Координати: 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. / 49.48611° пн. ш. 25.29667° сх. д. / 49.48611; 25.29667
Очікує на перевірку

Плотича (Козівська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Плотича
Церква Стрітення Господнього
Церква Стрітення Господнього
Церква Стрітення Господнього
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Козівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040230300032060
Облікова картка Плотича 
Основні дані
Засноване 1874
Населення 586
Територія 0.213 км²
Густота населення 2751.17 осіб/км²
Поштовий індекс 47650
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. / 49.48611° пн. ш. 25.29667° сх. д. / 49.48611; 25.29667
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Денисів-Купчинці
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козова, вул. Грушевського, буд. 38
Карта
Плотича. Карта розташування: Україна
Плотича
Плотича
Плотича. Карта розташування: Тернопільська область
Плотича
Плотича
Мапа
Мапа

CMNS: Плотича у Вікісховищі

Плоти́ча — село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2020 - адміністративний центр колишньої Плотичанської сільради.

Населення — 533 особи (2007).

На околицях є гідрологічна пам'ятка природи — Плотицьке джерело, а також штучне озеро.

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1456 як Велика Плотича.

Корінь слова «плотича» — «плот», його староруський аналог «плотъ», похідний від нього «пліт».

Однією із версій є те, що жителі села плели із очерету і рогози кошики, мішки і доріжки, так як село омивається із трьох сторін водоймищами і є наявні ресурси.

Другою версією є те, що назва походить від двох коренів слів староруської мови: «плот» — скріплений з колод або брусів пліт для переправи по річці, «чати» — слово, що означає «сторожа», «варта».

Третьою версією є походження села від слів «плоти» і «чень». Слово «чень» — діалектичний архаїчний прислівник, що був поширений у минулому в Галичині і вживався в розмовній мові в значенні «може» і «здається». Кілька століть тому, якийсь подорожній, можливо, побачивши плоти на Стрипі, захоплено прорік: «Плоти — чень?» і пішла від цього назва села.

Четвертою версією є походження від риби плотви. Плотича омивалася в минулому великою кількістю води із ставків та річок, які кишіли великою кількістю риби. Серед них і невибаглива — плотва. Її називали плітка, плотиця, а тому найбільш допустимим і правдоподібним є пояснення походження назви села саме від слова «плотиця», котре згодом трансформувалося у слово «плотича». 

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[2].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,15
білоруська 0,34
молдовська 0,17
польська 0,34

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • церква Різдва Пресвятої Богородиці
  • церква Стрітення Господнього (2007, УГКЦ)
  • насипана символічна могила Борцям за волю України (1994),
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
  • встановлено хрести
    • на козацькій могилі
    • на місці загибелі 20 липня 1944 солдатів штрафного батальйону ЧА (обидва — 2006).
Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля дерев'яної церкви та головної дороги.

Встановлена 1896 р.[4]

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Плотича».

Книги про село

[ред. | ред. код]

Про населений пункт видано книги:

  • І. Фордзюн. «Село Плотича. Леґенди і дійсність»,
  • «З глибин віків — осанна Господу. Плотичанська парафія»,
  • Г. Фордзюн. «Книга пам'яті села».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Пов'язані із селом

[ред. | ред. код]

Перебували

[ред. | ред. код]
  • У 2004 році з офіційним візитом у селі перебував зрадник Віктор Янукович, «сприяв» ліквідації наслідків стихії[7].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 березня 2022.
  4. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 9 вересня 2016 року № 121.
  5. Мельничук Б., Б. Савак. Стеткевич Лев Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 594. — ISBN 978-966-528-318-8.
  6. Pryzboś A. Kuropatnicki Andrzej Michał h. Nieczuja (zm. po 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 250. (пол.)
  7. І. Дем'янова. Янукович Віктор Федорович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 688.

Література

[ред. | ред. код]