Оленівка (Кальміуський район)
селище Оленівка | |
---|---|
Церква Святих Костянтина і Олени | |
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район | Кальміуський район |
Тер. громада | Докучаєвська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA14100030020070226 |
Облікова картка | Облікова картка |
Основні дані | |
Засновано | 1840 (184 роки) |
Статус | із 1938 року |
Площа | 5.4589 км² |
Населення | ▼ 4 525 (01.01.2021)[1] |
Густота | 837.7 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 85710 |
Телефонний код | +380 6244 |
Географічні координати | 47°50′ пн. ш. 37°39′ сх. д.H G O |
Висота над рівнем моря | 216 м |
Водойма | балка Долинь Тарама |
Катойконіми | Оленівець, оленівці |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Оленівка |
До райцентру: | |
- фізична: | 35,8 км |
- автошляхами: | 54,1 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 20,5 км |
- залізницею: | 26 км |
- автошляхами: | 27,5 км |
Селищна влада | |
Адреса | 85710, Донецька обл., Кальміуський р-н, смт Оленівка, вул. Леніна, 11 |
Голова селищної ради | Кучеренко Віктор Валентинович[a] |
Карта | |
Оленівка у Вікісховищі |
Оле́нівка — селище, входить до складу Докучаєвської міської громади Кальміуського району Донецької області України[2][3]. Відстань до райцентру становить близько 54 км і проходить автошляхами С050543, С050514, С051225, Т 0508, С051504, С051536.
З 4 вересня 2014 року знаходиться під постійним контролем незаконних збройних формувань так званої ДНР[4]. 30 жовтня 2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України Оленівку було внесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція[5], однак, вже 5 листопада, без пояснення причин, Кабмін зупинив дію розпорядження і новий перелік був затверджений лише 2 грудня 2015 року[6]. 7 листопада 2014 року розпорядженням Кабінету міністрів України Оленівку було внесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження[7]. 17 березня 2015 року постановою Верховної Ради Оленівку було додано до переліку окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, де може бути запроваджений особливий статус[8]. У тому ж 2015 році російсько-окупаційною адміністрацією була тимчасово приєднана до Ленінського району м. Донецька[9]. 7 лютого 2019 року указом Президента України Оленівку було додано до переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях[10].
У селищі розташована залізнична станція Оленівка на лінії Волноваха — Рутченкове. Через Оленівку проходить автошлях національного значення Н20 (Маріуполь — Слов'янськ) і районні (сільські) автомобільні шляхи місцевого значення С050543 і С051131. Відстань до міста Волноваха становить близько 33 км.
Селище Оленівка засноване у 1840 році переселенцями з Полтавської і Харківської губерній. У січні 1918 року тут обрано раду селянських депутатів. 30 липня 1920 року створено КНС (голова — Д. І. Гайдук). З наближенням врангелівців у жовтні 1920 року організовано ревком, який очолив І. І. Ручка (з 21 листопада 1920 року — голова виконкому ради).
З початку російсько-української війни на території Оленівки та в безпосередній близькості від неї загинуло щонайменше тринадцять цивільних та близько сорока п'яти військових з обох сторон (або 15 і 49 відповідно з урахуванням загиблих біля селища Сигнальне)[11]. За даними OSINT-дослідника Necro Mancer кількість загиблих членів незаконних збройних формувань склала 37-38 чоловік (або 43-44 з урахуванням загиблих біля селища Сигнальне)[12]. За даними голови окупаційної адміністрації Оленівки з початку бойових дій і до кінця березня 2019 року в селищі було пошкоджено 398 будинків (4 з них зруйновано повністю), загинуло шестеро і поранено шістнадцять мешканців[13].
24 серпня 2014 року, о 4 годині ранку, після артилерійської підготовки із застосуванням систем залпового вогню, танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі 5 танків і піхота батальйону «Кальміус» почали наступ з Донецька на позиції 51 ОМБр. Наступ був невдалий, бойовики втратили 3 танки, 1 з яких українські війська взяли як трофей[14]. Також, за повідомленням прес-служби батальйону «Шахтарськ», сили підрозділу за підтримки 20 чоловік з батальону «Дніпро-1» в результаті контрнаступальної операції запобігли прориву бойовиків через блок-пост. Внаслідок бойових дій були виведені з ладу броньовані вантажні автомобілі супротивника (КРАЗ і КАМАЗ), а також взяті трофеї у вигляді протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра»[15] і великокаліберного кулемета «Утьос»[16]. Також, за повідомленням заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, у тому бою було знищено вантажний автомобіль УРАЛ і захоплено велику кількість стрілецької зброї[17]. Точна кількість знищених представників незаконних збройних формувань невідома, але OSINT-дослідник Necro Mancer повідомляє щонайменше про двадцять загиблих та зниклих безвісті[18].
В ніч з 2 на 3 вересня, було здійснено марш 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад (з районів Краматорська та Слов'янська відповідно) у вихідні райони для проведення ударно-пошукових дій: 79-ї аеромобільної бригади — в район Добропілля; 95 бригади — в район Березового. Протягом 3 вересня штурмовими загонами цих бригад були проведені ударно-пошукові дії у визначених районах та звільнені від бойовиків Вугледар, Володимирівка, Благодатне, Оленівка, Миколаївка, Докучаєвськ та Новотроїцьке[19].
25 січня 2015 року 2-а танкова рота 2-го окремого танкового батальйону, укомплектована шістьма танками Т-72, а також розвідвзвод цього ж батальйону і піхотний взвод мехбатальйону 1 ОТБр, укомплектовані шістьома (за іншими даними — трьома[20]) БМП-1, провели бойову операцію, спрямовану на знищення артилерійських розрахунків супротивника, що були розташовані у східній частині селища (за іншими даними метою операцію було змусити ворога перекинути частину сил від Дебальцевого). Атака відбулася одразу з двох сторін: частина 2 ОТБ і розвідвзвод атакували позиції супротивника з півдня, рухаючись автошляхом Н20, інша частина 2 ОТБ і піхотний взвод 1 ОТБр атакували з заходу, з боку села Славне. Скориставшись фактором несподіванки, українські військові нанесли нищівного удару, знищивши велику кількість живої сили супротивника, до шести батарей 120-мм мінометів та кілька вантажівок «Урал»[21]. Офіційних даних щодо загиблих бойовиків керівництво незаконних збройних формувань не надавало, але зі слів учасників бою їх кількість складає 9-12 чоловік[22][23][24]. Українською стороною втрати супротивника оцінюються в 70-100 чоловік[20][21]. OSINT-дослідник Necro Mancer повідомляє про п'ятьох загиблих[25]. Втрати українських військових склали: один БМП-1, який було підбито під час бою, та один танк Т-72, двигун якого вийшов з ладу, через що екіпаж машини був змушений її покинути. Під час евакуації екіпажу загинув командир танку Шульц Михайло Сергійович[21].
27 квітня 2016 року, вночі о 02:45, селище піддалося артилерійському обстрілу. Представники СММ ОБСЄ, що прибули на місце події, зафіксували дві воронки на вулиці Леніна, що на південній околиці селища, за 650 м на північ від КПВВ бойовиків, та ще п'ять у житлових кварталах поблизу, які утворилися від зброї калібром щонайменше 120 мм. Жертвами обстрілу стало четверо людей (три чоловіка та одна жінка), що стояли в черзі на КПВВ. Поранення різних ступенів тяжкості дістали щонайменше десять чоловік. Також обстрілом було знищено три автомобілі та пошкоджено будинки у прилеглих житлових кварталах. Аналіз трьох воронок показав, що вогонь вівся, ймовірно, із західно-південно-західного напрямку[26]. У своїй заяві від 29.04.2016 секретар РНБО Олександр Турчинов відкинув звинувачення бойовиків у обстрілі селища підрозділами ЗСУ, та навів численні аргументи, які спростовують закиди керівництва так званої ДНР. Зокрема ним було вказано точне місце, звідки вівся обстріл — район фільтрувальної станції поблизу населеного пункту Ясне, що розташований на північно-західній околиці Докучаєвська (48° пн. ш. 38° сх. д. / 47.791306° пн. ш. 37.633167° сх. д.)[27], що не збігається з напрямком обстрілу, раніше вказаному СММ ОБСЄ. При подальшому аналізу ситуації Місією було виявлено ще п'ять воронок у районі лікарні, чотири з яких були залишені зброєю 122 мм, а одна — 152 мм. Напрямок обстрілу був вказаний той самий — південно-захід і захід-південно-захід. Жертв і постраждалих у цьому районі виявлено не було, лише були зафіксовані незначні пошкодження будівлі лікарні та зруйноване складське приміщення у 100 м на південь від неї[28].
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну неподалік Оленівки у селищі Молодіжному на базі колишньої Волноваської виправної колонії № 120 Збройними силами РФ відкрили фільтраційну тюрму. У травні 2022 року, після захоплення «Азовсталі» російськими окупантами 211 полонених українських військовослужбовців було відправлені до колонії в Оленівці. Генеральний штаб МО України тоді заявив, що звідти українських військових повернуть додому через «процедуру обміну», але російські окупанти оголосили про підготовку трибуналу над полоненими. В колонії утримували правоохоронців, проукраїнських активістів, «неблагонадійних» до винесення вироку або проходження фільтрації, волонтерів, які евакуювали маріупольців. Також сюди звозили з Маріуполя полонених українських військовослужбовців[29].
У ніч на 29 липня 2022 року, близько 02:00, російські окупанти здійснили терористичний акт на території виправної колонії № 120 у тимчасово захопленому селищі Оленівка. Унаслідок вибуху зруйновано приміщення, де знаходились полонені українці, яких загинуло 53 особи та понад 130 отримали поранення. Вибухи відбулись на території промзони в новозбудованому приміщенні, яке мало бути спеціально обладнано для утримання полонених, виведених з «Азовсталі». Напередодні, за два дні до того, як до неї перевели частину утримуваних українських захисників, було завершено обладнання будівлі для полонених. У цій колонії загарбники організували катівню, де протиправно утримували цивільних осіб та військовополонених Збройних сил України[29][30].
Прокурорами Офісу Генерального прокурора розпочато досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 438 КК України)[29].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[31]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 3912 | 81.48% |
російська | 854 | 17.79% |
білоруська | 3 | 0.06% |
грецька | 1 | 0.02% |
інші/не вказали | 31 | 0.65% |
Усього | 4801 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 4801 особа, з них 81,48 % зазначили рідною мову українську, 17,79 % — російську, 0,06 % — білоруську та 0,02 % — грецьку мову[32].
В Оленівці працюють дві середні школи, школа робітничої молоді, училище механізації сільського господарства. Є палац культури, кінотеатр, бібліотека. Функціонує лікарня, де працюють 30 лікарів та 95 осіб середнього медичного персоналу. Працюють 6 магазинів, будинок побуту.
У селищі народилися:
- 5 вересня 1923 року — Бойко Григорій Пилипович, радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР;
- 17 січня 1942 року — Християнівський Вадим Володимирович, організатор освіти і науки, доктор економічних наук, професор, перший проректор Донецького національного університету (1980—2008 рр.), дійсний член Академії технологічних наук України;
- 20 лютого 1943 року — Терещенко Василь Тимофійович, заслужений вчитель України, член Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка, організатор освіти, публіцист;
- 10 лютого 1949 року — Чорний Володимир Пантелійович — український художник.
- 23 січня 1953 року — Поляков Сергій Васильович, політик, міністр вугільної промисловості України (1 грудня 1995 — 18 липня 1996), голова Донецької облдержадміністрації (18 липня 1996 — 14 травня 1997), народний депутат України ІІІ скликання (від ВО «Громада»), міністр екології України (15 липня — 30 вересня 2003), міністр охорони навколишнього природного середовища України (30 вересня 2003 — 3 лютого 2005).
- ↑ Після проведених 2 жовтня 2016 року так званих «праймеріз», головою російсько-окупаційної адміністрації Оленівки було призначено Нікітченко Світлану Миколаївну.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Докучаєвська міська громада
- ↑ ДНР: ополченцы взяли Еленовку, Тельманово, Новоселовку и Константиновку Марьинского района
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування»
- ↑ Ленинский район г. Донецка. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях»
- ↑ «Мапа пам’яті». Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Бойовики, загиблі під час війни на сході України, загальний список
- ↑ https://vk.com/wall-17026905_269970
- ↑ Юрий Бирюков: Один против четырех: подвиг танкиста Николая Тишика. Расследования (рос.).
- ↑ Еленовка отбита. Закрепляемся на позициях. 2е раненных. (Хронология). Facebook. Переглянути все. 24 серпня 2014. Процитовано 8 листопада 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ В недавнем бою под Еленовкой бойцы батальона "Шахтерск" изрядно "потрепали" террористов. Facebook. Переглянути все. 29 серпня 2014. Процитовано 8 листопада 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ Последние дни в соц сетях и в новостийных лентах ширятся пораженческие и панические настроения. Facebook. Переглянути все. 26 серпня 2014. Процитовано 8 листопада 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ Бойовики, загиблі під час війни на сході України, серпень 2014.
- ↑ https://www.mil.gov.ua/content/other/anliz_rf.pdf
- ↑ а б Хоробрі серця. Танкісти
- ↑ а б в Рейд на Еленовку
- ↑ Командир ополчения «Пиксель» про БМП ВСУ 28.01.2015.
- ↑ Погибли «Гвоздики». Ополченец Еленовки рассказывает о танковом прорыве (точка 8) 28.01.2015.
- ↑ Ополченцы и местные жители Еленовки рассказывают о танковом прорыве (точка 9) 28.01.2015.
- ↑ Бойовики, загиблі під час війни на сході України, січень 2015.
- ↑ Оперативний звіт Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні: Обстріл в Оленівці
- ↑ Заява Секретаря РНБО України Олександра Турчинова щодо загибелі мирних жителів поблизу населеного пункту Оленівка внаслідок провокаційного обстрілу з боку російсько-терористичних угруповань
- ↑ Останні новини від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні на основі інформації, що надійшла станом на 19:30, 29 квітня 2016
- ↑ а б в Від удару росіян в Оленівці загинули близько 40 українських полонених, поранені 130. ukrinform.ua. 29 липня 2022.
- ↑ Страта чи прикриття в Оленівці? Росіяни завдали удару по в'язниці, де тримали полонених з Азовсталі. zaborona.com. 29 липня 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
- офіційний сайт селища Оленівка
- Погода: Оленівка
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Донецкий. Авторский сайт Е. Ясенова
- «Еленовка вчера, сегодня, завтра» В. К. Кищенко, А. Д. Кищенко