Очікує на перевірку

Борисенко Валентин Назарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисенко Валентин Назарович
Народився2 травня 1929(1929-05-02)
Озеряни, Бобровицький район, Ніжинська округа, Українська СРР, СРСР
Помер8 січня 1990(1990-01-08) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьскульптор
Alma materЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953)
ВчителіСевера Іван Васильович і Любчик Василь Олексійович
Відомі учніБоцвін Павло Петрович, Кічула Григорій Федорович, Люклян Богдан Йосипович, Дворник Юрій Володимирович і Горловий Михайло Петрович
ЗакладЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва і Київський державний художній інститут
ЧленствоСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Борисенко.

Валенти́н Наза́рович Борисе́нко (нар. 2 травня 1929, Озеряни — пом. 8 січня 1990, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Батько майстринь декоративного мистецтва — Наталки та Лідії Борисенків. Дід скульптора Назара Білика.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1929 року в селі Озерянах (нині Ніжинський район Чернігівської області, Україна). 1947 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва (викладач Д. Лученко). Упродовж 1947—1953 років навчався в Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Івана Севери.

З 1959 року працював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва викладачем, доцент з 1967 року, з 1969 року — ректор, з 1977 року — професор. Член КПРС з 1964 року. Жив у Львові, в будинку на вулиці Поліграфічній № 12, квартира № 5.

Упродовж 1985—1988 років — ректор Київського художнього інституту. Помер у Києві 8 січня 1990 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

Станкова скульптура
  • «Господар Верховини» (1957);
  • «Олекса Довбуш» (1959—1960, гіпс тонований);
  • «Орач» (1960);
  • «Орел Карпат» (1960, дерево, 49×65×66)[1];
  • «Данило Галицький» (1961);
  • «Карл Маркс» (1963, дерево, 110×75×64; Дніпровський художній музей)[2];
  • «Шахтар» (1963, шамот, 87×53×47)[3];
  • триптих «Земля»: «Народження сіяча», «Кріпацтво», «На оновленій землі» (1964, дерево, 56×41×77, 45×105×39, 112×100×82; Національний музей у Львові)[4];
  • «Верховина» (1965—1966, дерево, 40×110×27)[2];
  • «Волга і Дніпро» (1968, кована мідь, 220×180×60)[2];
  • «Колгоспниці» (1969);
  • «Марко Черемшина» (1969);
  • «Косар» (1969, дерево);
  • «Урожай» (1969, дерево)[2];
  • «Плотогони» (1971, дерево, 90×110×40, Львівська галерея мистецтв)[1];
  • «Хліб» (1972);
  • «Революція» (1973);
  • «Космос» (1974);
  • «Заклик» (1977, дерево, 95×100×35)[5];
  • «Перемога» (1977, дерево, 130×28×47)[5];
  • «Мікеланджело» (1978);
  • «Тарас Шевченко» (1978);
  • «Василь Суриков» (1978);
  • «Рафаель» (1978);
  • «Данте» (1980, дерево, 80×67×69)[6];
  • «Портрет матері» (1982);
  • «Іван Федоров» (1982, гіпс);
  • «Ікар» (1985).

У 1982 році створив композиції «Володимир Ленін», «Революція», «Звільнена праця» для Київського філіалу Центального музею Володимира Леніна (нині Український дім).

Пам'ятник Іванові Франку у Львові.
Пам'ятник Іванові Франку у Львові.
Пам'ятник Богданові Хмельницькому у місті Хмельницькому.
Пам'ятник Богданові Хмельницькому у місті Хмельницькому.
Монумент бійцям 1-ї Кінної Армії.
Монумент бійцям 1-ї Кінної Армії.
Монументальна скульптура

Брав участь у виставках з 1955 року. Входив до складу організаційного комітету республіканської виставки 1981 року[20]. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1999 році.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 25.
  2. ↑ а б в г Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 23, 29.
  3. ↑ Слава шахтарська. Виставка творів образотворчого мистецтва (до 25-річчя Червонограда). — Львів, 1977. — С. 11, 29.
  4. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 25; Художники Львова. Проспект… — С. 23.
  5. ↑ а б Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 45.
  6. ↑ Республіканська художня… — С. 18.
  7. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 319.
  8. ↑ Памятники истории… — С. 337.
  9. ↑ а б в Памятники истории… — С. 323.
  10. ↑ а б в Памятники истории… — С. 336.
  11. ↑ Богуславский Г. Вечным сынам Отчизны. Памятники Великой Отечественной войны. — Москва. : Советская Россия, 1975.
  12. ↑ Богуславский Г. Вечным сынам…
  13. ↑ Памятники истории… — С. 328.
  14. ↑ а б Памятники истории… — С. 325.
  15. ↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — Москва. : Советский художник, 1980. — С. 32.
  16. ↑ Памятники истории… — С. 321.
  17. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 316.
  18. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 624.
  19. ↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 176.
  20. ↑ Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — Київ : Реклама, 1981. — С. 3.
  21. ↑ Борисенко Валентин Назарович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борисенко_Валентин_Назарович&oldid=43662188