Агнеш Немеш Надь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агнеш Немеш Надь
угор. Nemes Nagy Ágnes
Народилася 3 січня 1922(1922-01-03)[1][2]
Будапешт, Угорське королівство[3]
Померла 23 серпня 1991(1991-08-23)[1][4] (69 років)
Будапешт, Угорщина[3]
Поховання Фаркашреті
Країна  Угорщина
Діяльність поетка, перекладачка, письменниця, вчителька
Сфера роботи поезія
Alma mater Міжнародна письменницька програмаd (1979) і Будапештський університет (1944)
Членство Széchenyi Academy of Literature and Artsd
У шлюбі з Balázs Lengyeld
Нагороди

CMNS: Агнеш Немеш Надь у Вікісховищі

Агнеш Немеш Надь (угор. Nemes Nagy Ágnes; 3 січня 1922(19220103), Будапешт — 23 серпня 1991, Будапешт) — угорська поетеса, педагогиня та перекладачка[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Агнеш Немеш Надь народилася 1922 року в кальвіністській родині[5]. У 1944 році вона закінчила Будапештський університет, де вивчала угорську та латинську мови, історію мистецтва.

Після війни поетеса увійшла до літературної групи часопису «Köznevelés»[5] («Новомісяччя»; Магда Сабо, Геза Отлик та інші). Також Агнеш Немеш Надь товаришувала з Яношем Пілінським. У 1946 році Агнеш Немеш Надь видав свій перший том поезії «Kettős világban» (У подвійному світі). У 1948 році їй було присуджено премію Баумгартен.

Після 1948 року, коли часопис було закрито владою[6] (відновлений випуск лише в 1986 році), протягом десяти років Немеш Надь могла публікувати тільки переклади, працювала в педагогічному журналі, викладала літературу в школі[5][6].

У 1944—1958 роках Агнеш Немеш Надь була одружена з літературним критиком і Праведником народів світу Балажем Ленделом.

Померла 23 серпня 1991 року в Будапешті[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Немеш Надь розвивала еліотівську лінію «об'єктивної поезії» і сторонилася прямого виплеску почуттів, як і прямих виразів релігійності. Вона перекладала вірші Горація, Персі Шеллі, Волта Вітмена, Стефана Малларме, Райнера Марія Рільке, Фернанда Пессоа, Еліота, Сен-Жон Перса, драми П'єра Корнеля, Жана Расіна, Мольєра, Жана Кокто, Бертольта Брехта, Фрідріха Дюрренматта[5].

Визнання[ред. | ред. код]

Спадщина поетеси невелика, але надзвичайно вагома. Агнеш Немеш Надь була ушанована найбільших національних премій Угорщини — Ференца Баумгартена (1946), Аттіли Йожефа (1969), Лайоша Кошута (1983). Її вірші та есеїстика перекладені англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською та іншими мовами.

Літературні твори[ред. | ред. код]

  • Kettős világban/ У роздвоєному світі (1946)
  • Szárazvillám/ Зірниця (1957)
  • Vándorévek/ Роки мандрів (1964, переклади)
  • Napforduló/ Сонцестояння (1967)
  • A lovak és az angyalok/ Коні та ангели (1969)
  • Éjszakai tölgyfa/ Нічний дуб (1979, есе про поезію)
  • Egy pályaudvar átalakítása/ Розбудова залізничної станції (1980, поезії в прозі)
  • Között/ У проміжку (1981)[6]
  • A Föld emlékei/ Земля не забуває (1986)[6]

Зведені видання[ред. | ред. код]

  • Összegyűjtött versei. Budapest: Osiris-Századvég, 1995 (збірка віршів, перевидання у 1997, 2003 роках)
  • Ágnes Nemes Nagy on poetry: a Hungarian perspective. Lewiston: Edwin Mellen Press, 1998
  • Szó és szótlanság. Budapest: Magvető, 1989 (вибрані есе)

Література[ред. | ред. код]

  • Erkölcs és rémület között: in memoriam Nemes Nagy Ágnes. Budapest: Nap, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119434113 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. The Righteous Among the Nations Database
  5. а б в г д Wilson, Katharina M (1991). An Encyclopedia of Continental Women Writers. Т. Volume 1. с. 894. ISBN 0824085477. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  6. а б в г Lehoczky, Agnes (2011). Introduction. Poetry, the Geometry of the Living Substance: Four Essays on Ágnes Nemes Nagy. с. 8—13. ISBN 1443827444. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  7. Nemes Nagy Ágnes életrajza. Digitális Irodalmi Akadémia (угор.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2020.