Дуда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуда
Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів
Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів
Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів
КласифікаціяЯзичкові духові музичні інструменти, Аерофон
Подібні інструментиВолинка,

Коза, Ірландська волинка, Шотландська волинка, Биз, Шювир, Тулум,

Тулуп-зурна
CMNS: Дуда у Вікісховищі

Дуда́, ґа́йда[1] (коза) — архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри з вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками і трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію.

Дуда добре відома в Україні і Карпато-Балканському ареалі. Волинка під такою назвою знана на теренах Болгарії, Македонії, Сербії, Хорватії, Албанії та Словаччини. Така назва зафіксована і в Україні. Інколи дуду називають «коза» чи «баран». Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.[2]

Дуда виконувала функцію супровідного інструменту при виконанні епосу у західних землях України, а також входила до оркестру Запорізького війська, а тепер звучить на святах у гуцулів. Інструмент оздоблюють китицями, металевими брязкальцями інколи прикрашають.

Згадки про цей інструмент зустрічаємо в українських народних піснях:

Діду мій, дударику,
Ти ж було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду граєш,
Тепер тебе немає,
Твоя дуда гуляє,
І пищики зосталися,
Казна кому досталися[3].

Див. також

Примітки

  1. Тлумачення / значення слова "ҐАЙДА" | Словник української мови. Словник Грінченка. hrinchenko.com (ua) . Процитовано 25 листопада 2018.
  2. | Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський
  3. М. Леонтович. Вибрані хорові твори, К., 1949, стор. 3.

Джерела

Посилання