Правова система Швеції
Правова система Швеції є системою континентального типу, сутність якої проявляється в її залежності від статутного права. Правова традиція Швеції, як і в решті країн Європи, заснована на класичному римському праві, але в німецькому (а не наполеонівському) варіанті. Проте, скандинавські країни (Швеція,Норвегія, Фінляндія, Данія та Ісландія), можна сказати, мають свою версію романо-германської юриспруденції.[1]
Конституція[ред. | ред. код]
Швеція має писану конституцію, що складається з чотирьох основних законів. Проведено розмежування між основними та іншими законами; різниця полягає в тому, що будь-яка поправка основних законів вимагає, щоб Ріксдагом різних скликань були внесені два ідентичних рішення.
Закони[ред. | ред. код]
Законодавчий Кодекс Швеції (Svensk författningssamling або SFS) є офіційною хронологічною збіркою всіх нових шведських законів, прийнятих Риксдагом і ордонансів, виданих урядом.
Історія[ред. | ред. код]
У 1350 році право було уніфіковане законодавством короля Магнуса Ерікссона у два загальних кодекси. Вони були замінені єдиним Цивільним кодексом 1734 року, який був введений в дію у тому ж році.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Відповідна стаття в англійській Вікіпедії
Джерела[ред. | ред. код]
- Hugo Tiberg und Bertil Bengtsson (Hrsg.): Swedish Law. A Survey. Jurisförlaget, Stockholm 1994, ISBN 91-7598-669-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- (англ.)Guide to Law Online: Sweden // Library of Congress.
- (швед.)«Nordisk rätt» i Nordisk familjebok (andra upplagan, 1913).
| ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
