Поворскля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пово́рскля — прилеглі до річки Ворскли території, що тяжіють до неї географічно, економічно та мають певні спільні риси історії розвитку.

Карта Поворскля (середня течія Ворскли). М-б 1:200000

Це поняття досить широко використовується істориками та археологами[1].

Зміст

Історичний регіон Поворскля[ред.ред. код]

Як відомо, на перших етапах розвитку людського суспільства річки, струмки та джерела були, практично, єдиними джерелами водопостачання людської спільноти. Згодом річки стали основними транспортними артеріями державних утворень та обумовлювали міжрегіональні та міждержавні торговельні зв'язки. Враховуючи те, що у давні часи Ворскла, завдяки льодовиковому походженню і відмінним від сьогочасних кліматичним умовам, була повноводнішою, а річкові судна не вимагали глибокої води, то річка протягом сотень кілометрів була судноплавною (до XVIII ст.[2]). Були судноплавними і деякі її притоки.

Річка Ворскла тече по території Бєлгородської області Російської Федерації (Івнянський, Яковлівський, Борисівський, Грайворонський райони) та Сумської (Великописарівський, Тростянецький, Охтирський райони) і Полтавської (Зіньківський, Котелевський, Диканський, Полтавський, Новосанжарський, Кобеляцький райони) областей України.

Нині на Поворсклі найбільші населені пункти Строїтель, Томаровка, Борисовка, Грайворон (у Бєлгородській області), Велика Писарівка, Кириківка, Тростянець, Охтирка, Куземин (у Сумській області), Котельва, Більськ, Опішня, Великі Будища, Диканька, Стасі, Полтава, Старі Санжари, Мала Перещепина, Нові Санжари, Зачепилівка, Білики, Кобеляки (у Полтавській області).

Географія[ред.ред. код]

Басейн Ворскли.

Гідрографія[ред.ред. код]

Витік річки Ворскли знаходиться приблизно за 1,5 км на захід від с. Покровка Івнянського району Бєлгородської області Російської Федерації.

Головні притоки Ворскли: праві — Ворсклиця, Боромля, Олешня, Полузір'я, Великий Кобелячок; ліві — Братениця, Івани, Рябинка, Коломак, Котельва, Мерла, Тагамлик.

На кінець 19 століття ширина Ворскли становила від 12 до 40 саженів, тобто від 25 до 85 м [3]. Найбільші на той час притоки з 15-ти Коломак і Великий Кобелячок.

Рельєф[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Природоохоронні території Поворскля розташовані на території Сумської [4] та Полтавської [5] областей України та Бєлгородської області [6] Російської Федерації.

Бєлгородська область РФ[ред.ред. код]

  • Регіональний природний парк «Хотмижський» — розташований на території Борисовського (8602 га) і Грайворонського (2060 га) районів. Протяжність з півночі на південь 15.1 км, із заходу на схід — 16.3 км.
  • Ліс на Ворсклі — ділянка заповідника «Білогір'я», розташована поблизу селища Борисовка, на правому березі річки Ворскли. Загальна площа 1038 га. Охоронна зона 488 га.
  • Острас'єві яри (урочище Низьке) — ділянка заповідника «Білогір'я», розташована на 8 км південніше від смт Борисовка. Загальна площа 90 га.

Україна[ред.ред. код]

Національні природні парки[ред.ред. код]

Регіональні ланшафтні парки[ред.ред. код]

До його складу входять 5 пам'яток архітектури XVIII-XIX століть, а також 7 природоохоронних об'єктів: Фесенкові Горби, Ялиновий гай, Бузковий гай,Кочубеївські дуби, Писарівщинський лісопарк, Відслонення пісковиків, Парасоцький ліс.
До нього входять: долина р. Ворскли з острівною системою в Кам'янському водосховищі (між селами Правобережна та Лівобережна Сокілки, Вільховатка, Орлик, Радянське, Лучки, Світлогірське), ДП «Кременчуцький лісгосп», ділянки лісу Кишенського та Новоорлицького лісництв.

Пам'ятки природи,ботанічні сади та парки[ред.ред. код]

Заказники[ред.ред. код]

Загальнодержавного значення[ред.ред. код]

Місцевого значення[ред.ред. код]

  • Розсошенський — ботанічний заказник місцевого значення
  • Ямний — заказник місцевого значення
  • Фесенкові Горби — загальнозоологічний заказник
  • Новоорлицькі Кучугури — ботанічний заказник (Кобеляцький район)
  • Вільховатський ландшафтний заказник (Кобеляцький район)
  • Крамареве — ландшафтний заказник (Кобеляцький район)
  • Вишняки — ландшафтний заказник (Кобеляцький район)
  • Пелехи — ландшафтний заказник (Кобеляцький район)
  • Батьки — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Батьки)
  • Котове — ботанічний заказник місцевого значення (с. Хижняківка, Опішнянське лісництво, кв. 44,45)
  • Озеро «Лазьки» — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Лазьки)
  • Будникове — орнітологічний заказник місцевого значення (с. Васьки)
  • Жукове — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Сухинівка)
  • Новосанжарський — ландшафтний заказник місцевого значення.
  • Ревазівський — заказник гідрологічний місцевого значення.
  • Перегонівський — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Перегонівка)
  • Шарівка — ландшафтний заказник місцевого значення (між с. Кунівка і м. Кобеляки, Кобеляцьке лісництво, кв. 30—36, 103)
  • Ревущине — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Ревущине)
  • Глинський — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Красне, праворуч від автошляху Кобеляки—Дніпропетровськ)
  • Ситникове — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Іванівка, ліворуч від автошляху Кобеляки—Дніпропетровськ)

Мисливські господарства[ред.ред. код]

ДП "Диканське ДЛМГ"

Історія[ред.ред. код]

Див. також: Інші статті

Основні риси[ред.ред. код]

Початком історії розвитку Поворскля, як певного природного регіону, можна вважати часи формування річкових систем на території нинішньої України, що мають льодовикове походження.

Соціально-економічний розвиток території почався з появою на ній людини. Вже в часи існування первісної людини — доба стародавнього кам'яної доби — пізнього палеоліту (35—11 тис. років до н. е.) — на території нинішньої Полтави існували стійбища первісних мисливців.

Зі зміною кліматичних умов за мезоліту (IX — VI тис. до н. є.) первісною людиною обживаються надзаплавні тераси річки. Сліди однієї з таких стоянок знайдені поблизу села Макухівка Полтавського району.

Найбільшою кількістю пам'яток представлені старожитності пізньої кам'яної доби — неоліту (V — III тис. до н. е.). Вони відкриті на перших і других надзаплавних терасах річок Ворскли та Коломака.

Відоме поселення культури неоліту ямково-гребінцевої кераміки в урочищі Біла Гора, за 3 кілометри на схід від Полтави.

Населення приполтавських поселень неолітичної доби підтримувало контакти з більш південними сусідами — племенами сурсько-дніпровської неолітичної культури та культури типу Засухи доби енеоліту, характерні вироби яких знайдені поблизу Полтави.

На межі енеоліту (мідний доба) і доби ранньої бронзи (XXII — XIX ст. до н. е.) лісостепові простори Поворскля заселили індо-арійські племена ямної культурно-історичної спільноти. Саме вони були будівниками перших величних земляних гробниць на території Полтавщини — курганів, які насипали, відправляючи у подорож до потойбічного світу своїх співплемінників. В межах Полтави знаходиться ряд поховальних пам'яток ямної культури — група курганів на захід від села Зінці, кургани біля села Івашки. Знайдено і чимало окремих знахідок цієї доби — кам'яні свердлені сокири-молоти з мікрорайонів Алмазний, Сади і сіл Рибці, Жуки, Супрунівка.

Майже тисячолітній період бронзової доби (XIX — IX ст. до н. е.) представлений досить нерівномірно. У селі Тахтаулове, на північ від Полтави, розкопаний курган з похованням катакомбної культури (XVIII — початок XVII ст. до н. е.). На західній межі міста, біля села Михайлики, досліджено курган з похованнями культури багатоваликової кераміки (XVII ст. до н. е.) і зрубної культури (XVI ст. до н. е.). В одному з перших знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу, що свідчить про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації понад 3, 5 тисячі років тому.

Поселення доби заліза в басейні р. Ворскли [7]

За ранньозалізної доби (скіфський час) Поворскля займали землеробські племена гелонів та будинів. Тут вони створили ранньодержавне утворення зі столицею на місці сучасного села Більськ Котелевського району — грандіозне Більське городище, яке ряд вітчизняних істориків та археологів вважають за місто Гелон, відоме за описом давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.) [8] [9]. До широкої сільськогосподарської округи цього городища входила щільна «низка» поселень по Ворсклі, в тому числі й у межах сучасної Полтави.

У другій чверті першого тисячоліття нашої ери територія Полтавщини (чи її частина?) ввійшла до складу різноетнічного масиву племен, об'єднаних у складі Готської держави. До нього входили пізньоскіфські землероби, сармати, слов'яни та готи. Об'єднання відоме в науці під назвою черняхівської культури. Рештки невеликих поселень цього часу відомі поблизу Вакуленець і Побиванки, Біофабрики, на Білій Горі, поряд із селами Андріївка і Зорівка. Чудово виконаний кружальний посуд з лискованою поверхнею, величезний набір виробів з кольорових та чорних металів, пожвавлені контакти з пізньоантичним світом — ось що характеризує розвиток носіїв черняхівської культури — землеробів часу існування царства готів у Північному Причорномор'ї. Як наслідок, у середовище черняхівських племен потрапляла значна кількість срібної римської монети — денаріїв, що забезпечувала обмін, була джерелом ювелірного виробництва і, можливо, стимулювала появу власного грошового обігу, осідаючи з часом у складі численних скарбів. До десятка таких скарбів з монетами І — II століття нової ери було виявлено і в Полтаві та околицях міста[10].

Охтирський полк

У верхів'ях Ворскли та поблизу міст Коломак, Валки й Охтирка (територія Харківського й Охтирського полків) проходив Муравський Шлях, між верхів'ями річок Сіверський Донець, Оскол, Ворскла і Псел він виходив на Ізюмський шлях[11].

Населені пункти на території Поворскля за часів полкового устрою України входили до складу Охтирського, Зіньківського, Гадяцького, Полтавського полків.

Історичні місця Поворскля[ред.ред. код]

Найзначніші події[ред.ред. код]

  • У серпні 1399 року на річці Ворсклі зустрілися війська Великого князя Литовського Вітовта і хана Заволзької Орди Темір-Кутлука під проводом його воєначальника Едигея (або Єдигея). Відбулася жорстока битва, де великому князеві литовському та його союзникам було завдано страшної поразки.
  • 6 лютого 1658 року загони М. Пушкаря та Я. Барабаша, які нараховували близько 40 тис. осіб, розбили гетьманські частини І. Виговського під командуванням І. Богуна та І. Сербина. У травні 1658 року регулярні частини за підтримки загону кримських татар після боїв під Красним Лугом і Пустозером примусили М. Пушкаря і Я. Барабаша відступити до Полтави. 11 червня 1658 року загони заколотників у бою під Полтавою були розбиті. У жорстоких боях загинуло близько 50 тис. осіб. І. Виговський спалив Полтаву та, як пишуть літописи, ще багато українських міст, а інші міста та села віддав татарам на пограбування і ясир.
  • 27 червня (8 липня) 1709 поблизу Полтави відбулася одна з вирішальних битв Північної війни, так звана Полтавська битва між військами Московського царя Петра I і короля Швеції Карла XII.

Особистості[ред.ред. код]

На Поворсклі жили і працювали:

У Полтаві:

  • Петлюра Симон Васильович(1879—1926) — український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.
  • Петлюра Ольга Опанасівна(1885—1959) — український педагог, активістка політичної еміграції УНР в Парижі. Мати української поетеси-емігрантки Лесі Петлюри, дружина голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри (від 1910 року).

У Диканьці:

У Кобеляках:

У Котельві:

  • Ковпак Сидір Артемович — керівник радянських партизанських загонів в Україні, генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944).

У Писарівщині:

На Поворсклі народилися:

Культурна спадщина[ред.ред. код]

Історико-культурні заповідники національного значення[ред.ред. код]

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Об'єкти культурної спадщини національного значення[ред.ред. код]

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесені об'єкти культурної спадщини національного значення (археологія)[12] [13]:

Музеї[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури національного значення[ред.ред. код]

Полтавська область[ред.ред. код]

Сумська область[ред.ред. код]

Економічний розвиток[ред.ред. код]

Торговельні зв'язки[ред.ред. код]

Археологічні дослідження знахідок у курганах бронзової доби на території міста Полтави та прилеглих землях свідчать про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації понад 3, 5 тисячі років тому. В одному з курганів знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу.

Рештки невеликих поселень другої чверті першого тисячоліття нашої ери, які відносять до державного утворення часів черняхівської культури, відомі поблизу Вакуленець і Побиванки, Біофабрики, на Білій Горі, поряд із селами Андріївка і Зорівка. У середовище черняхівських племен потрапляла значна кількість срібної римської монети — денаріїв, що забезпечувала обмін, була джерелом ювелірного виробництва і, можливо, стимулювала появу власного грошового обігу.

Транспорт, зв'язок[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Особистості[ред.ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Давні світлини[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
  2. Ворскла
  3. Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. XXXIII Полтавская губернія / Под редакціею Н. А. Тройницкаго. — Санкт-Петербургъ: Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета Министерства Внутреннихъ Делъ, 1904.— С. IX.
  4. Природно-заповідний фонд Сумської області
  5. Природно-заповідний фонд Полтавщини
  6. Заповедная Россия. Белгородская область
  7. Ляпушкин И.И. Поселение эпохи железа в бассейне реки Ворсклы.— Краткие сообщения Института истории материальной культуры им. Н.Я. Марра. Вып. XXI, 1947.— С. 97.
  8. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, 1999. – 280 с.
  9. Рассадин С.Е. Северные соседи Великой Скифии.— Мн.: Право и экономика, 2005.— С. 146.
  10. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с.
  11. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл—О. — 2010. — 728 с. : іл. — С. 132.
  12. Кабінет міністрів України. Постанова від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  13. Охорона культурної спадщини Полтавщини

Джерела[ред.ред. код]

  • Полтавіка — Полтавська енциклопедія . Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
  • Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, 1999. – 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 352 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.*Полтавщина : Енцикл. довід. За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6
  • Диканька // Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 321.
  • Жук В. Н. Диканька: Історико-краєзнавчий нарис. — Харків, 1973.
  • Щербань Т. Теорії, затребувані практикою. До 100-річчя від дня народження академіка О. Н. Щербаня.- Вісник НАН України, 2006, № 3, с. 92-98.
  • Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. / [упор. : В.О. Пірко, О.І. Гуржій ; редкол. : П.С. Сохань (відп. ред.) ... [та ін.] ; Академія наук Української РСР, Археографічна комісія, Інститут історії, Центральний державний історичний архів УРСР у м. Києві … [та ін.]. - Київ : Наукова думка, 1991. - 220, [3] с., [16] арк. іл. : іл. -( Описово-статистичні джерела). - ISBN 5-12-002041-0
  • Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. XXXIII Полтавская губернія / Под редакціею Н. А. Тройницкаго. — Санкт-Петербургъ: Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета Министерства Внутреннихъ Делъ, 1904. — 315 с.
  • Рассадин С.Е. Северные соседи Великой Скифии.— Мн.: Право и экономика, 2005.— 264 с. ISBN 985-442-167-8.
  • Вісник НАН України. — 2007. — № 11.
  • Ляпушкин И.И. Поселение эпохи железа в бассейне реки Ворсклы.— Краткие сообщения Института истории материальной культуры им. Н.Я. Марра. Вып. XXI, 1947.— С. 96-98.
  • Ковпаненко Г. Т. Племена скіфського часу на Ворсклі / Монографія.— Київ: Наукова думка, 1967. — 188 с.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.