Лаврак
| Лаврак | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Лаврак з Північного моря, Бельгія
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Dicentrarchus labrax (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Лаврак, також лаврак звичайний, морський окунь європейський, сибас (лат. Dicentrarchus labrax) — океанічна риба, що іноді заходить до солонуватих і прісних вод, належить до родини Моронових (лат. Moronidae). Один з 2-х видів роду Dicentrarchus, єдиний вид роду у фауні України. Лаврак занесений до Червоної книги України. Природохоронний статус «Неоцінений».
Сягає довжини 103 см,[1] зазвичай — до 50 см, і вагою до 12 кг.[2] Тіло стиснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічна лінія добре виражена, майже сягає заднього краю хвостового плавця. Промені першого спинного плавця колючі. На нижньому краї передкришкової кістки є 4–6 шипів, направлених вперед. Вздовж середини язика зуби розташовані смугою. Спина зеленувато-сіра, боки сріблясті, черево сріблясто-біле, на зябровій кришці розташована темна пляма. Молодь має темніше забарвлення.
Поширені у східній Атлантиці від Норвегії до Марокко, також біля Канарських островів і Сенегалу. Зустрічається у Середземному і Чорному морях. У Чорному морі достатньо рідкісний, поодиноко зустрічається вздовж берегів Криму біля Севастополя, Кара-Дагу, у Керченській протоці.
Морська / солонуватоводна, океанодромна риба, субтропічна риба, що населяє прибережні мілини 10–100 м глибиною.[3] Також населяє приморські солоні озера, лимани, рідко заходить у гирла річок. Пересувається між морями невеличкими групами.
Живиться переважно сардиною, також споживає бентичних ракоподібних.[4] Нерестує літом і восени. Ікра пелагічна.
Важливий промисловий об'єкт. Є частиною традиційної каталонської кухні, популярним об'єктом марикультури в Каталоної і взагалі у Середземномор'ї.
- ↑ IGFA, 2001. Database of IGFA angling records until 2001. IGFA, Fort Lauderdale, USA.
- ↑ Fiedler, K., 1991. Lehrbuch der Speziellen Zoologie. Band II: Wirbeltiere. 2. Teil: Fische. D. Starck (ed.). Gustav Fischer Verlag, Jena. 498 p.
- ↑ Frimodt, C., 1995. Multilingual illustrated guide to the world's commercial warmwater fish. Fishing News Books, Osney Mead, Oxford, England. 215 p.
- ↑ Costa, M.J., 1988. Ecologie alimentaire des poissons de l'estuarie du Tage. Cybium 12(4):301-320.
- Лаврак європейський Dicentrarchus labrax (Linnaeus, 1758) в Червоній книзі України [Архівовано 10 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2006). Dicentrarchus labrax на FishBase. Версія за лютий 2006 року.
- Рыбы вод Украины: Лаврак обыкновенный [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Dicentrarchus
- Тварини, описані 1758
- Риби Атлантики
- Риби Азовського моря
- Риби Середземного моря
- Риби Північного моря
- Риби Чорного моря
- Риби Африки
- Риби Європи
- Риби Алжиру
- Риби Бельгії
- Риби Грузії
- Риби Данії
- Риби Єгипту
- Риби Західної Сахари
- Риби Іспанії
- Риби Лівії
- Риби Марокко
- Риби Німеччини
- Риби Норвегії
- Риби Росії
- Риби Сенегалу
- Риби Тунісу
- Риби Туреччини
- Фауна Канарських островів
- Променепері ЧКУ
- Каталонська кухня