Лелюхівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лелюхівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Рада Лелюхівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA53080310240040298
Основні дані
Населення 1407
Площа 3,33 км²
Густота населення 422,52 осіб/км²
Поштовий індекс 39363
Телефонний код +380 5344
Географічні дані
Географічні координати 49°21′13″ пн. ш. 34°18′17″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
79 м
Водойми р. Полузір'я
Місцева влада
Адреса ради 39363, с. Лелюхівка
Карта
Лелюхівка. Карта розташування: Україна
Лелюхівка
Лелюхівка
Лелюхівка. Карта розташування: Полтавська область
Лелюхівка
Лелюхівка
Мапа
Мапа

Ле́люхівка — село в Україні, у Новосанжарській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 1407 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Лелюхівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Лелюхівка знаходиться на берегах річки Полузір'я, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Назаренки, нижче за течією примикає смт Нові Санжари. Через село проходить автомобільна дорога М22 (E584).

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Кобеляцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1300 осіб (634 чоловічої статі та 666 — жіночої), налічувалось 98 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 234 жителі села[2].

У Лелюхівці знаходиться автобусна зупинка, прикрашена мозаїками радянського періоду. Фотограф Крістофер Хервіг (Christopher Herwig) включив світлину з зображенням лелюхівської автобусної зупинки до фотоальбому «Радянські автобусні зупинки» (Soviet Bus Stops), у якому зібрані фотографії артистичних автобусних зупинок у пост-радянських держав.[3]

Археологія[ред. | ред. код]

Скарб із села Лелюхівки Полтавської області, який випадково знайшов Володимир Корсун під час проведення робіт по укріпленню берегів річки Ворони у 2000 році. Він містить понад 13 300 предметів – монет та інших речей. Переважно це європейські монети кінця 16 – початку 18 століття, зокрема, золоті дукати і срібні талери. В ньому також є 40 ужиткових речей: 39 ґудзиків трьох різних типів із високоякісного срібла і один перстень-сигнет (печатка). Велика кількість монет та великий часовий проміжок їх карбування дозволяє ґрунтовно відобразити грошовий обіг на українських теренах, зокрема в Гетьманщині, у перші десятиліття 18 століття. Відомо, що в Гетьманщині в той час продовжували користуватися європейськими грошима. Частина монет промаркована клеймами московського царя – зображенням вершника зі списом та роком маркування. Історія скарбу достеменно невідома. Можливо, це була військова скарбниця. Існує версія, що скарб пов’язаний із гетьманом «Ханської» України Петром (Петриком) Іваненком. Він походив із Полтавщини.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа І-ІІ ст.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1399)
  2. Лелюхівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Радянські автобусні зупинки. Заборона (укр.). 13 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]