Сліпак подільський
| Сліпак подільський | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_01.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Spalax zemni Erxleben, 1777 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Spalax podolicus Trouessart, 1897 Spalax polonicus Méhely, 1909 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Сліпак подільський (Spalax zemni) — вид роду сліпак (Spalax) родини сліпакові (Spalacidae). Ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, а також південної частини лісової зони України. Відносно дрібний рослиноїдний солітарний землерий.
Етимологія[ред. | ред. код]
Видовий епітет виводять з російського “земной”[1]. Проте, оскільки типовою місцевістю опису виду є Тернопільщина[2], яка у 1777 році була під владою Речі Посполитої, це твердження виглядає некоректним. Зокрема Палас при описі виду Spalax microphthalmus у 1811 році вказував: російська назва слепец (нім. Slepez), українська — зінське щеня (нім. Sinskoe Stschenae), польська — нім. Zemni[3].
Проживання[ред. | ред. код]
Ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Основним середовищем проживання цього виду є незайманий степ. Також може жити біля доріг, в лісосмугах, сільськогосподарських угіддях, а нещодавно був знайдений на колишніх військових полігонах. Не уникає піщаних ґрунтів.
Чисельність виду зменшується через зменшення територій, придатних для існування, а також високу мозаїчність поселень, що неодмінно призводить до інбридингу. Вид не охороняється у жодному заповіднику (окрім, можливо, Національний природний парк "Подільські Товтри").
Стиль життя[ред. | ред. код]
Високоспеціалізований землерий, ходи прокладає за допомогою добре розвинутих різців. Живе поодинці в норах складної будови: горизонтальні ходи розташовані на глибині 13–21 см, вертикальні (до 2,75 м) — ведуть до житлових і гніздових камер, комор для запасання корму і віднірків різного призначення. Його звички харчування мало вивчені, але за даними з південної та південно-східної частин ареалу вона харчується підземними частинами люцерни, цикорію, берізки, мальви і саджанців дерев (дуб, шовковиця, акація та ін.) Самиця раз на рік в лютому чи на початку березня народжує 1–5 малят.
Морфологія[ред. | ред. код]
Довжина тіла до 23 см, хвіст майже не помітний — до 3 см. Пристосований до підземного способу життя: тулуб валькуватий, вушна раковина відсутня, очі сховані під шкірою. Завжди помітні різці, ізольовані від ротової порожнини внутрішніми виростами губ. Хутро густе й м'яке, забарвлення — від світло-палевого до бурого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sheehan, M.J. Word Parts Dictionary: Standard and Reverse Listings of Prefixes, Suffixes, Roots and Combining Forms, 2d ed. — McFarland & Company, 2000. — С. 140. — ISBN 078643564X.
- ↑ Wilson D.E., Reeder D.M. (ed.) Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed). — Johns Hopkins University Press. — 2005.
- ↑ Загороднюк И.В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777–1990) // Вестник зоологии. — 1992. — № 2. — С. 39–48.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tsytsulina, K., Formozov, N., Zagorodnyuk, I. & Sheftel, B. 2008. Spalax zemni. In: IUCN 2012
- Сліпак подільський в ЧКУ
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||