Спаська вулиця (Київ)
Спаська вулиця Київ | |
---|---|
Місцевість | Поділ |
Район | Подільський |
Назва на честь | церква Спаса Преображення |
Колишні назви | |
Комсомольська, Героїв Трипілля | |
радянського періоду (російською) | Комсомольская, Героев Триполья |
Загальні відомості | |
Протяжність | 750 м |
Координати початку | 50°27′52.6″ пн. ш. 30°30′56.6″ сх. д. / 50.464611° пн. ш. 30.515722° сх. д. |
Координати кінця | 50°28′10.7″ пн. ш. 30°31′24.0″ сх. д. / 50.469639° пн. ш. 30.523333° сх. д. |
поштові індекси | 04070 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Контрактова площа» |
Автобуси | А 62, 115 А 119 (по вул. Межигірській) |
Трамваї | Т 11, 12, 14, 16, 18, 19 |
Маршрутні таксі | Мт 587 (по вул. Межигірській) |
Зупинки громадського транспорту | «Контрактова площа», «Вулиця Почайнинська» |
Рух | двосторонній від вул. Костянтинівської до вул. Почайнинської, односторонній від вул. Почайнинської до вул. Набережно-Хрещатицької |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Архітектурні пам'ятки | Будинок Мазепи |
Храми | до 1811 року існувала Спаса Преображення, до 1935 року Воскресенська церква |
Навчальні заклади | ЗОШ №124 |
Заклади культури | Музей гетьманства |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11590 |
У проєкті OpenStreetMap | r343007 |
Мапа | |
Спаська вулиця у Вікісховищі |
Спа́ська ву́лиця — вулиця в Подільського району міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Костянтинівської вулиці до Набережно-Хрещатицької вулиці.
Прилучаються Контрактова площа, вулиці Межигірська, Волоська, Почайнинська та провулок Хорива.
Вулиця відома під сучасною назвою з початку XVII століття. Назва вулиці — від церкви Спаса Преображення (знищена пожежею 1811 року), спорудженої на початку XVII століття (знаходилася на місці будинку № 31). Її настоятелем був відомий український релігійний, політичний діяч і просвітитель Іван (Йов) Борецький, який згодом став київським митрополитом. Після пожежі на Подолі у 1811 році Спаську вулицю було повністю переплановано. У 1928–1939 роках вона мала назву Комсомольська, з 1939 року — вулиця Героїв Трипілля, на честь учасників Трипільського походу (назву підтверджено 1944 року[1]). Разом з тим в кінці 1940-х — на початку 1950-х років побутувала й стара назва. Офіційно історичну назву вулиці було відновлено 1992 року[2].
На початку XX століття існувала також Спаська вулиця на Деміївці.
- буд. № 1/2 — житловий будинок з крамницями (1836 р.). Зведений архітектором Людвіком Станзані у стилі класицизм. Один з так званих «будинків Балабух» — будинків, що належали кільком поколінням роду кондитерів Балабух, які мешкали у Києві у XVIII–XX століттях.
- буд. № 6-А — житловий прибутковий будинок у стилі модерн (1909–1911 роки).
- буд. № 8-А, 8-Б — житлові прибуткові будинки у стилі неоренесанс (1901–1902 роки). Архітектор Андрій Краусс.
- буд. № 10-А — житловий будинок у стилі класицизм (XIX століття).
- буд. № 12 — особняк купця Апштейна, в якому у 1918 р. містився штаб загону червоних козаків під командуванням В. М. Примакова (1912)
- буд. № 22 — житловий будинок у стилі неоренесанс (1877 рік). Автор проекту — інженер К. Антонов.
- буд. № 25/17 — житловий будинок (2-га пол. XIX століття).
- буд. № 30 — колишня будівля так званих Віттієвських лазень (початок XX століття).
- буд. № 31, 31-Б — садиба з флігелем (кінець XIX століття).
- буд. № 36 — колишній млин Кольбера (кінець XIX — початок XX століття).
Будинок № 12 належав київському купцю 1-ї гільдії Тев'є Мойсейовичу Апштейну. Особняк зведено у 1912 році у стилі неокласицизм. Симетричний фасад з високими заскленими дверима парадного входу в центрі та з великими вікнами обабіч декоровано у стилі неоампір, який набув поширення у 1910-ті роки. Портал парадних дверей оформлено парою тричвертних колон з капітелями іонічного ордера, що тримають розвинений антаблемент із розірваним фронтоном та великим ліпленим картушем. Парапет прикрашений зображеннями металовиробів — швелера, зубчастого коліщатка, ланцюгів тощо — символом роду занять власника особняку. Автором проекту був архітектор Валеріян Риков. В одноповерховому особняку містилася контора і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості».
Будинок № 16-Б — одна з небагатьох будівель, що вціліла після пожежі 1811 року. Зведений у другій половині XVIII століття у стилі українського бароко. Являє собою двоповерхову цегляну будівлю, майже квадратну у плані, прикрашену двухколонним портиком. На початку XIX століття був перебудований за проектом архітектора Андрія Меленського. У XVIII столітті в будинку проживали священики церкви Спаса С. Сич та його син Я. Сич. У XIX столітті тут мешкав міський голова Григорій Покровський.
У будинку № 7 мешкав український художник О. І. Маренков.
- ЗАТ «Київмлин» (буд. № 40-А)
- Загальноосвітня школа № 124 (буд. № 16)
- Головне управління охорони культурної спадщини м. Києва (буд. № 12)
- Музей гетьманства (буд. № 16-б)
- Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (громадська приймальня) (буд. № 37)
На стіні будинку купця Тев'є Апштейна (будинок № 12), де у червні 1919 року розміщувався Подільський райком комсомолу, 28 жовтня 1938 року було відкрито меморіальну дошку з текстом: «Звідсіля 25 червня 1919 року київський загін комсомольців вирушив у Трипілля захищати свою соціалістичну батьківщину від контрреволюції»[3]. У 1947 році дошку було замінено мармуровою з текстом: «Звідси 26 червня 1919 року виступив озброєний загін комсомольців м. Києва до с. Трипілля на боротьбу з бандою Зеленого», а у 1977 році — гранітною[4].
На цьому ж будинку, де у лютому 1918 року розміщувався штаб Червоного козацтва, 1970 року була встановлена гранітна меморіальна дошка з текстом, присвяченим цій події: «В цьому будинку в лютому 1918 р. розміщувався штаб загону Червоного козацтва под командуванням В. М. Примакова»[5].
На будинках № 1/2 та 41 у 1977 році були встановлені гранітні анотаційні дошки з текстом: «В пам'ять про відважних київських комсомольців — героях боротьби з бандою отамана Зеленого, які загинули смертю хоробрих у червні 1919 року біля села Трипілля на Київщині»[6].
Усі меморіальні дошки нині втрачені.
-
Будинок № 10
-
Будинок № 17
-
Елеватор
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». [Архівовано з першоджерела 31 травня 2023.]
- ↑ Меморіальні дошки історії комсомолу // Більшовик. — 1938. — № 250 (1673). — 29 жовтня. — С. 3.
- ↑ Галайчук, 1987, с. 75–77..
- ↑ Галайчук, 1987, с. 74..
- ↑ Галайчук, 1987, с. 275..
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 45.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 209. — ISBN 5-88500-070-0.
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Галайчук А. М., Воронцов И. Н. Киев. Страницы мемориальной летописи: фотопутеводитель-справочник. — К.: Мистецтво, 1983. — 255 с., ил. (рос.)
- Галайчук А. М., Воронцов И. Н. Киев. Страницы мемориальной летописи: фотопутеводитель-справочник. — 2-е изд. — К.: Мистецтво, 1987. — 319 с., ил. (рос.)
- Друг О. М., Малаков Д. В. Особняки Києва. [Архівовано 1 грудня 2012 у Wayback Machine.] — К.: «Кий», 2004. — 823 с. — ISBN 966-7161-60-9.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 124–125. (рос.)
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 136. (рос.)
- Малаков Д. В. Прибуткові будинки Києва. — К.: «Кий», 2009. — 383 с. — ISBN 978-966-8825-53-8.
- Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 200. — ISBN 978-966-8999-05-5.
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |