Франсіско Мартінес де ла Роса
Франсіско Мартінес де ла Роса ісп. Francisco de Paula Martínez de la Rosa Berdejo Gómez y Arroyo | ||
| ||
---|---|---|
28 лютого — 5 серпня 1822 року | ||
Монарх: | Фернандо VII | |
Попередник: | Рамон Лопес-Пелегрін | |
Наступник: | Еваристо Фернандес де Сан-Мігель | |
| ||
15 січня 1834 — 7 червня 1835 року | ||
Монарх: | Ізабелла II | |
Попередник: | Франсіско Сеа Бермудес | |
Наступник: | Хосе Марія Кейпо де Льяно Руїс де Саравія | |
Ім'я при народженні: | ісп. Francisco de Paula Martínez de la Rosa Berdejo Gómez y Arroyo | |
Народження: |
10 березня 1787[1][2][…] Гранада, Іспанія[4] | |
Смерть: |
7 лютого 1862[1][2][…] (74 роки) Мадрид, Іспанія[4] | |
Поховання: | Pantheon of Illustrious Mend | |
Країна: | Іспанія | |
Релігія: | атеїзм[5] | |
Освіта: | Гранадський університет | |
Партія: | Moderate Partyd | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Франсіско Мартінес де ла Роса Бердехо Гомес-і-Арройо (ісп. Francisco de Paula Martínez de la Rosa Berdejo Gómez y Arroyo; 10 березня 1787 — 7 лютого 1862) — іспанський поет, драматург, дипломат і політик, очолював іспанський уряд навесні та влітку 1822 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в заможній родині. Завдяки своїм здібностям у 12-річному віці був зарахований студентом Гранадського університету, де він вивчав цивільне право.
У 18-річному віці Франсіско став професором етики в alma mater. Був депутатом Кадіських кортесів, які 1812 року видали ліберальну конституцію. Після повернення на престол короля Фернандо VII Мартінес де ла Роса був засуджений до восьми років ув'язнення та заслання на Гомеру. 1820 року повернувся до Мадрида, де за два роки отримав пост міністра закордонних справ. У той же період (березень — серпень 1822) він очолював уряд. 1823 року він знову був змушений тікати, того разу — до Франції, де прожив у вигнанні сім років. Після смерті Фернандо VII й оголошення амністії Мартінес де ла Роса знову очолив іспанський уряд, одночасно зайнявши посаду військового міністра. 1839 року він став головою Королівської академії іспанської мови.
30 червня 1834 року Мартінес де ла Роса був обраний до лав парламенту, членом якого був до самої своєї смерті. В кабінеті Рамона Марії Нарваеса знову обіймав посаду міністра закордонних справ. У 1848-1849 роках Мартінес де ла Роса був послом Іспанії в Парижі та Римі, після чого знов очолив міністерство закордонних справ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118893750 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Мартинес де ла Роса Франсиско // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://historia-biografia.com/francisco-martinez-de-la-rosa/
Посилання[ред. | ред. код]
- Мартинес де ла Роса Франсиско // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Радянська історична енциклопедія
Це незавершена стаття про особу Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 10 березня
- Народились 1787
- Уродженці Гранади
- Померли 7 лютого
- Померли 1862
- Померли в Мадриді
- Кавалери ордена Золотого руна
- Лицарі Великого хреста ордена Нідерландського лева
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Південного Хреста
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Прем'єр-міністри Іспанії
- Міністри закордонних справ Іспанії
- Іспанські поети
- Іспанські драматурги