Сілець (Сокальський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сілець
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сокальський район
Рада Сілецька сільська рада
Код КОАТУУ 4624886601
Основні дані
Засноване у 1468 князями Белзькими
Населення 3849
Площа 74.88 км²
Густота населення 433,93 осіб/км²
Поштовий індекс 80086
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°17′57″ пн. ш. 24°11′53″ сх. д. / 50.29917° пн. ш. 24.19806° сх. д. / 50.29917; 24.19806Координати: 50°17′57″ пн. ш. 24°11′53″ сх. д. / 50.29917° пн. ш. 24.19806° сх. д. / 50.29917; 24.19806
Водойми р. Болотня, р. Рата
Відстань до залізничної станції (м. Соснівка) 3 км
Місцева влада
Адреса ради 80086, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець, тел. 6-57-34
Карта
Сілець (Україна)
Сілець
Сілець
Сілець (Львівська область)
Сілець
Сілець

Сіле́ць — село в Україні, Сокальському районі Львівської області. Населення становить 3849 осіб. Площа 7488 гектарів (74.88 км2).Орган місцевого самоврядування — Сілецька сільська рада. Стара назва Сілець Белзький.[1]

Присілки: Копані, Заболотня, Параньки, Дженджерівка, Гостинець, Підберезина, Бірок, Солтиси, Майдан, Зарудні, Вільшина, Груби, Підрочин, Насалі (якийсь час належали до Мостівського староства[2], Тетерівець. Через територію села проходить регіональний автошлях Р15.

Історія[ред.ред. код]

Засновано село Сілець було у 1468 році удільними князями Белзькими. Але люди в цій місцевості оселялися ще у бронзову добу (кінець XV — початок XI ст.ст. до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки. Так, 1803 року під час господарських робіт на південь від села було виявлене поховання, викладене камінням, у якому знайшли бронзовий браслет і перстень, а також кам'яний топірець. У 1876 році під час організованих там же археологічних розкопок під керівництвом доктора Я. Комерніцкого було зібра но велику кількість крем'яних знарядь праці.

У «Словнику географічному Королівства Польського та інших слов'янських країн» (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.— Том X, 1889 рік) Сілець згадується як невелике село, в якому було 48 домів та 271 мешканець. На той час рілля становила 311 мір (1 міра — 1,093 га), луки — 36 мір, пасовища — 24 міри і ліси — 23 міри.

У селі, 29 жовтня 1909 року, народився Іван Климів, відомий під псевдонімом «Євген Леґенда», «Леґенда». 11 липня 1993 року в селі Сілець на площі біля церкви було урочисто відкрито пам'ятник Іванові Климіву.

На території сільської ради знаходиться цвинтар, де поховані вояки австро-угорської армії, що загинули в околицях села під час боїв в Першій світовій війні 1914 року. Село розташоване південніше міста Сокаля на 23 км і складається з 14 хуторів (присілків), назва кожного має свою легендарну історію та погодження. Хутір Бірок, за згадкою старожилів вважається першим поселенням. Його назва походить від слова «бір», тобто дуже заліснена місцевість, де розпочалась перша вирубка лісу. Перші хати, які будувались були з лісу, точніше дерев'яні. На цьому ж хуторі є місце, яке люди з давніх часів називають «Коровицею», що пов'язано з існуючою легендою. Ще за часів монголо-татарського нападу на цьому місці «кров текла рікою» людей, які тут жили нещадно вбивали, різали, ґвалтували — відбувалася кривава січ між козаками та татарами. 
Хутір Вільшина — місцевість, де багато вільхи. 
Хутір Заболотня — заболочена територія вздовж р. Болотня (р. Струга). 
Хутір Гостинець розкинувся вздовж битого шляху, що був прокладений, з'єднуючи Сокаль з Великими Мостами, який назвали Гостинцем. 
Хутір Копані — назва походить від існуючої легенди, що першим жителем тут був пан Коп та пані Ані. Тепер хутір складається з двох частин: Старі Копані, Нові Копані і є найбільшим хутором. 
Хутір Параньки — назва теж легендарного походження, згідно неї першою жителькою, що оселилась на Пониззі (так називали цю місцевість) була баба Паранька, яка сподобала собі це місце і хату свою перевезла і залишилась там жити постійно. 
Хутір Підрочин — назва походить від урочища «Рочин», з яким межує цей хутір, місцевість під великим рочином, ровом, як кажуть місцеві люди. 
Хутір Підберезина — місцевість під березовим гаєм. 
Хутір Майдан — Зарудні — місцевість, «пляц», де селяни збирались на «схід». 
Ще є хутори: Груби, Дженджерівка, Насалі, Тетеревець, Солтиси. 
Село поділене на хутори (присілки) і перші назви вулиць з'явились у 
1987 році.

Екологія[ред.ред. код]

Діяльність підприємств гірничовидобувного комплексу призвела до значних змін природних ландшафтів на території Сілецької сільської ради. Спостерігається просідання поверхні землі в місцях відпрацювання вугільних пластів до 2-4 метрів, що призводить до затоплення та підтоплення значних ділянок на території населеного пункту і виходу з ладу інженерних комунікацій. Екологічно небезпечними є також хвостосховище збагачувальної фабрики, склади вугілля, ставки-накопичувачі та відстійники шахтних вод.

За 30 років продукти діяльності збагачувальної фабрики «вилилися» у величезний терикон висотою понад 6 0 метрів і довжин ою кілька кілометрів . Тут, за підрахунками самих працівників ЦЗФ, поховано близько 40 млн тонн відходів, одержаних від збагачення вугілля. Така собі рукотворна «гора», яка буквально наповзає на хутір Вільшина . Сам хутір вже перебуває в санітарно-захисній зоні ЦЗФ, а найближчі хати — за 200 метрів від террикону (тоді як, згідно екологічним нормам і законам, ця відстань має становити не менше п'ятисот метрів).[3]

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Церква Собору Пресвятої Богородиці (1762).[4]

Економіка[ред.ред. код]

У 1940 році для проведення планомірних геологорозвідувальних робіт щодо пошуку вугілля Наркомвуглепром СРСР організував Державний трест «Львіввуглерозвідка». Друга світова війна війна перервала пошуково-розвідувальні та науково-дослідницькі роботи з проблеми вугленосності західних областей УРСР. Майже всі геологічні матеріали, отримані до війни, було втрачено.

Одразу ж після закінчення війни було відновлено інтенсивні пошуково-розвідувальні роботи і вже влітку 1947 року було відкрите перше промислове родовище вугілля на території Львівсько-Волинського вугільного басейну. В 1949 році були закладені перші вугільні шахти, а з 1954 року розпочалось видобування вугілля.

На території с. Сілець, на присілку Вільшина розташована «Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська“». На її території — один з найбільших териконів у Європі (великих насипів з породи, як відходи вугільновидобувної промисловості). А також розташовані шахти: «Лісова», «Зарічна»[5], «Візейська», «Надія».

Інфраструктура[ред.ред. код]

У селі діє загальноосвітня середня школа I–III ст. на 624 місця, Будинок культури, 2 бібліотеки, лікарська амбулаторія, поштове відділення. Населений пункт газифікований. Автошляхи місцевого сполучення з асфальтовим, твердим і грунтовим покриттям, частина доріг потребує проведення капітального ремонту.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Іван Климів, псевдо «Мармаш», «Леґенда» — крайовий провідник ОУН в 19401941 роках, член Проводу ОУН, його організаційний і військовий референт у 19411942 роках.
  • Чернецький Василь — публіцист, суспільний діяч Лемківщини, довголітній парох села, історик.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.