Мігель Прімо де Рівера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мігель Прімо де Рівера
ісп. Miguel Primo de Rivera
Miguel Primo de Rivera, Kaulak (cropped).jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
15 вересня 1923 — 30 січня 1930 року
Попередник: Мануель Гарсія Прієто
Наступник: Дамасо Беренгер
 
Партія: Spanish Patriotic Union[d]
Народження: 8 січня 1870(1870-01-08)[1][2][3]
Херес-де-ла-Фронтера, Кампінія-де-Херес[d], Кадіс, Андалусія, Іспанія[4]
Смерть: 16 березня 1930(1930-03-16)[5][6][…] (60 років)
Париж, Франція[8]
Віросповідання: Римо-католицька церква
Автограф: Firma de Miguel Primo de Rivera.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870(18700108), Херес-де-ла-Фронтера — 16 березня 1930, Париж) — іспанський державний діяч, генерал.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї військових, його предки і родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831—1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880—1883 та 1897—1898). У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в компаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. В 1921 р. був обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського і барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами і зблизившись з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923 року, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни і завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку і повернути країну до нормальних конституційним формам правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. В 1925 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Памятник Мігелю Прімо де Рівера (1929 р.). Площа Аренал. Мадрид

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальний повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним рифську республіку. Було прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму та іспанської традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався взяти соціальне і трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальні проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху Мігель Прімо де Рівера 28 січня 1930 був змушений подати у відставку. Прімо де Рівера виїхав у Париж, де й помер за 6 тижнів.

Діти[ред. | ред. код]

  • Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903—1936) — засновник партії Іспанська Фаланга.
  • Син Мігель Прімо де Рівера (1904—1964) — іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр 1941—1945 рр., посол Іспанії в США 1951—1958 рр.
  • Дочка Пілар (1907—1991) була до 1977 р. керівником жіночої секції Фаланги.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]