Грайворон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Грайворон
Грайворон
Герб Грайворону Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Бєлгородська область
Муніципальний район Грайворонський район
Код ЗКАТУ: 14232501
Код ЗКТМО: 14632101001
Основні дані
Час заснування 1678 (346 років)
Статус міста 1838
Населення 6 091 особа (2008)
Площа 10 км²
Густота населення 609,1 осіб/км²
Поштовий індекс 309372
Телефонний код +7 47261
Географічні координати: 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333333336077544117870275° пн. ш. 35.6666666666947733688175504° сх. д. / 50.48333333336077544117870275; 35.6666666666947733688175504Координати: 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333333336077544117870275° пн. ш. 35.6666666666947733688175504° сх. д. / 50.48333333336077544117870275; 35.6666666666947733688175504
Часовий пояс +3 (влітку +4)
Водойма річка Ворскла
Найближча залізнична станція Хотмижськ
Відстань
До залізничної станції: 15 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

65

Вебсторінка graivoron.ru/sitemap/
Мапа
Грайворон (Росія)
Грайворон
Грайворон

Грайворон (Бєлгородська область)
Грайворон
Грайворон

Мапа


CMNS: Грайворон у Вікісховищі

Гра́йворон (рос. Грайворон) — місто в Росії, адміністративний центр Грайворонського району Бєлгородської області. Історично відноситься до Харківщини[1] та Північної Слобожанщини. Розташоване біля кордону з Україною, за 15 км від залізничної станції Хотмижськ та за 78 км від обласного центру.

Населення міста становить 6091 особу (2008; 6 196 в 2002, 6,0 тис. в 1989, 5,9 тис. в 1970, 5,1 тис. в 1959, 4,6 тис. в 1939, 8,9 тис. в 1926).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на берегах Ворскли (притока Дніпра) та Грайворонки (ліва притока Ворскли), за 7 км від кордону з Україною. На 2002 рік у місті було 1877 приватних господарств та 17 багатоповерхівок.

Походження назви[ред. | ред. код]

На гербі міста Грайворона можна побачити чорно-сірого птаха на жовтому тлі. Місцеві перекази твердять, що назва слободи, яка була заснована слобідськими козаками, походить з української мови. Кажуть, що ця назва пов'язана чи то з воронячим граєм (тобто «криком»), чи то з воронячою зграєю. Але можливо, що назва міста, так само як і назва українського Гайворона у Кіровоградській області, походить від зовсім іншого птаха, а саме грака, а не крука чи ґави.

Історія[ред. | ред. код]

місто Грайворон (зараз Бєлгородська область) на українській мовній частині Діалектологічнії мапі руської мови, яка складена у Імператорській Академії наук 1914-го року.
Грайворон на українській частині Діалектологічної мапи руської (та російської) мови, яка складена в Імператорській Академії наук у 1914 році.

Грайворон, як слобода Охтирського слобідського козацького полку був заснований 5 серпня 1678 року українськими козаками (черкасами) переселенцями з Правобережної України біля устя річки Грайворонка, де вона з'єднується з річкою Ворсклою.

Грайворон був сотенним містом Грайворонської сотні Охтирського слобідського козацького полку.

У 1765 році, після ліквідації урядом Російської імперії, полкового устрою в Слобідській Україні Охтирський полк був реорганізований в Охтирський гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Грайворон став казенною слободою.

У 1779 році в складі Хотмижського повіту був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

23 березня 1838 року Грайворон отримав статус міста та став повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. До міста переводяться повітові ограни влади з Хотмижську, який раніше був центром скасованого Хотмижського повіту[2][3].

Дитячий ревматологічний санаторій (Будинок купця Дмитрієнка)

За часів Української Народної Республіки: за законом від 2-4 березня 1918 року про адміністративно-територіальний поділ України — Грайворонський повіт землі Слобожанщина.

16 лютого 1943 року місто звільнене від німців силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 2.02 — 3.03 1943 року[4].

13 березня 1943 року Грайворон знову зайняли німецькі війська.

7 серпня 1943 року місто остаточно звільнене від німецьких військ силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 3.08 — 23.08 1943 року[4].

6 січня 1954 року Грайворонський район Курської області ввійшов до складу новоутвореної Бєлгородської області.

У 1964 році, під час реорганізації Бєлгородської області, Грайворонський район скасовано, а місто увійшло в Борисівський район області.

З 1989 року Грайворон знову стає районним центром відновленого Грайворонського району.

22 травня 2023 року в місті почалася паніка, жителі почали виїжджати, оскільки сусідні села Гора-Поділ та Козинка зайняли підрозділи Легіону «Свобода Росії» та Російського добровольчого корпусу[5].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 1897 року у місті проживало 6 340 осіб (3 061 чоловіків та 3 279 жінок)[6]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[6]:

Мова Осіб Відсоток
російська 3 490 55,05 %
українська 2 743 43,26 %
єврейська 69 1,09 %
циганська 13 0,21 %
польська 9 0,14 %
інші 12 0,25 %
Разом 6 340 100 %

Герби міста[ред. | ред. код]

Крім офіційно затвердженого, існує ще й неофіційний символ Грайворона. На ньому, поруч із чорним птахом, знаходиться силует дивовижного будинку у готичному стилі. Це — примітна місцева пам'ятка, дім купця Дмитрієнка, тепер дитячий ревматологічний санаторій.

Герб 1841 року[ред. | ред. код]

25 жовтня 1841 року був затверджений герб Грайворона[7]. Це був щит, поділений навпіл по горизонталі. У верхній частині був розташований герб губернського міста Курськ. В нижній частині щиту на золотому полі зображено ворона, який летів вправо. Крила його розташовані діагонально.

Економіка[ред. | ред. код]

В місті працюють заводи: електромеханічний, цегельний, паркетний, сироробний; харчовий комбінат.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Належав до Хотмижського повіту Харківського намісництва
  2. Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту
  3. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.23-25 — 680с. з додатками
  4. а б Довідник «Визволення міст: Довідник звільнення міст під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлисеїв та інші. М.: Військове видавництво МО СРСР, 1985.-588с.
  5. Бої йдуть у трьох населених пунктах: у Бєлгородській області часткова евакуація, — росЗМІ. focus.ua. 22 травня 2023. Процитовано 22 травня 2023. 
  6. а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.  (рос.)
  7. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.24 — 680с. з додатками

Посилання[ред. | ред. код]