Хотмижськ (Борисовський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Хотмижськ
Хотмизьк, Жотмыжск(рос.), Хотьмишскъ ...
Coat of Arms of Khotmyzhsk (Belgorod oblast) (1781).png
Герб селища
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Flag of Belgorod Oblast.svg Бєлгородська область
Муніципальний район Flag of Borisovsky rayon.svg Борисовський район
Код ЗКАТУ: 14215892001
Код ЗКТМО: 14615492101
Основні дані
Населення 1138 особа (2007)
Поштовий індекс 309360
Телефонний код +7 47261
Географічні координати: 50°35′30″ пн. ш. 35°52′14″ сх. д. / 50.59166666669477763° пн. ш. 35.87055555558377762° сх. д. / 50.59166666669477763; 35.87055555558377762Координати: 50°35′30″ пн. ш. 35°52′14″ сх. д. / 50.59166666669477763° пн. ш. 35.87055555558377762° сх. д. / 50.59166666669477763; 35.87055555558377762
Водойма річка Ворскла, озеро Бездонне
Карта
Хотмижськ (Росія)
Хотмижськ
Хотмижськ

Хотмижськ (Бєлгородська область)
Хотмижськ
Хотмижськ

Хотмижськ у Вікісховищі?

Жотмижськ (рос. Хотмыжск) — село (з 1928 року) в Росії, адміністративний центр Хотмижського сільського поселення Борисовського району Бєлгородської області. Розташоване біля злиття річок Міловий Колодязь, Рогозна та Ворскла на озері Бездонному. До 1928 року Хотмижськ був містом. До 1838 року був повітовим містом Хотмижського повіту.

Населення міста становить 1138 особа (2007).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на злитті річок Ворскла (притока Дніпра), Міловий Колодязь та Рогозна, на березі озера Бездонне, на кордоні з Україною.

Історія[ред. | ред. код]

Мапа повітового міста Хотмижськ у 1787 році.

Перше письмове згадування Хотмижська в літописах зустрічається в Списку руських міст далеких та близьких, як «Хотмишль на Ворсклі» (1387–1392).

У 1430–1432 роках Хотмижськ згадується серед міст що належали Свидригайлу Ольгердовичу Великому князю Литовському та Великому князю Руському.

У 1506 році Хотмижськ згадується в "Ярлику Кримського хана Менґлі Ґерая Сигізмунду Королю Польщі Великому князю Литовському та пану і дідичу Русі. Місто розташовувалося поряд з Муравським шляхом.

У XV–XVI ст. Хотмижськ запустів й був відроджений лише у 1640 році.

У 1640 році московські військові підрозділи під керівництвом воєвод Василя Толстого та Гаврили Бокина почали забудову фортець Хотмижськ та Вільне. Розташовані вони були на Хотмижському городищі та на Вільному кургані. На будівництво двох фортець було видано з казни 13 532 карбованців.[1]

Перша дерев'яна церков Воскресіння Христова була побудована одночасно з заснуванням фортеці в 1640 році.

В березні 1641 року в нову фортецю прибуває новий воєвода Ф. Т. Пушкін. Він прийняв фортецю у воєводи Толстого, зоставивши своє незадоволення її станом.

У 1650 році фортеця була перебудована воєводою Кирилом Арсеньєвим.

У 1709 році за часів Північної війни, невдовзі перед Полтавською битвою, Хотмижськ та Бєлгород були тиловою базою російських військ.

Позначка біля в'їзду до села, з гербом села

У 1727 році Хотмижськ стає повітовим містом Хотмижського повіту новоутвореної Бєлгородської губернії.

У 1779 році Хотмижський повіт був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

У 1780 році Слобідсько-Українська губернія перетворена в Харківське намісництво. А в 1781 році Хотмижськ як повітове місто отримує свій герб, разом з іншими містами намісництва.

Населення Хотмижська в 1785 році налічувало 1693 мешканця (855 чоловиків та 838 жінок).

Храм Воскресіння Христового

У 1797 році Слобідсько-Українська губернія була відновлена. Частина земель скасованого Харківського намісництва відходить до новоутвореної Курської губернії. Хотмижськ стає позаштатним містом Бєлгородського повіту.

У 1802 році Хотмижськ знову стає повітовим містом відновленого Хотмижського повіту Курської губернії.

23 березня 1838 року Грайворон стає повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. В місто переводяться повітові ограни влади з Хотмижську, центру скасованого Хотмижського повіту. Сам Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту.[2][3]

У 1839 році побудований новий кам'яний храм за проектом архітектора А. М. Мельникова.

Згідно перепису населення у 1897 році , в Хотмижську було 2 863 мешканця.

У 1928 році Хотмижськ було включено до Борисовського району Бєлгородського округу Центрально-Чорноземної області РРФСР. В цьому ж році Хотмижськ було позбавлено статусу міста й стає селом.

У 1930 році Борисовський округ було скасовано й Борисовський район став напряму підпорядковуватися обласному центру в місті Воронеж

13 червня 1934 року Центрально-Чорноземної область була розділена на Курську та Воронезьку область.

6 січня 1954 року село Хотмижськ входить в склад Борисовського району Бєлгородської області.

Герби міста[ред. | ред. код]

В наш час використовується герб який вперше з'явився в 1781 році. В той час Хотмижськ був повітовим містом Харківського намісництва, що й знайшло відображення в гербі.

Герб 1781 року[ред. | ред. код]

21 вересня 1781 року був затверджений герб Хотмижська як повітового міста.[4] Це був щит, поділений за геральдичною практикою XVIII сторіччя навпіл по горизонталі. В верхній частині щиту розташовувався герб намісницького міста, а в нижній частині герб повітового міста.

В верхній частині був розташований герб намісницького міста Харків.

В нижній частині щиту був зображений золотий плуг на чорному полі. Плуг символізував навколишні родючі поля.

Керівники[ред. | ред. код]

Воєводи[ред. | ред. код]

Прізвище, ім'я, по батькові Титул, чин Роки знаходження на посаді
Толстий Василь Іванович воєвода
1640-1641 
Пушкін Федір Тимофійович воєвода
1641-1643 
Білосельський[5] воєвода, князь
січень 1645 
Львов І. воєвода
1645 
Волконський М. воєвода
1646 
Болховський С. І. воєвода
1648 
Арсеньєв Кирило воєвода
1650 

Економіка[ред. | ред. код]

Асфальтовий завод.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857–1859. — Т.ІІ— Розділ «Вільний курган»
  2. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.23-25 — 680с. з додатками
  3. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.64-66 — 680с. з додатками
  4. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.66 — 680с. з додатками
  5. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857–1859. — Т.ІІ— Розділ «Олешня»