Малоярославець Другий
| село Малоярославець Другий | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район
|
| Громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060170090026954 |
| Облікова картка | Малоярославець Другий |
| Основні дані | |
| Засноване | 1817 |
| Населення | 707 |
| Територія | 1,2 км² |
| Густота населення | 589,170 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 68551 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°09′11″ пн. ш. 29°05′09″ сх. д. / 46.15306° пн. ш. 29.08583° сх. д.Координати: 46°09′11″ пн. ш. 29°05′09″ сх. д. / 46.15306° пн. ш. 29.08583° сх. д. |
| Водойми | р. Кирижк |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 68551, Одеська область, Тарутинський р-н, с. Малоярославець Другий, вул. Центральна, 72а |
| Карта | |
  Малоярославець Другий | |
 Малоярославець Другий | |
| Мапа | |
| |
Малояросла́вець Другий (у минулому: Село № 16, Альт-Постталь) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване свого часу німецькими колоністами. Населення становить 707 осіб.
Історія
За даними 1859 року у німецькій колонії Малоярославець Другий (Боршталь) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1146 осіб (516 чоловічої статі та 444 — жіночої), налічувалось 84 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище[1].
Станом на 1886 рік у німецькій колонії Малоярославецької волості мешало 1890 осіб, налічувалось 169 дворових господарств, існували лютеранська церква, паровий млин, лавка[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1605 осіб (826 чоловічої статі та 779 — жіночої), з яких 1524 — лютеранської віри[3].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 724 особи, з яких 338 чоловіків та 386 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 701 особа.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 44,70 % |
| українська | 26,17 % |
| російська | 20,37 % |
| гагаузька | 7,50 % |
| молдовська | 1,13 % |
| німецька | 0,14 % |
Примітки
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 331)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
Джерела
- Ярове // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Одеська область / редкол. тому: Л. В. Гладка (голова) та ін. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 798.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||||
| |||||