Ярове (Тарутинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ярове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Тарутинський
Рада/громада Ярівська сільська рада
Код КОАТУУ 5124789401
Основні дані
Засноване 1830
Населення 1234
Площа 1,49 км²
Густота населення 828,19 осіб/км²
Поштовий індекс 68553
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°02′47″ пн. ш. 29°05′33″ сх. д. / 46.04639° пн. ш. 29.09250° сх. д. / 46.04639; 29.09250Координати: 46°02′47″ пн. ш. 29°05′33″ сх. д. / 46.04639° пн. ш. 29.09250° сх. д. / 46.04639; 29.09250
Середня висота
над рівнем моря
104 м
Водойми р. Киргіж-Китай
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Березине
Відстань до
залізничної станції
29 км
Місцева влада
Адреса ради 68553, с.Ярове, вул.Тимошенко, 82
Карта
Ярове. Карта розташування: Україна
Ярове
Ярове
Ярове. Карта розташування: Одеська область
Ярове
Ярове

Ярове́ (до 1945 року — Дюльмень) — село в Україні, в Тарутинському районі Одеської області. Населення становить 1234 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За даними 1859 року у болгарській колонії Дюльмень Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 867 осіб (452 чоловічої статі та 415 — жіночої), налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, сільська школа, кордон прикордонної охорони[1].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Іваново-Болгарської волості мешкало 1469 осіб, налічувалось 208 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2114 особи (1037 чоловічої статі та 1077 — жіночої), з яких 2102 — православної віри[3].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1457 осіб, з яких 699 чоловіків та 758 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1230 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
болгарська 91,25 %
українська 2,84 %
російська 2,51 %
молдовська 1,78 %
вірменська 0,89 %
гагаузька 0,32 %
інші 0,41 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 308)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-5)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]