Мігель Прімо де Рівера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мігель Прімо де Рівера
ісп. Miguel Primo de Rivera
Miguel Primo de Rivera, Kaulak (cropped).jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
15 вересня 1923 — 30 січня 1930
Попередник: Мануель Гарсія Прієто
Наступник: Дамасо Беренгер
 
Партія: Spanish Patriotic Union[d]
Ім'я при народжені: ісп. Miguel Primo de Rivera y Orbaneja
Народження: 8 січня 1870(1870-01-08)[1][2][…]
Херес-де-ла-Фронтера, Кадіс, Андалусія, Іспанія[4]
Смерть: 16 березня 1930(1930-03-16)[5][6][…] (60 років)
Париж, Франція[8]
Громадянство: Іспанія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Батько: Мігель Прімо де Рівера і Собремонте[d]
Мати: Інес Обранеха і Перез де Грандал[d]
У шлюбі з: Касільда Саенс де Ередія[d][9]
Діти: Хосе Антоніо Прімо де Рівера, Пілар Прімо де Рівера[d], Фернандо Прімо де Рівера[d], Мігель Прімо де Рівера[d] і Кармен Прімо де Рівера[d]
Автограф: Firma de Miguel Primo de Rivera.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Памятник Мігелю Прімо де Рівера (1929). Площа Аренал, Мадрид

Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870(18700108), Херес-де-ла-Фронтера, Іспанія16 березня 1930, Париж, Франція) — іспанський державний діяч, генерал.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї військових, його предки та родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831—1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880—1883 та 1897—1898).

У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в компаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. У 1921 обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського та барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами, зблизився з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни та завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку та повернути країну до нормальних конституційних форм правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. У 1925 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальне повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним Рифську республіку.

Прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму й іспанської традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався змінити соціальне та трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальні проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху Мігель Прімо де Рівера 28 січня 1930 був змушений подати у відставку. Виїхав у Париж, де й помер за 6 тижнів.

Діти[ред. | ред. код]

  • Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903—1936) — засновник партії Іспанська Фаланга.
  • Син Мігель Прімо де Рівера (1904—1964) — іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр у 1941—1945, посол Іспанії в США в 1951—1958.
  • Дочка Пілар (1907—1991) була до 1977 керівником жіночої секції Фаланги.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]