Водохреще

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Водохреща)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водохреще
Водохреще
Водохреще. Марки України 2001 року
Інші назви «Свята вады» (білорус.), Хрещення, Богоявлення (христ.)
Тип народно-православний
Дата 6 (19) січня
Традиції водосвяття, купання в ополонці (Йордані)
В очікуванні хресного ходу на Богоявлення, 1898 рік

Водо́хреще[1][2] (Водо́хрещі[3][4], Водо́хрище, Водо́хрища[2], Водохре́стя[5], Водосвя́ття[6], Водохрищі, Йордан, Єрдань, Ордань[7]) — традиційна назва народних святкувань, що проходять у день Богоявлення та Хрещення Господнього (6 (19) січня).

Про церковне святкування[ред. | ред. код]

Докладніше: Хрещення Господнє

Хрещення Господнє — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі «Віфавара», а також велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 18-19 січня щороку. Це збігається зі святом Богоявлення (19 січня), однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами.

Докладніше: Богоявлення

Богоявлення, або Явлення, Епіфанія — подія під час хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, у якій Христос об'являє себе людям як Месію і Спасителя. Святкується частиною православних Церков та греко-католиками 19 січня щороку.

Свідчить при Хрещенні, як каже Євангеліє, сам Бог-Отець голосом із неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання» (Мр. 1. 11). Про це свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього. Про це свідчить також Іван Хреститель, вказуючи на Нього:

Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він. (Ів. 1:29-31)

Християнські обряди[ред. | ред. код]

Свято Водохреще увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою[8].

В Іспанії і багатьох іспаномовних країнах саме на свято Богоявлення, а не на Різдво чи на день святого Миколая діти отримують подарунки. Вважається, що їх розносять волхви (іспанською «Los Reyes Magos» — королі-маги).

Голодна кутя[ред. | ред. код]

Напередодні Водохреща православними християнами святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці. На вечерю цього дня подають пісні страви: вареники з картоплею або капустою, гречані млинці на олії, кутя, узвар[9].

Освячена вода[ред. | ред. код]

Див. також: Свята вода

В Україні, Росії, Греції[10] і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща освячують воду. Іноді освячення проводиться прямо на водоймах у спеціально пробитих ополонках, які називають «йордань», в спогад хрещення Христа в Йордані.

Церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Напередодні З льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни[11].

Віряни стають в чергу, щоб набрати святої води на наступний рік, і вона зберігається протягом цього часу, не псуючись. За народними віруваннями, присутні під час освячення води зцілюються від хвороб. Цілющу воду можна також набрати зі звичайного джерела або вже після свят, адже, за переказами, у ніч на Водохреще і звичайна вода отримує цілющу силу. Вважається, що така вода не псується і не має запаху, вона зберігається весь рік і більше[12][13].

У католицьких храмах на свято Богоявлення освячують воду, крейду та ладан. У ряді країн існує традиція писати на дверях церков і будинків латинські літери «CMB», що іноді інтерпретують як перші літери імен трьох волхвів — Каспара, Мельхіора й Бальтазара, а іноді як перші літери латинської фрази «Christus mansionem benedicat», що означає «Хай благословить Христос цей дім».

Купання на Водохреще[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

В Україні була поширена традиція купання в ополонці на Водохреща, яка відродилася наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. Здавна вірили, що хворі зможуть одужати від води під час купання. Наші предки вважали, що вода у Водохресну ніч набирає цілющу силу.[14] Митрополит Іларіон (Огієнко) писав:

«Вода мала магічну силу особливо під час загальних Свят, коли вона надто очищальна, плодюча й цілюща. Обряди купання, обливання, збирання роси й т. ін. дуже старі й різноманітні.

Християнство спочатку сильно боролося з цим шануванням води, але не змогло його перемогти, і в кінці прийняло й освятило його, і в нас тепер ставлять каплички над криничками, джерельцями, потоками й т. ін., і власне тут часто появляються чудотворні Ікони. Хресні ходи до таких капличок особливо популярні в нас в Україні.

На Святах сонця шанувалася й вода, і це перейшло й до Християнства. На Святі народження сонця (пізніше Різдво) вода мала цілющу силу, і охочі в ній купалися, що робиться на Водохреща (на Йордані) й тепер.

Богоявленська вода взагалі дуже цілюща, – нею окроплюють усі домові будинки і всю домову худобу, бо ця вода береже від злих сил. Цю воду зберігають звичайно круглий рік, аж до нової»[15].

Свідчить про такий звичай і видатний етнограф Степан Килимник:

«Після відправи освячується вода опусканням хреста та вогнем — горящими свічками. Після цього вода вважалася освяченою й кожний поспішав чимдуж набрати скорше, а навіть першим, чи в складі перших. Це тому, що збереглося повір'я, що хто скорше набере, то та вода має міцніші цілющі й чарівні властивості. Кожний по освяченні води п'є її «на здоров'є й видалення лихих сил». В окремих місцевостях, також окремі особи купаються, опустившись у воду, швидко одягаються, щоб не застудитися... Є звичаї пускати в річку дерев'яного хреста, а молоді хлопці намагаються скорше його зловити на воді»[16].

«Ілюстрований Калєндар канадийського русина» на 1917 рік сповіщав про звичаї цього дня: «Купають ся в полонках. Страсну або Богоявленську сьвічку засьвічують в часї бурі (громовицї)»[17].

Наприкінці ХІХ ст. на Перемишльщині освяченою водою умивалися від різних хвороб, а молодь жартома штовхала одне одного у воду[18]. На Північній Лемківщині, за словами Миколи Сивіцького, «люди набирали води додому, ще раз кропили нею хижі, будинки й худобу, решту залишали як лік на випадок хвороби. Дехто, навіть, роздягнувшись, вскакував у воду та швидко біг додому, прикритий кожухом. Кажуть, що ніхто ніколи від того не простудився. А людей на водосвятті збиралося стільки, що грубезний лід осідав і вкривався водою»[19].

Етнограф Федір Потушняк так коментував звичай купатися на Водохреща на Закарпатті: «Ті, что мають нечистого духа, зараз по освяченю води на Водощі скачуть і купаються в той річці, потоці і п., бо та вода по освяченю зараз дуже сильна. Нечистий дух опустить тіло. (Она єго палить. Он єсть негативною стороною святого). Також скачуть тогди до води і дівчата, что не можуть отдатися, бо се також запричинили чари, або якась друга темна сила, нечистий дух і п.»[20].

Так само святкували Водохреща бойки наприкінці ХІХ ст., за записами о. Михайла Зубрицького, довголітнього пароха села Мшанець (зараз Старосамбірський район Львівської області): «Коли рано осьвятить ся на ріцї вода, миють ся люди і друляють одні других в воду; хто більше в водї скупає ся, тим здоровший буде»[21].

У придністровських селах Буковини та селах Верхнього Буковинського Попруття у давні часи було заведено купання чоловіків в ополонці, де відбувалося освячення води. За висновком етнографа Георгія Кожолянка, купання і обливання водою існувало ще в дохристиянські часи. Буковинці вірили, що завдяки цьому обряду вода очищає людину, оновлює її тіло [22].

За описом Павла Чубинського, у селі Шендерівка Канівського повіту «після водосвяття деякі молоді селяни купаються в ополонці, для здоров'я, а іноді стріляють по кілька разів у повітря і, таким чином, «очищеніє от гріхів в миру ізвіщають»[23].

Про звичай купатися на Водохреща в містечку Жашків Таращанського повіту Київської губернії (нині Черкащина) на початку ХХ ст. розповідає письменниця Докія Гуменна: «На Водохрещі, в самі морози, для здоров'я і з побожности купалися в йорданській воді (у тому ставку, де святять Йордань). Та-ак, ще як мені було дванадцять років, наша сваха Барабашиха купалася!» [24].

Як свідчив етнограф і фольклорист Володимир Ястребов, наприкінці ХІХ ст. у Єлисаветградському повіті Херсонської губернії (нині Кіровоградщина) «на Хрещення купаються в ополонці (занурюються 3 рази) для лікування від хвороб; те ж саме роблять ті парубки, котрі виставляли козу»[25].

У селі Борщівка Кременецького повіту на Волині в 1920-1930-х роках, за свідченням етнографа Назара Димнича, пірнання в ополонку ще побутувало: «Знаходяться часом такі сміливці, котрі купаються в тій воді, аби бути гарними. У вбранні скачуть до річки в тім місці, де лід вирубаний у формі хреста. Вискакують прудко, закутуються в кожухи і поспішають додому»[26].

Етнограф Олександр Курочкін пише:

«Про обов'язкове купання масок на святі Водохреща (Ордан, Ардан та ін.), після виконання ними всіх ритуальних обов'язків, маємо непоодинокі свідчення з різних слов'янських територій. На обширах України цей звичай зникав поступово протягом XІX-ХX століть. Найдовше він утримувався в Північній Буковині й Подністров'ї, де в окремих місцевостях відомий і сьогодні. Купання ряджених у крижаній воді нині вже не пов'язане з релігійними мотивами і носить характер своєрідного спортивного змагання-видовища, де юнаки демонструють свою відвагу і загартованість»[27].

У наш час у кризі вирубують ополонки для купання, зазвичай також у місцях масових купань чергують медики і рятувальники. Прийнято, що священик має прочитати молитву і освятити місце купання. Віряни заходять у ополонку, тричі занурюються у воду, читають молитву і виходять[28]. Завзятим прихильником купання в ополонці на Водохреще був Президент України Віктор Ющенко [29].

Демонологічні уявлення[ред. | ред. код]

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися»[30].

Дохристиянські елементи обрядів[ред. | ред. код]

В ряді наукових статей, присвячених Водохрещу, відмічаються обряди дохристиянського походження. Так, Антоній Мойсей відмічає серед обрядів Буковини очищення і вигнання нечистої сили, постріли з пістолів і рушниць, розпалювання вогнищ[31]. М. Горбаль, описуючи лемківські традиції новорічних святкувань, також вказує на дохристиянські корені обрядовості, зокрема розуміння ролі води як засобу миття для обрядового очищення[32].

Особливий інтерес до прадавніх витоків обрядів Водохреща проявляють спільноти рідновірів, які називають це свято «Водокрес», або «Свято богині Дани», яку величають як покровительку води[33][34].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Водохреще // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Водохреще // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Водохрєщи // Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 1: А — М. — Київ: «Наукова думка», 1977. — С. 184.
  4. Водохрещі // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Водохрестя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Водосвяття // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Килимник, 1964, с. 145
  8. Шаповал Л. І. Словник етнографічних (етнологічних) понять і термінів: Довідник /. Л. І. Шаповал. — Полтава, 2009. — c.182
  9. Водохреща: як святкують Йордан українці зараз і як це було в давнину - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-01-19. 
  10. [недоступне посилання з квітень 2019 Греция отмечает праздник Богоявления или «Фота» — ana-mpa]
  11. Йордан, або Водохреща // Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
  12. День ясний – хліба чисті (19 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 
  13. Водохреща: як святкують Йордан українці зараз і як це було в давнину - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-01-19. 
  14. Rbc.ua. Що потрібно робити на Водохреща: традиції, звичаї та прикмети. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-03-01. 
  15. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історично-релігійна монографія. – Вінніпег: накладом Видавничої Комісії при Товаристві «Волинь»; Інститут дослідів Волині, 1965. – С. 46
  16. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Вінніпеґ-Торонто: Український Національний Видавничий Комітет, 1964. – Том перший (Зимовий цикль). – С. 146
  17. Народний Калєндар. Народні звичаї, повірки і приповідки, привязані до рокових сьвят // Ілюстрований Калєндар Канадийського Русина на звичайний рік 1917-ий.— Вінніпег: Накладом і друком Канадийсько-Української видавничої спілки, 1916. — С. 10
  18. Kolberg Oskar. Przemyskie: zarys etnograficzny. — Kraków: Muzeum im. Dzieduszyckich, drukarnia. Uniw. Jagiellońskiego, 1891. — S. 33.
  19. Сивицький Микола. Духова культура // Лемківщина: Земля – люди – історія – культура. – Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто: видано коштом і заходами Організації Оборони Лемківщини в ЗСА, Перший Відділ у Нью-Йорку, 1988. – Том ІІ. – С. 116.
  20. Потушняк Ф. Вода, земля и воздухъ (въ народнѣм вѣрованю). – Унгваръ : Выд. Подкарпат. О-ва Наукъ, 1942. — С. 4
  21. Зубрицький Михайло. Народнїй календар, народнї звичаї i повiрки, привязані до днїв в тиждни і до рокових сьвят (Записані у Мшанцї, Староміського повіту і по сусїднїх селах) // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1900. – Том ІІІ. – С. 39
  22. Кожолянко Георгій. Етнографія Буковини. – Чернівці: Золоті литаври, 2004. – Том 3. – С. 175
  23. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, снаряжённой Императорским Русским Географическим Обществом. – Санкт-Петербург: типография В.Безобразова, 1872. – Том третий. Народный дневник, изданный под наблюдением действ.-чл. Н.И. Костомарова. – С. 3-4
  24. Гуменна Докія. Минуле пливе в прийдешнє: Розповідь про Трипілля. – Нью-Йорк: Вид. Української Вільної Академії Наук у США, 1978. – С. 219
  25. Ястребов В.Н. Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губ. I. Суеверия и обряды. II. Легенды, сказки и рассказы. – Одесса: типография Штаба Одесского Военного округа, 1894. – С. 26.
  26. Dymnycz Nazar. Obrzędy i wierzenia ludowe w czasie świąt Bożego Narodzenia (Wieś Borszczówka, gm. Borsuki, powiat Krzemieniecki na Wołyniu) // Rocznik Wołynski. – Równe: nakładem Wołyńskiego Zarządu Okręgowego Związku Nauczycielstwa Polskiego, 1930. — S. 101.
  27. Курочкін О. В. Українські "маланкарі" - східна гілка карпато-балканської карнавальної традиції // Наукові записки. Том 18, Теорія та історія культури / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – Київ: Видавництво КМ "Academia", 2000. – С. 70–76.
  28. Водохреща-2018: де купатися в Києві - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-01-19. 
  29. Президент Віктор Ющенко: Вірю! Знаю! Можемо!. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 144; Кабачинська С. Крізь учорашній дощ: документально-публіцистичне видання. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2007. – С. 192.
  30. Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.
  31. Антоній Мойсей. Чернівці. Водохрещенські звичаї та обряди румунів Буковини / А. Мойсей // Етнічна історія народів Європи. — 2006. — Вип. 21. — С. 35–41
  32. Горбаль М. Ю. Різдвяна обрядовість Лемківщини: семантика, типологія, етнічний контекст: монографія / М. Ю. Горбаль. — Львів: Папуга, 2011. — 199 с.
  33. журнал «Сварог», № 11-12, 2001
  34. Свято Богині Дани

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Водохреща на озері Онтаріо // Канал «JabTV» на YouTube, 19 січня 2018.