Еммануїлович
- Едуард Багрицький
- Юрій Олеша
Стверджується, що дослідники налічують близько трьох сотень імен видатних літераторів, так чи інакше пов'язаних з Одесою. З літераторами другого ряду їх кількість перевищує 600 імен.
Музей має такі філії:
- Одеський музей Олександра Пушкіна
- Одеський музей Костянтина Паустовського
- Меморіальний узей Христо Ботева в селі Задунаївка
- Меморіальний музей Степана Олійника в селі Левадівка
Під Літературний музей Одеси в часи СРСР віддали колишній палац князів Гагаріних. Палац побудували в 1850-ті в стилі «вільної південної еклектики» за проектом архітектора Людвига Оттона. Гагаріни в Одесі не мешкали, а здавали будівлю багатіям і заробляли таким чином гроші. Тому зали палацу були оздоблені в пишних історичних стилях або в суміші стилів (тобто еклектики середини ХІХ століття).
У 1898 Міська Дума Одеси орендувала палац у Гагаріних і передала його Одеському літературно-артистичному гуртку, до складу якого входили актори, літератори, музики та художники. Саме тут (за легендою) давав свої концерти Ференц Ліст (1811—1886). Тут читали свої твори письменники та поети (члени гуртка), в тому числі Марко Кропивницький, Іван Бунін (зокрема, він читав саме тут свій переклад поеми Генрі Лонгфелло), Корній Чуковський, Володимир Жаботинський. Пам'ятають зали палацу і велику українську театральну акторку Марію Заньковецьку — вона виступала тут у 1900 році. Засідання та вечори гуртка проводилися тут до 1903 року.
Поруч з музеєм знаходиться «Сад скульптур». Він був заснований 1995 року. Автор проєкту і скульптур — Леонід Ліптуга.[3]
- Скульптури
- (1995) «Герою одеських анекдотів Рабиновичу»
- (1996) «Прийдешньому одеському генієві»
- (1998) «Ти одесит, Миша» — Михайлу Жванецькому
- (1999) «Антилопа Гну» — авто марки «Лорен-Дітріх» з персонажами роману «Золоте теля»
- (2000) «Одеса-Мама»
- (2001) «Сашка-музикант» — герою оповідання Олександра Купріна «Гамбрінус»
- (2002) «Шаланди, повнії кефалі»
- (2003) «Зелений фургон» — героям повісті «Зелений фургон» Олександра Козачинського
- (2004) «Джинсовий Дюк»
- (2005) «Невідомому читачеві» — імператриці Катерині
- (2008) «
Мініну і ПожарськомуІльфу і Петрову» - (2009) «Птах-трійка» — Гоголю
- (2010) «Час великих очікувань» — Паустовському
- (2011) «Одеська школа» — присвячений групі письменників: Багрицькому, Інбер, Бабелю, Кірсанову, Олеші і Катаєву
- (2012) «Золоте серце» — Володимиру Висоцькому
- (2013) «Срібний вік» — Ахматовій та Цвєтаєвій
- (2014) «Музейникам Одеси»
-
Джинсовий Дюк -
Одеса-Мама -
Зелений фургон -
Антилопа-Гну -
Сашка-музикант -
Рибалка Соня і Костя -
Музейникам Одеси
_-_%D0%94%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D1%8E%D0%BA.jpg)
_-_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0-%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0.jpg)
_-_%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%BD.jpg)
_-_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B0-%D0%93%D0%BD%D1%83.jpg)
_-_%D0%A1%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82.jpg)
_-_%D0%A0%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%8F_%D1%96_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F.jpg)
_-_%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B8.jpg)
- ↑ Три одеські музеї постраждали внаслідок нічної ракетної атаки: Мінкульт звертається до ЮНЕСКО (оновлено, фото). dumskaya.net. 20 липня 2023.
- ↑ Odesa: UNESCO strongly condemns attack on World Heritage property. UNESCO. 21 липня 2023. Архів оригіналу за 22 липня 2023.
- ↑ Сад скульптур Одеського літературного музею. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
- Д. Я. Вортман, Г. П. Герасимова. Одеський літературний музей [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 546. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- О. Л. Яворська. Одеський літературний музей // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
- Рассказы о музее: [сб. очерков посвящ. 35-летию Одес. лит. музея / отв. ред. Т. Липтуга]. — Одесса: Пласке, 2012— .
- Ч. 2. — 2012. — 285, [3] с. : ил., портр. — Библиогр. Одес. лит. музея: с. 111—114. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8692-54-3
Одеський літературний музей у соцмережі «Facebook»- Офіційний сайт музею
- Про музей на сайті odessa.ua [Архівовано 6 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
