Франсіско Мартінес де ла Роса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсіско Мартінес де ла Роса
ісп. Francisco Martínez de la Rosa
MartinezRosa-1-.jpg
Державний секретар Іспанії
28 лютого — 5 серпня 1822 року
Монарх: Фернандо VII
Попередник: Рамон Лопес-Пелегрін
Наступник: Еваристо Фернандес де Сан-Мігель
Голова Ради міністрів Іспанії
15 січня 1834 — 7 червня 1835 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Франсіско Сеа Бермудес
Наступник: Хосе Марія Кейпо де Льяно Руїс де Саравія
 
Партія: Moderate Party[d]
Освіта: Гранадський університет
Народження: 10 березня 1787(1787-03-10)[1][2][…]
Гранада, Андалусія, Іспанія[4]
Смерть: 7 лютого 1862(1862-02-07)[1][2][…] (74 роки)
Мадрид, Іспанія[4]
Релігія: Римо-католицька церква
Автограф: Firma de Francisco Martínez de la Rosa.svg
Нагороди:
Великий Хрест ордену Почесного легіону Grand Cross of the Order of the Southern Cross Grand Cross of the Order of Charles III Knight Grand Cross of the Order of Saints Maurice and Lazarus лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Орден Золотого руна орден Святого Януарія

Медіафайли у Вікісховищі?

Франсіско Мартінес де ла Роса Бердехо Гомес-і-Арройо (ісп. Francisco de Paula Martínez de la Rosa Berdejo Gómez y Arroyo; 10 березня 1787 — 7 лютого 1862) — іспанський поет, драматург, дипломат і політик, очолював іспанський уряд навесні та влітку 1822 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в заможній родині. Завдяки своїм здібностям у 12-річному віці був зарахований студентом Гранадського університету, де він вивчав цивільне право.

У 18-річному віці Франсіско став професором етики в alma mater. Був депутатом Кадіських кортесів, які 1812 року видали ліберальну конституцію. Після повернення на престол короля Фернандо VII Мартінес де ла Роса був засуджений до восьми років ув'язнення та заслання на Гомеру. 1820 року повернувся до Мадрида, де за два роки отримав пост міністра закордонних справ. У той же період (березень — серпень 1822) він очолював уряд. 1823 року він знову був змушений тікати, того разу — до Франції, де прожив у вигнанні сім років. Після смерті Фернандо VII й оголошення амністії Мартінес де ла Роса знову очолив іспанський уряд, одночасно зайнявши посаду військового міністра. 1839 року він став головою Королівської академії іспанської мови.

30 червня 1834 року Мартінес де ла Роса був обраний до лав парламенту, членом якого був до самої своєї смерті. В кабінеті Рамона Марії Нарваеса знову обіймав посаду міністра закордонних справ. У 1848-1849 роках Мартінес де ла Роса був послом Іспанії в Парижі та Римі, після чого знов очолив міністерство закордонних справ.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]