Мігель Прімо де Рівера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мігель Прімо де Рівера
Miguel Primo de Rivera
Miguel Primo de Rivera, Kaulak (cropped).jpg
Народився 8 січня 1870(1870-01-08)[1][2][3]
Херес-де-ла-Фронтера, Campiña de Jerez[d], Кадіс, Андалусія, Іспанія[4]
Помер 16 березня 1930(1930-03-16)[5][6][7][1][2][3][8] (60 років)
Париж, Сена[d], Франція[8]
Поховання цвинтар Сан-Ісідро[d][9] і Basílica de la Merced[d][9]
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Ім'я при народженні Miguel Primo de Rivera y Orbaneja
Діяльність політик і військовослужбовець
Посада President of the Council of Ministers[d], High Commissioner of Spain to Morocco[d], Captain General of Catalonia[d], Senator of the Kingdom[d], Q32969013?, Q43189773? і Q43190099?
Звання Генерал-капітан і генерал
Партія Spanish Patriotic Union[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Miguel Primo de Rivera y Sobremonte[d]
Мати Inés Orbaneja y Pérez de Grandallana[d]
Брати, сестри  • María Jesús Primo de Rivera y Orbaneja[d][10]
 • José Primo de Rivera y Orbaneja[d][11]
 • Fernando Primo de Rivera y Orbaneja[d]
У шлюбі з Касільда Саенс де Ередія[d][12]
Діти Хосе Антоніо Прімо де Рівера
Pilar Primo de Rivera[d]
Fernando Primo de Rivera y Sáenz de Heredia[d]
Miguel Primo de Rivera y Sáenz de Heredia[d]
Carmen Primo de Rivera[d]
Автограф Firma de Miguel Primo de Rivera.svg
Нагороди

Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870(18700108), Кадіс — 16 березня 1930, Париж) — іспанський державний діяч, генерал.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї військових, його предки і родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831—1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880—1883 та 1897—1898). У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в компаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. В 1921 р. був обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського і барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами і зблизившись з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923 року, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни і завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку і повернути країну до нормальних конституційним формам правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. В 1925 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Памятник Мігелю Прімо де Рівера (1929 р.). Площа Аренал. Мадрид

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальний повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним рифську республіку. Було прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму та іспанської традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався взяти соціальне і трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальні проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху М. Прімо де Рівера 28 січня 1930 змушений подати у відставку. Прімо де Рівера їде в Париж і вмирає там через 6 тижнів.

Діти[ред.ред. код]

  • Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903—1936) — засновник партії Іспанська Фаланга.
  • Син Мігель Прімо де Рівера (1904—1964) — іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр 1941—1945 рр., посол Іспанії в США 1951—1958 рр.
  • Дочка Пілар (1907—1991) була до 1977 р. керівником жіночої секції Фаланги.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119499037 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. https://books.google.es/books?id=PXE7DwAAQBAJ&pg=PA244&lpg=PA244
  6. https://books.google.es/books?id=Vl0z9P6dl6sC&pg=PA401
  7. https://books.google.es/books?id=dyCkDQAAQBAJ&pg=PT82
  8. а б Примо де Ривера Мигель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  9. а б http://hemeroteca.abc.es/nav/Navigate.exe/hemeroteca/madrid/abc/1956/11/01/019.html — С. 19.
  10. Payne S. G. Fascism in Spain, 1923–1977 Madison, London: University of Wisconsin Press, 1999. — P. 70. — ISBN 978-0-299-16564-2
  11. Бен-Амі Ш. The Forerunners of Spanish Fascism: Unión Patriótica and Unión Monárquica // European studies review — 1979. — Т. 9. — С. 53. — ISSN 0014-3111doi:10.1177/026569147900900104
  12. Ramón José Maldonado y Cocat Nobiliario riojano // Berceo — 1950. — вип. 14. — P. 147.
  13. Real decreto concediendo el Collar de la Real Orden de Isabel la Católica a D. Miguel Primo de Rivera y Orbaneja, Marqués de Estella, Presidente del Consejo de Ministros // Boletín Oficial del Estado — 1925. — вип. 279. — P. 130. — ISSN 0212-033X
  14. http://hemerotecadigital.bne.es/issue.vm?id=0001864414&page=318
  15. http://www.ordens.presidencia.pt/?idc=154&list=1
  16. http://www.prazskyhradarchiv.cz/archivKPR/upload/8117-rbl.pdf

Джерела[ред.ред. код]