Сліпак подільський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сліпак подільський
Сліпак подільський (Spalax zemni) 01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Euarchontoglires
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Мишовиді (Murimorpha)
Надродина: Мишуваті (Muroidea)
Родина: Сліпакові (Spalacidae)
Підродина: Spalacinae
Рід: Сліпак (Spalax)
Вид: Сліпак буковинський
Біноміальна назва
Spalax zemni
Erxleben, 1777
Синоніми
Spalax podolicus Trouessart, 1897
Spalax polonicus Méhely, 1909
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Spalax zemni
EOL logo.svg EOL: 1179802
ITIS logo.svg ITIS: 633024
IUCN logo.svg МСОП: 42655
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 42150

Сліпак подільський (Spalax zemni) — вид роду сліпак (Spalax) родини сліпакові (Spalacidae). Ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, а також південної частини лісової зони України. Відносно дрібний рослиноїдний солітарний землерий.

Етимологія[ред.ред. код]

Видовий епітет виводять з російського “земной”[1]. Проте, оскільки типовою місцевістю опису виду є Тернопільщина[2], яка у 1777 році була під владою Речі Посполитої, це твердження виглядає некоректним. Зокрема Палас при описі виду Spalax microphthalmus у 1811 році вказував: російська назва слепец (нім. Slepez), українська — зінське щеня (нім. Sinskoe Stschenae), польська — нім. Zemni[3].

Проживання[ред.ред. код]

Ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Основним середовищем проживання цього виду є незайманий степ. Також може жити біля доріг, в лісосмугах, сільськогосподарських угіддях, а нещодавно був знайдений на колишніх військових полігонах. Не уникає піщаних ґрунтів.

Чисельність виду зменшується через зменшення територій, придатних для існування, а також високу мозаїчність поселень, що неодмінно призводить до інбридингу. Вид не охороняється у жодному заповіднику (окрім, можливо, Національний природний парк "Подільські Товтри").

Стиль життя[ред.ред. код]

Високоспеціалізований землерий, ходи прокладає за допомогою добре розвинутих різців. Живе поодинці в норах складної будови: горизонтальні ходи розташовані на глибині 13–21 см, вертикальні (до 2,75 м) — ведуть до житлових і гніздових камер, комор для запасання корму і віднірків різного призначення. Його звички харчування мало вивчені, але за даними з південної та південно-східної частин ареалу вона харчується підземними частинами люцерни, цикорію, берізки, мальви і саджанців дерев (дуб, шовковиця, акація та ін.) Самиця раз на рік в лютому чи на початку березня народжує 1–5 малят.

Морфологія[ред.ред. код]

Довжина тіла до 23 см, хвіст майже не помітний — до 3 см. Пристосований до підземного способу життя: тулуб валькуватий, вушна раковина відсутня, очі сховані під шкірою. Завжди помітні різці, ізольовані від ротової порожнини внутрішніми виростами губ. Хутро густе й м'яке, забарвлення — від світло-палевого до бурого.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sheehan, M.J. Word Parts Dictionary: Standard and Reverse Listings of Prefixes, Suffixes, Roots and Combining Forms, 2d ed.. — McFarland & Company, 2000. — С. 140. — ISBN 078643564X.
  2. Wilson D.E., Reeder D.M. (ed.) Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed). — Johns Hopkins University Press. — 2005.
  3. Загороднюк И.В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777–1990) // Вестник зоологии. — 1992. — № 2. — С. 39–48.

Джерела[ред.ред. код]


Трубкозуб Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.