Пряшів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 2 лютого 2022, заснована на цій версії.
Місто Пряшів
словац. Prešov

±к:нп, засновані 1345 ±к:нп, засновані 1247

герб прапор
Головна вулиця Пряшева
Головна вулиця Пряшева
Головна вулиця Пряшева
Основні дані
Країна SK Словаччина
Край Пряшівський
Окрес Пряшів → SPARQL ←
Столиця для Пряшівський край
Пряшів
Пряшівська архієпархія
Словацька Радянська Республіка
Q90818610?
Перша згадка 1247
Засновано 1247

Сусіди за кадастром 
Великий Шариш, Малий Шариш, Люботице, Вишня Шебастова ?
Водойма Ториса (річка)
Висота над р.м. 255 м[3]
Площа 70,43 км²
Населення 87 886[1]
Міста-побратими Прага, Ґаброво (2004)[4], Новий Санч[5], Ньїредьгаза (1975), Мукачево, Ремшайд, Кераціні, Ла-Курнев, Бругеріо, Рішон-ле-Ціон, Піттсбург
Телефонний код +421-051
Автомоб. ном. PO
Поштовий індекс 080 01
Місцева влада
Адреса Mestský úrad Hlavná 73 080 68 Prešov 1
Вебсторінка presov.sk
Староста[6] Павел Гадярі
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) SK0417524140[7]
OpenStreetMap r2320257  ·R
GeoNames 723819
Транспорт, відстані
До крайового центру
 — фізична 0.6 км
До Братислави
 — фізична 318 км
Карта
Пряшів. Карта розташування: Словаччина
Пряшів
Пряшів. Карта розташування: Пряшівський край
Пряшів
Пряшів (Пряшівський край)
Мапа
Джерела:
    • CMNS: Пряшів у Вікісховищі

    Пряшів (Прешов, словац. Prešov, нім. Preschau, лат. Eperiessinum) — місто у східній Словаччині на р. Ториса, адміністративний центр Пряшівського краю та Пряшівського округу. Пряшів лежить на українській етнографічній території тому є її природним центром (див. Пряшівщина).

    Історія

    Історичні будинки і церква Св. Миколая

    Засноване у 12 столітті; Від середньовіччя важливий транзитний торговий осередок між Угорщиною й Галичиною, осідок Шариської жупи.

    Угорський період

    Угорська назва міста Пряшів Епер'єш (Eperjes). З часів середньовіччя належало Угорській короні святого Стефана. 1374 — угорський монарх Людвік дарує Пряшеву статус «вільного королівського міста». Кількість угорців у Пряшеві скоротилася після Першої Світової війни та Тріанонської угоди. 1919 місто окуповане військами Угорської Червоної Армії, на багнетах якої у Пряшеві оголошено Словацьку (комуністичну) Республіку Рад. У Пряшеві народилися деякі видатні угорці. За доби незалежної Словаччини чисельність угорців у місті стабілізувалася на рівні 0,2 %.

    З 1816 р. — головне місто греко-католицької Пряшівської єпархії.

    Пряшів став осередком української культури на початку 1850-их pp., коли заходами О. Духновича було засноване «Літературноє заведеніе пряшевськоє», яке мало 72 членів, проіснувало з 1850 до 1853 р. і видало 9 книг, зокрема підручники та 3 альманахи «Поздравленіє русинов» (1850—1852). У 1862 р. було засновано іншу організацію з харитативно-культурною метою — Общество Івана Христителя. 1880 року пряшівський греко-католицький єпископ Товт Миколай сприяв заснуванню єпархіальної семінарії у місті.

    Несприятливі обставини й реакційно-москвофільська орієнтація місцевої інтелігенції, переважно духовної, загальмувала в наступні десятиліття культурно-просвітницьку роботу. Вона знову ожила після приєднання Пряшівщини до Чехословаччини у 1919 р. Але й тоді у Пряшеві й на укр. Пряшівщині, яку адміністративно не об'єднано з Закарпатською Україною («Підкарпатською Руссю»), культурне життя розвивалося слабо, при виразній перевазі консервативної й москвофільської орієнтації. У місті існувало кілька москвофільських організацій (Русский народный совѣт, Русский народный дом, Русский клуб, Русский музей, з 1933 р. самостійне Общество ім. Духновича, Союз русских женщин, Союз русских Учителей), що не виявляли ширшої діяльності. Виходили газети: «Русское Славо» (з 1924, церк.), москвофільська «Народная газета» (з 1924), «Руська народна газета» (1937 — 38) і українська «Слово народа» (в 1931 — 32 p., ред. І. Невицька). З журналів виходили: «Церковь и школа» (з 1919, язичієм), «Русская школа» (з 1926). Діяли греко-католицька духовна (з 1880) і учительська семінарії (з 1895), греко-католицька гімназія (з 1936; мовою викладання було «язичіє» і російська мова).

    Український Пряшів

    Зусиллями українського священика (прелата) о. Емануїла Бігарія було засновано філію українського товариства «Просвіта» у Пряшеві (став її головою).

    У 1945 р. Пряшів став офіційно визнаним центром українського населення у Чехо-Словаччині. Була заснована Українська Народна Рада Пряшівщини; тут з'являлися газета «Пряшевщина», «Звезда-Зоря» і журнал «Колокольчик-Дзвіночок» та діє Український народний театр, що дав за перші 25 pp. понад 160 прем'єр українською і російською мовами.

    З 1951 р. в Пряшеві діє Культурна спілка українських трудящих. Замість «Пряшевщини» засновано 1951 р. тижневик «Нове життя», ілюстрований місячник «Дружно вперед» (обидва виходять українською мовою), перед певним часом виходив літ.-суспільний квартальник (потім двомісячник) «Дукля».

    З 1952 р. у Пряшеві постала українська філія Спілки словацьких письменників. У місті було українське радіомовлення (тепер в Кошицях), кафедри української мови й літератури на двох факультетах університету ім. Шафарика, Православний Богословський факультет, українська середня і основна школи, Піддуклянський Український народний ансамбль.

    У видавництві «Дукля» виходить щороку 10 — 15 книжок. Кадри української інтелігенції у Пряшеві за останні роки помітно зросли. З 1950 р. Пряшів осідок православного єпископа, з 1969 р. — ординаріату відновленої греко-католицької церкви.

    З початку 1990-х рр. тут діє організація «Русинська оброда», яка представляє інтереси русинів Словаччини і є співорганізатором Всесвітнього конгресу русинів. В місті існує Музей русинської культури в Пряшеві. Хоча русинські організації є прихильниками ідеї про відокремлення русинської культури від української, попри це існує співпраця з українськими громадами. Театр Олександра Духновича ставить п'єси як місцевим русинським діалектом, так і українських авторів, старовинних та сучасних. У Пряшівському університеті вивчаються як українська мова, так і русинський діалект (його кодифікацією займаються Василь Ябур, Анна Плішкова та Кветослава Копорова).

    Станом на початок XXI ст. саме у Пряшеві залишилися головні осередки культурного життя діаспори: «Руський дім», Монастир отців Василіан та православна церква святого Алєксандра Невського.

    На базі колішньої грекокатолицької гімназії[rue], заснованої 1936 р., наразі функціонує двомовна (словацько-українська) Школа імени Тараса Шевченка в Прешові[8].

    Пам'ятки культури

    • Карафова в'язниця- зараз галерея
    • Босаків будинок
    • греко-католицький єпископський палац
    • Пряшівська кальварія- представляє комплекс каплиць в стилі бароко та костел св. Хреста з 1753 р. на пагорбі на західній окраїні міста
    • ратуша
    • «Башта»
    • Театр Йонаша Заборського
    • Театр Александра Духновича- русинськомовний театр, до 1990 р. Український Національний Театр

    Храми

    Собор св. Мікулаша
    • Собор св. Мікулаша з пол. 14 ст.
    • протестантський костел св. Трійці
    • костел францисканців св. Йозефа
    • греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя, в якому знаходиться копія туринської плащаниці
    • православний собор св. Александра Невського
    • синагога
    • Греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя
      Греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя
    • Православний собор св. Александра Невського
      Православний собор св. Александра Невського

    Населення

    Розвиток населення[9]
    рік 1.1.1993[1] 1999 2006 2013 2019 2020
    початок 90 058 93 977 91 650 90 923 88 464 87 886

    Примітка: Дати в CET. Якщо не вказано інше, чисельність населення знаходиться в останній день року.


    У місті проживає 91.498 чол, у тому числі близько 1200 українців.

    Національний склад населення (за даними перепису населення — 2001 року):

    Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік:

    Міста-побратими

    Панорама Пряшева

    Відомі люди

    Народились

    Проживання, праця

    • Товт Николай — пряшівський єпископ.
    • доктор Мушинка Микола — фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф українського походження
    • фольклорний рок-гурт Hrdza, який виконує пісні як словацькою, так і українською мовами

    Спорт

    • футбольний клуб «1.ФЦ Татран Прешов» виступає у найвищій Цоргонь лізі
    • гандбольний клуб «ГТ Татран Прешов»- чоловіча команда виступає у найвищій словацькій лізі, найвищій угорській лізі, учасник європейської ліги, сьогодні найкращий словацький гандбольний клуб, «Tatran Handball Arena» вміщує 1 453 глядачів. Жіноча команда має власний спортмайданчик.
    • хокейний клуб «HC 07 Prešov» виступає в 1-ій хокейній лізі, колишній учасник Словацької Екстраліги, «ICE Aréna»- вміщує 5 500 глядачів.
    • баскетбольний клуб
    • волейбольний клуб

    Див. також

    Примітки

    1. ↑ а б Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce, дивись "Stav trvale bývajúceho obyvateľstva na konci obdobia (Osoba)" (словац.). Štatistický úrad Slovenskej republiky.
    2. ↑ Перепис населення Словаччини 2021 — Братислава: Štatistický úrad Slovenskej republiky.
    3. ↑ https://it-ch.topographic-map.com/map-n6p851/Pre%C5%A1ov/?zoom=19&center=48.99649%2C21.23909&popup=48.99668%2C21.23921
    4. ↑ Побратимени градове - Община Габрово
    5. ↑ Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Географическое положение
    6. ↑ Останні вибори до органів місцевого врядування Словаччини відбулися 11 листопада 2018 року. Дані про голову місцевого уряду можуть бути неактуальними.
    7. ↑ Prešov. ŠÚ SR: sodbtn.sk (словац.). // детальні статистичні дані
    8. ↑ http://eurostart-center.com/articles/Slovakiya-Shevchenko-2018-06/
    9. ↑ Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce, дивись "Stav trvale bývajúceho obyvateľstva na začiatku obdobia (Osoba)" (словац.). Štatistický úrad Slovenskej republiky.

    Література

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пряшів
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пряшів&oldid=34458976