Грайворон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Грайворон
Грайворон
Coat of Arms of Graivoron (Belgorod oblast).svg Flag of Grayvoronsky rayon (Belgorod oblast).svg
Герб міста Прапор міста
Центр,Ленина.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Бєлгородська область
Муніципальний район Грайворонський район
Код ЗКАТУ: 14232501
Код ЗКТМО: 14632101001
Основні дані
Час заснування: 1678
Статус міста з 1838 року
Населення 6 091 особа (2008)
Площа 10 км²
Густота населення 609,1 осіб/км²
Поштовий індекс 309372
Телефонний код +7 47261
Географічні координати: 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333° пн. ш. 35.66666666666699825327668805° сх. д. / 50.48333; 35.66666666666699825327668805Координати: 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333° пн. ш. 35.66666666666699825327668805° сх. д. / 50.48333; 35.66666666666699825327668805
Часовий пояс +3 (влітку +4)
Водойма річка Ворскла
Найближча залізнична станція Хотмижськ
Відстань
До залізничної станції: 15 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

65

Веб-сторінка graivoron.ru/sitemap/
Карта
Грайворон (Росія)
Грайворон
Грайворон

Грайворон (Бєлгородська область)
Грайворон
Грайворон

CMNS: Грайворон на Вікісховищі

Гра́йворон (рос. Грайворон) — місто в Росії, адміністративний центр Грайворонського району Бєлгородської області. Історично відноситься до Харківщини[1] та Північної Слобожанщини.

Населення міста становить 6 091 особа (2008; 6 196 в 2002, 6,0 тис. в 1989, 5,9 тис. в 1970, 5,1 тис. в 1959, 4,6 тис. в 1939, 8,9 тис. в 1926).

місто Грайворон (зараз Бєлгородська область) на українській мовній частині Діалектологічнії мапі руської мови, яка складена у Імператорській Академії наук 1914-го року.
Грайворон на українській частині Діалектологічної мапи руської (та російської) мови, яка складена в Імператорській Академії наук у 1914 році.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на берегах Ворскли (притока Дніпра) та Грайворонки (ліва притока Ворскли), за 7 км від кордону з Україною. На 2002 рік у місті було 1877 приватних господарств та 17 багатоповерхівок.

Походження назви[ред.ред. код]

На гербі міста Грайворона можна побачити чорно-сірого птаха на жовтому тлі. Місцеві перекази твердять, що назва слободи, яка була заснована слобідськими козаками, походить з української мови. Кажуть, що ця назва пов'язана чи то з воронячим граєм (тобто «криком»), чи то з воронячою зграєю. Але можливо, що назва міста, так само як і назва українського Гайворона у Кіровоградській області, походить від зовсім іншого птаха, а саме грака, а не крука чи ґави.

Історія[ред.ред. код]

Грайворон, як слобода Охтирського козацького полку був заснований 5 серпня 1678 року українськими козаками (черкасами) переселенцями з Правобережної України біля устя річки Грайворонка, де вона з’єднується з річкою Ворсклою.

Грайворон був сотенним містом Грайворонської сотні Охтирського слобідського козацького полку 

Після ліквідації у 1765 році урядом Російської імперії полкового устрою в Слобідській Україні Охтирський полк був реорганізований в гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Грайворон став казенною слободою.

У 1779 році в складі Хотмижського повіту був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

23 березня 1838 року Грайворон отримує статус міста стає повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. В місто переводяться повітові ограни влади з Хотмижську, який раніше був центром скасованого Хотмижського повіту.[2] [3]

Дитячий ревматологічний санаторій (Будинок купця Дмитрієнка)

За часів Української Народної Республіки, за законом від 2-4 березня 1918 про адміністративно-територіальний поділ України, Грайворонський повіт Землі Слобожанщина.

16 лютого 1943 року місто звільнене від німців силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 2.02-3.03. 1943 року. [4]

13 березня 1943 року Грайворон знову зайняли німецькі війська.

7 серпня 1943 року місто остаточно звільнене від німецьких військ силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 3.08-23.08.1943 року. [5]

6 січня 1954 року Грайворонський район Курської області ввійшов до складу новоутвореної Бєлгородської області.

У 1964 році під час реорганізації Бєлгородської області Грайворонський район скасовано, місто ввійшло в Борисівський район області.

З 1989 року Грайворон знову стає районним центром відновленого Грайворонського району.

Герби міста[ред.ред. код]

Крім офіційно затвердженого, існує ще й неофіційний символ Грайворона. На ньому поруч із чорним птахом знаходиться силует дивовижного будинку у готичному стилі. Це місцева примітна пам'ятка, дім купця Дмитрієнка, тепер дитячий ревматологічний санаторій.

Герб 1841 року[ред.ред. код]

25 жовтня 1841 року був затверджений герб Грайворона. [6] Це був щит, поділений навпіл по горизонталі.

В верхній частині був розташований герб губернського міста Курськ.

В нижній частині щиту на золотому полі зображено ворона, який летів вправо. Крила його розташовані діагонально.

Економіка[ред.ред. код]

В місті працюють заводи: електромеханічний, цегельний, паркетний, сироробний; харчовий комбінат.

Відомі люди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Належав до Хотмижського повіту Харківського намісництва
  2. Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту
  3. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ – СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 – С.23-25 – 680с. з додатками
  4. Довідник «Визволення міст: Довідник звільнення міст під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945». М.Л. Дударенко, Ю.Г. Перечнев, В.Т. Єлисеїв та інші. М.: Військове видавництво МО СРСР, 1985.-588с.
  5. Довідник «Визволення міст: Довідник звільнення міст під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945». М.Л. Дударенко, Ю.Г. Перечнев, В.Т. Єлисеїв та інші. М.: Військове видавництво МО СРСР, 1985.-588с.
  6. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ – СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 – С.24 – 680с. з додатками