Снігурка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Снігурка
рос. Снѣгурка[1]
рос. Снѣгурочка[2]
Vasnetsov Snegurochka.jpg
Снігурка.
Картина В. Васнецова, 1899 р.
Батько Дід Мороз[3][4]
Родичі Дід Мороз
Пов'язані персонажі Дід Мороз
Пов'язані події Новий рік
Частина від міський фольклорd
Похідна робота The Snow Maidend
Персонаж твору The Winter Fairy Taled, Q4226033?, Снігуронька[d], Снігуронька, Снігуронька (опера), Снігуронька[d], Весняна казка, Q4425457? і Snegurochkad
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Снігу́рка, зменш.-пестл. Снігу́ронька, Снігу́рочка[5] (рос. Снегурочка, рідко Снегурка) — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських державах, онука Діда Мороза. За типовим сценарієм виступає як посередник між дітьми й Дідом Морозом. На новорічних урочистостях з'являється іноді раніше за свого дідуся, а потім разом із дітлахами закликає його на ялинку[6].

Історичний огляд[ред. | ред. код]

Дід Мороз і Снігуронька. Новорічна листівка

Снігуронька не зафіксована у слов'янській міфології[6]. Однак вона фігурує у російському фольклорі як персонаж народної казки про зроблену зі снігу дівчинку Снігурку (рос. Снегурка, Снежевиночка). Цей сюжет був оброблений і опублікований 1869 року О. Афанасьєвим у «Поэтических воззрениях славян на природу»[7].

1873 року О. Островський написав п'єсу «Снігуронька». У ній Снігурка — дочка Діда-Мороза та Весни-Красни, яка гине під час ритуалу вшанування бога сонця Ярила. Має вигляд гарної блідолицьої світловолосої дівчини. Одягнена в біло-блакитну шубку з хутряною опушкою, хутряну шапку, рукавиці.

1882 року за мотивами п'єси М. Римський-Корсаков поставив однойменну оперу, яка мала величезний успіх[6].

На рубежі XIXХХ ст. образ Снігуроньки отримав подальший розвиток. Її фігурками прикрашали ялинку, дівчатка вбирались у костюм Снігуроньки, інсценувались фрагменти з п'єси Островського або опери.

Під час антирелігійної кампанії у 1920-х роках Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 року офіційно з'явилась разом з Дідом Морозом у московському Будинку Союзів[6].

Снігурка в Україні[ред. | ред. код]

Дослідники й збирачі фольклору фіксували казки про Снігурку також і на території України. Першим подібний народний твір опублікував М. Максимович у «Трех сказках и одной побасенке»[8].

Сюжети відомих російських і білоруських казок, зокрема й «Снігурку», до української дійсності й культурного середовища адаптував 1886 року Борис Грінченко[9]:

Ліпить дід ніжки із снігу
І головку, й рота,
І очиці, й вушка ліпить -
Швидко йде робота.
Тільки що це? Мов одразу
Губоньки маленькі
Розкриваються, і очі,
Як блакить синенькі,
Теж розплющились... Мара це?
Ні, он пара біла
З уст малих, уже червоних,
Повилась-злетіла;
Оченята занялися,
Дивлються, сміються...
У старих серця з надії
В грудях б'ються, б'ються...
І ось, бачуть: перед їми
Мовби оживає
Їх снігурка, ось неначе
Голову здіймає...[10]

Ще один варіант зафіксований у селі Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://books.google.com/books?id=8HIEAAAAYAAJ&pg=PA71
  2. https://books.google.com/books?id=iw0YAAAAYAAJ&pg=PA5
  3. Островский А. Н. Снегурочка: Весенняя сказка в четырёх действиях с прологом // Вестник Европы: журнал историко-политических наук / под ред. М. М. Стасюлевич, Д. Н. Овсянико-КуликовскийСПб: Михаил Матвеевич Стасюлевич, Овсянико-Куликовский, Дмитрий Николаевич, 1873.
  4. Снегурочка — 1850.
  5. Снігурочка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. а б в г Елена Душечкина. Дед Мороз и Снегурочка [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.]// Отечественные записки. — М.: 2003. — № 1.
  7. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. — М.: ИНДРИК, 1994.
  8. Максимович М. Три сказки и одна побасенка. — К., 1845
  9. Цалапова О. М. Міфосвіт казок Бориса Грінченкаpdf
  10. Грінченко Б. Снігурка
  11. Дівчина-снігуронька. Українська народна казка Полтавщини