Баннівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баннівка
Герб Прапор
Троїцька церква
Троїцька церква
Троїцька церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Василівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51060070020018589
Основні дані
Засноване 1821
Населення 1211
Площа 1,56 км²
Густота населення 776,28 осіб/км²
Поштовий індекс 68750
Телефонний код +380 4846
Географічні дані
Географічні координати 45°41′15″ пн. ш. 28°55′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
23 м
Водойми річка Великий Катлабуг
Місцева влада
Адреса ради 68750, Одеська обл., Болградський р-н, с. Баннівка, вул. Центральна, 34
Карта
Баннівка. Карта розташування: Україна
Баннівка
Баннівка
Баннівка. Карта розташування: Одеська область
Баннівка
Баннівка
Мапа
Мапа

CMNS: Баннівка у Вікісховищі

Ба́ннівка (болг. Бановка, рум. Băneasa) — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 1211 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]
Вигляд на село з траси

Географічні координати Баннівки: 45°41' пн. ш. 28°55' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,56 км². Довжина Баннівки з півночі на південь — 3 км, зі сходу на захід — 1,5 км.

Село розташоване в південній частині Бессарабії за 29 км від районного центру — міста Болграда. Через село протікає річка Великий Катлабуг.

Історія

[ред. | ред. код]

Баннівка була заснована у 1821 році болгарськими поселенцями, що переселилися сюди з Ізмаїла[1]. Згідно з деякими джерелами мігранти походили з болгарського села Чоба, Пловдивської області[2][3].

Відповідно до Паризького мирного договору, від 1856 року Баннівка потрапляє до складу Молдовського князівства, а згодом — до новоствореної Румунії. У 1858 році молдовська влада дозволила відкрити в селі початкову болгарську школу[4], у якій деякий час викладав письменник Богдан Манчев з Свіштова.

З 1860 р. громада селища мала власну печатку з гербом — зображенням чотирьох монет (імовірно, відтворенням назви поселення — від румунського слова «bani», тобто гроші)[джерело?].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1285 осіб, з яких 597 чоловіків та 688 жінок.[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 1181 особа.[6] Густота — 776,28 ос./км². Більшість жителів — бессарабські болгари.

Динаміка чисельності населення
1852 1930 1989 2001
766[7] 1 507 1 285[5] 1 181[6]

Етнічний склад:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
болгарська 89,35 %
російська 5,12 %
українська 3,96 %
румунська 0,99 %
гагаузька 0,33 %
німецька 0,08 %

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Червенков, Николай и Иван Грек. Българите от Украйна и Молдова. Минало и настояше, София 1993, с. 15.
  2. Южна Бесарабия (Буджак). Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 28 травня 2022.
  3. Бановка, Болградски район. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 21 серпня 2011.
  4. Сюпюр, Елена. Българската емигрантска интелигенция в Румъния през XIX век, София 1982, с. 22-23, 216.
  5. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  6. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  7. Новаков, Савелий З. Социально-экономическое развитие болгарских и гагаузких сел Южной Бессарабии (1857—1918), Chişinău 2004, с. 434.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]