Тушкан великий
| Тушкан великий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Стрибакові (Dipodidae) |
| Рід: | Тушкан (Allactaga) |
| Вид: | Тушкан великий (A. major)
|
| Біноміальна назва | |
| Allactaga major (Kerr, 1792)
| |
| Синоніми | |
|
Allactaga jaculus (Pallas, 1779) | |
Тушканчик великий (Allactaga major (Kerr, 1792)) — гризун, вид роду тушкан (Allactaga) з підродини тушканові (Allactaginae) родини стрибакові (Dipodidae).
Тушкан великий (Allactaga major) — один з 11 видів роду Тушканів (Allactaga); єдиний вид цього роду у фауні Європи загалом та фауні України зокрема.
Ареал охоплює смугу від р. Інгулу (Причорноморська низовина) до передгір'їв Алтаю.
В Україні мешкає кілька тисяч особин, головним чином у південних, центральних, i східних регіонах — Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Чернігівській, Харківській та у всіх степових областях, окрім Одеської, найбільша кількість в Криму.[1]
В Україні останніми десятиліттями відбувається зменшення чисельності внаслідок скорочення пасовищного тваринництва, інтенсивного розорення степів[1] .
Занесений до Червоного списку МСОП та Червоної книги України.
Охороняється у заповідниках Асканія-Нова та Чорноморському — біосферних заповідниках; Луганському, Карадазькому й Українському степовому — природних заповідниках, та Азово-Сиваському національному природному парку.
Степові та сухостепові ландшафти, перелогові землі, солончакові приморські ділянки з твердим ґрунтом і розрідженим травостоєм, а також балки і береги річок. Останніми десятиліттями відбувається розселення виду в лісостепову зону (Чернігівська обл.), що спричинене зменшенням вологості ґрунту на великих площах цієї зони внаслідок інтенсивної меліорації, знищення старих лісів і наступної ксерифікації екосистем.
Невідома. Ймовірно, загальна кількість особин досягає кількох тисяч. У 1979 р. на правому березі Молочного лиману щільність місцями становила 2,8 звірка на 1 км маршруту, на лівому березі — від 1,2 до 4,3. Восени 1992 у Криму (околиці с. Цілинного Джанкойського району) цей показник становив пересічно 0,55, а на окремих ділянках 1,6. У Черкаській області (заплава р. Сули) щільність виду досягала 1,6 особини на 1 га (1982 р.), у Харківській області — 0,3 особини (1987 р.).
Причини зміни чисельності: знищення біотопів виду. Зменшення кількості тушканчиків сприяє меліорація степу, полювання на хутро[джерело?] та винищення їх тваринами-хижаками.
| Територія, де була проведена статистика | Кількість особин на 1км² | рік проведення статистики[джерело?] |
| На правому березі Молочного лиману | 2,8 ос. | У 1979 р. |
| На лівому березі Молочного лиману | від 1,2 до 4,3 ос. | 1979 р. |
| У Черкаській обл. (заплава р. Сули) | 1,6 ос. | 1982 р. |
| у Харківській області | 0,3 ос. | 1987 р. |
| Крим, околиці с. Цілинного Джанкойського р-ну | від 0,55 до 1,6 ос. | Осінь, 1992 р. |
Активний у сутінках і вночі. Живе в поодиноких норах з овальним входом. Літні нори мають просту будову, довжина 1-4 м; зимові значно довші, ведуть до гніздової камери, розташованої на глибині 0,3 — 2,5 м. На відміну від інших видів родини, тушканчик великий рідко закриває на день вхід до нори земляною пробкою. Найчастіше він її розміщує перед гніздовою камерою. У сплячку в пд. районах залягає протягом кінця жовтня — 1-ї декади листопада, пробуджується в кін. березня — на поч. квітня (іноді 18 — 20 квітня). Живиться цибулинами тюльпанів та ін. лілійних, вегетативними частинами дикорослих і культурних злаків, їхнім насінням, іноді — комахами. Викопує навесні насіння динь, гарбузів та кавунів і псує сходи цих рослин. Період розмноження триває всю весну та 1-у половину літа. Самка раз на рік народжує від 2 до 8 малят (найчастіше 3-4).
Розмноження у неволі. Розмножується в лабораторних умовах.
Включено до Червоної книги України. Охороняється у заповідниках Асканія-Нова та Чорноморському — біосферні, Луганському, Карадазькому й Українському степовому — природні, та Азово-Сиваському національному природному парку. Слід зберегти цілинні ділянки степу у місцях перебування виду.
- ↑ а б Червона книга України Тваринний світ Тушканчик великий. redbook.land.kiev.ua. Процитовано 24 лютого 2024.