Вечірниця велетенська
| Вечірниця велетенська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780)[2] | ||||||||||||||||
 Мапа пошиирення | ||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Vespertiloi lasiopterus Schreber, 1780[2] | ||||||||||||||||
|
Вечі́рниця велете́нська, або Вечі́рниця велика, (Nyctalus lasiopterus) — вид кажанів родини лиликових (Vespertilionidae). Є найбільшим кажаном в Європі. Один з 7 видів роду; один з 3 видів роду у фауні України.
Зміст
Поширення та чисельність[ред. | ред. код]
Ареал охоплює зону листяних лісів Центральної та Західної Європи (до Франції включно), Малої Азії та Ірану.
В Україні зустрічається влітку переважно в центральних та східних областях, зимує за межами України.
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Довжина тіла від 84 до 104 мм, розмах крил — 41-46 см. Маса від 41 до 76 грам. Забарвлення від палево- до каштаново-рудого. Черево незначно світліше спини, області за вухами більш темно забарвлені.
Крила вузькі, довгі, загострені. Вуха закруглені, з шкірними складками. На нижній стороні крила вздовж переднього краю проходить смужка шерсті. Ехолокаційні сигнали дуже високої інтенсивності з максимальною частотою близько 18-19 кГц.
Особливості біології[ред. | ред. код]
Перелітний вид. Місця зимівлі невідомі. Живе у високостовбурних листяних лісах та парках, під час перельотів також мешкає на горищах будівель, тощо. Селиться групами або невеликими зграями, часто разом з іншими видами кажанів (переважно з вечірницею рудою). Добуває їжу після заходу сонця. Літає високо над верхівками дерев, лісовими галявинами, поблизу парків тощо. Живиться великими комахами (жуками, вовчками, метеликами). Самиця раз на рік (середина серпня) народжує 2 малят. Основні вороги — сови-сипухи.
Заходи охорони[ред. | ред. код]
Вид занесений до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alcaldé, J., Juste, J. & Paunović, M. 2016. Nyctalus lasiopterus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T14918A22015318. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T14918A22015318.en. Процитовано 1 листопада 2018.
- ↑ а б Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. Процитовано 25.07.2015.
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Кузякин А. П., 1950
- Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956
- Громов И. М. (та ін.), 1963.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||
