Стебельська Христина Любомирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стебельська Христина Любомирівна
Народилася 18 червня 1958(1958-06-18) (65 років)
Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність телеведуча, головна редакторка, тележурналістка, редакторка
Нагороди
Народний артист України Заслужений працівник культури України

Христина Любомирівна Стебельська (нар. 18 червня 1958, Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область) — заслужений працівник культури України, народна артистка України, головний редактор Першого Національного телеканалу України, автор, ведуча, громадська діячка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Візитівка[ред. | ред. код]

Христина Стебельська: «Я та, ким була завжди — УКРАЇНКА!». Уже 31 рік працює на державному телебаченні України. 17 із них у Києві на творчих керівних посадах. Її «рекорд Гіннеса» — коментування Великодніх богослужінь у прямому ефірі три доби поспіль.

Фахові пріоритети: «Коли падають голови — не опускай своєї». Редакційна політика Першого Національного телеканалу, особливо важливі проекти державного телебачення України, живий ефір.

Громадянське кредо: «У чому європейськість України? — Пізнати саму себе». Громадська діячка, ведуча благодійних і знаменних акцій, багатолітній член Ради «Земляцтва івано-франківців у Києві», Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Українського фонду культури, співзасновник Фонду української книги у Бакинському державному університеті (Азербайджан).

Особисте: «Завжди закохана![1]».

«Моя суть — це те, чого я не роблю принципово: не розмовляю російською, не відбиваю чужих чоловіків і ніколи не пам'ятаю, скільки мені років».

Дитинство[ред. | ред. код]

«Мені дуже подобається моє ім'я — Христина. У красивої жінки — красиве ім'я».

Христина Стебельська з родини галицьких інтелігентів. Народилася у місті-замку Скалаті на Тернопільщині, але виросла і здобула освіту в Івано-Франківську. Тому вважає себе «погуцуленою подолянкою»[2]. Батько, Стебельський Любомир Миколайович, відомий лікар-ветеринар, багатолітній політв'язень Сталінських концтаборів,10 років провів на каменоломнях Жезказгану. Мати, Стебельська Дарія Іванівна (у дівоцтві Когут), за 40 років вчителювання виховала плеяду галицької інтелігенції. Маленька Христя любила солодощі, лазила по деревах, мандрувала руїнами Скалатського замку і мріяла стати ангелом.

Освіта[ред. | ред. код]

«Я багато в чому самоук — бо життя вчило».

В Івано-Франківську Христина закінчила загальноосвітню школу та школу мистецтв за класом фортепіано, народних і бальних танців, була вокал-солісткою хору. Одержала диплом з відзнакою Прикарпатського університету (колишній Івано-Франківський педагогічний інститут ім. В. Стефаника). Була запрошена очолити науковий відділ Івано-Франківського науково-методичного центру, звідки почалися експедиції, просвітництво і дослідження символів України.

Як тележурналіст Христина Стебельська об'їздила усі Карпати, Слобожанщину, степову зону, Крим. З цих експедицій україністики розпочалося її знайомство з видатними сучасниками і митцями. Філософія культури, богослов'я, паралелі між Україною та Європою досі живлять її журналістський інтерес.

На запрошення продюсера, автора українських програм у США Романа Мариновича, Христина Стебельська стажувалася у провідних телекомпаніях Сполучених Штатів. На UA-TV, у Чикаго, вела інформаційні та культурні програми, на UWTV, у Вашингтоні, — освітні, а у Нью-Йорку — українські телепередачі Романа Мариновича. Навчалася у Вищій школі Британської ради при Посольстві Великої Британії, у Києво-Могилянській бізнес-школі, проходила стажування у міжнародній компанії «Nordic Training International».

Телебачення[ред. | ред. код]

«Сонячні кларнети»[ред. | ред. код]

Запис «Сонячних кларнетів»

На Прикарпатті замолоду була ініціатором Різдвяних вертепів, організовувала Великодні світлиці, була автором перших відроджених свят незалежності й соборності. Вела Шевченківські вечори. А кар'єра Христини Стебельської на телебаченні розпочалася у телеконкурсі «Сонячні кларнети», який записували Чернівецька[3] та Львівська[4] студії телебачення. Опинитися у кадрі допоміг щасливий випадок — попередня ведуча не змогла приїхати на зйомки, тож відповідальну справу доручили Христині Стебельській.

Нині розробляє сценарії до свят державного рівня. А розпочиналося усе зі сценаріїв вечорниць, святкування Різдва і Великодня, писаних у студентські роки. Зараз у авторському портфелі Христини Стебельської є серії фільмів і програм про світові конгреси українців, Всеукраїнську акцію «Міленіум — годинник тисячоліття», Всеукраїнський форум ділових людей України «Лідер тисячоліття» за участю перших осіб держави, Всеукраїнський форум «Асоціація ділових жінок України», свято «Водохреща на Дніпрі», Міжнародний день рідної мови, Міжнародний день театру, свято сім'ї, захист дітей.

УТ-1 і Перший Національний[ред. | ред. код]

1995 р. Христина Стебельська перемогла на конкурсі від Ут-1 із концепцією «Національне в телеефірі» й очолила редакцію народної творчості Національної телекомпанії України. Тут вона стала автором і ведучою таких проектів, як «Секрети вічності», «Народні таланти», «Співочі поля», телеальманах «Основи»; розпочала традицію коментування богослужінь з Ватикану й кафедральних соборів України.

"Я коментувала відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Русі[5] за участю Вселенського Патріарха Варфоломія I, щорічну «Хресну Дорогу» з Колізею, «Молитви Солідарності молоді світу за мир і злагоду між народами під проводом Івана Павла II Папи Римського» (Рим, Берлін, Бухарест, Лісабон, Загреб), «Поминальну Літургію з Риму за упокій душі Вселенського Архієрея Івана Павла ІІ Папи Римського», «Урочисті Беатифікації — початок Понтифікату— Папи Римського Бенедикта XVI та Папи Римського Франциска

Голос Христини Стебельської звучав під час трансляції з Польщі (Варшава, Краків), присвяченій прощанню з Президентом Польщі Лєхом Качинським, а за рік — у телеефірі з приводу річниці вшанування польських полеглих у трагедії під Смоленськом.

Головний редактор Першого Національного[ред. | ред. код]

«На роботі я в оточенні багатьох людей, але моя робота — це велика самотність»

Христина Стебельська очолила головну редакцію телеканалу 2008 р. Перед тим керувала соціальним проектом «Між нами» і була оглядачем громадсько-політичних програм Національної телекомпанії України. Того-таки 2008 р. Указом Президента України № 726/2008 Христині Стебельській було присвоєно почесне звання «Народний артист України». З'явилися нові проекти: телемости «Україна — Литва», «Україна — Москва», «Україна — Вашингтон», телемарафони «Рік української культури», «25-та річниця Чорнобильської трагедії», програми «Основи», «Про НАС», «Між нами…», цикл міжпрограмних роликів «20 кроків до Мрії». Матеріали з останнього вийшли друком під редакцією Христини Стебельської.

Христина Стебельська розробляє засади програмно-редакційної політики телеканалу, аналізує нові проекти, генерує ідеї до відзначення важливих міжнародних подій і дат з «Календаря українця». Веде телеефіри до Дня українського прапора, Дня незалежності, українського Дня захисту дітей, 200-ліття Миколи Гоголя, 100-річчя Марії Приймаченко, 60-річчя Назарія Яремчука; «20 кроків до Мрії», «20 облич Української Історії», Шевченківські березень і травень — «Мій Шевченко», Шевченківські дні в культурному центрі у Москві; Днів пам'яті жертв політичних репресій у заповіднику «Биківнянські могили»; ролик «Українська земля пам'яті» — вшанування політичних в'язнів; відкриття Меморіалу жертвам Голодомору 1932—1933 років; Поетичні віншування Першого Національного на Різдво, Водохреще, Великдень, до річниць Батурина і Чигирина; міжпрограмні ролики «Різдвяні образки», «Українське Різдво», «Різдво на Майдані». Щороку коментує прямі ефіри Різдвяних та Великодніх богослужінь з кафедральних соборів України та з Ватикану. Нещодавно — участь у визначенні найкращої книжки року під час засідання журі XIX Міжнародного форуму видавців у Львові (вересень 2012 року). 19 березня 2013 р. коментувала інавгурацію Папи Римського Франциска. Ювілейний Рік Тараса Шевченка — працює з телеархівами української Шевченкіани. Активно підтримуючи створення Суспільного мовлення в Україні, з грудня 2014 року Христина Стебельська розпочала серію тренінгів «Суспільне. Цінності об'єднують» для працівників телекомпанії.

А що далі — чимало творчих зустрічей і, звісно ж, розбудова Суспільного!

«Мій найкращий проект ще попереду!»[ред. | ред. код]

Творчі амбіції Христини Стебельської нині обертаються навколо проблем українського мовлення, створення в Україні засад суспільного телебачення.

«Для ідеї суспільного ТБ, тобто телебачення соборного, ми — Перший Національний — вже давно робимо те, що інші робити не хочуть[6]. Із початку 90-х у нашому ефірі — трансляція богослужінь із кафедральних храмів України. Їх дивляться всі: православні, католики, протестанти, мусульмани, навіть атеїсти. А наші прямі включення на День Незалежності, Шевченкові роковини, Олімпійські ігри, конкурси „Євробачення“ — це міжнародна тактика й водночас зв'язки по вертикалі з регіональною мережею наших кореспондентів.»

А ще Христина читає лекції, проводить майстер-класи, дискутує на круглих столах, «чи все найкраще для дітей?», бере участь у прес-конференціях, урочистостях, нарадах.

Минулого року взяла участь у підготовці до телемарафону «Prime Yalta Rally 2011». Під її керівництвом проходять урочисті телевізійні вечори з Палацу культури «Україна», Українського Дому, майдану Незалежності, Софійської площі, непересічні телеподії «День Європи — Шлях до демократії»; Презентація Першого Національного.

«Не засмутилася, що мені вже 50. Це проблеми чисел, а не мої.»

Щоб зрозуміти ритм Христини, треба знати, що іще вчора вона була членом журі всеукраїнських телефестивалів «Калинові острови», «Мій рідний край», «Водограй», вболівала за національну збірну в Донецьку і Львові.

Сьогодні — бере інтерв'ю у послів іноземних держав, визначає переможців на найпрестижнішій книжковій події року — XIX Міжнародному форумі видавців у Львові… де книги, приємне товариство, кава й усяка смакота.

Пані Христині завжди вдається влучати у ціль, адже на кожне завтра у неї завжди є свій, особистий, погляд.

Христина Стебельська уміє перемагати — і не лише на телебаченні. У вересні 2010 р. вона зуміла стати першою, здолавши усіх чоловіків-любителів залізних коней на конкурсі від бренду Harley-Davidson у «Kiev Golf Club».

Висловлювання і кредо[ред. | ред. код]

  • Я є та, ким була завжди — УКРАЇНКА!
  • Люби, Боже, правду!
  • Я йду сонячним боком життя!
  • ЩАСТЯ — це коли не доводиться брехати, що тобі добре…
  • Все в наших руках, тому їх не можна опускати!
  • Якщо щастя не в грошах, то я найщасливіша на світі!
  • А таки буде по-нашому… ВПЕРЕД!
  • Слова мають свою власну душу.
  • Коли падають голови — не опускай своєї.
  • Ми збираємо каміння, а Бог збирає серця.

Про маму:

  • Різдво 2012 у житті моєї Мами було останнє.
  • Улюблена Богом, бо вона відійшла на свята.
  • Моя батьківщина там, де лежить прах дорогої Мами.
  • Надія живе навіть біля могил.

Політикам:

  • Не кажи «гоп!». Спочатку подивися, у що вскочив.
  • Він гарно бреше, але це вже називається «творчість».
  • Вони народжені бути депутатами. У державі вічної кризи.
  • Хіба його сіра маса має щось спільне з мозком?
  • Вважають себе культурними людьми, але яке в них ставлення до культури?…
  • Вони носять чорні окуляри, щоб правда не колола їм вуха.

Улюблений тост[ред. | ред. код]

  • Кохані мої, я сі вами не натішу!

Досягнення[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Документалістика[ред. | ред. код]

«Карпатський рейд УПА», «Берестечко», «Франко», «Леся Українка», «Свята Софія», «Українська іграшка», «Секрети Карпат», «Карпатський дивосвіт», «Покуття», серія «У мандрах» про народні традиції України, «20 кроків до Мрії[7]».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Офіційний сайт Першого Національного телеканалу. Керівництво [Архівовано 5 червня 2012 у Wayback Machine.]
  2. «Портрети сучасниць. Книга пошани». Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 6 листопада 2013.
  3. «Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія». Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  4. «Львівська обласна державна телерадіокомпанія». Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  5. "Високий Замок"[недоступне посилання]
  6. Газета "День"
  7. Офіційний сайт Першого Національного телеканалу України [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

You Tube[ред. | ред. код]

Фото[ред. | ред. код]