Гельмут Шмідт

Гельмут Шмідт
Helmut Schmidt
Гельмут Шмідт
Федеральний канцлер ФРН
1974 — 1982
Попередник	Віллі Брандт
Наступник	Гельмут Коль
Нині на посаді
Міністр фінансів
1972 — 1974
Міністр економіки
1972
Міністр оборони
1969  — 1972
Народився	23 грудня 1918(1918-12-23) Гамбург, Німеччина
Помер	10 листопада 2015(2015-11-10) (96 років) Гамбург, Німеччина
Похований	Ольсдорфський цвинтар
Відомий як	політик, економіст, державний службовець, письменник-документаліст, письменник, державний діяч, видавець, міністр
Громадянство	Німеччина
Alma mater	Гамбурзький університет (1949), Консерваторія Кліндворта-Шарвенка і Lichtwarkschuled (1937)
Політична партія	Соціал-демократична партія Німеччини
Батько	Gustav Ludwig Schmidtd
Мати	Ludovica Schmidtd
У шлюбі з	Локі Шмідт
Діти	Susanne Schmidtd
Релігія	лютеранство
Нагороди	Почесний громадянин Берлінаd (1989) орден «Проти звірячої серйозності»d (1972) премія Еріка Варбургаd (2012) премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd (1988) премія Ганса-Мартіна Шлеєраd (2012) Ewald von Kleist awardd (2014) honorary citizen of Hamburgd (1983) Глобальна премія з економікиd (2007) Oswald-von-Nell-Breuning Awardd (2005) Leipzig International Mendelssohn Prized (2009) почесний доктор Університету Хайфиd почесний доктор Кембриджського університетуd Почесний доктор Оксфордського університетуd почесний доктор Гарвардського університетуd (червень 1979) почесний доктор Левенського католицького університетуd Премія Теодора Гойсаd (1978) почесний громадянин Боннаd (1983) Point Alpha Prized (2010) Осґарd (2008) Людина року (Financial Times) (1975) почесний доктор (грудень 2003) Почесний доктор Марбурзького університетуd (2007) почесний громадянин (1983) почесний громадянин (1995)
Підпис	[[Зображення: |128px]]
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ге́льмут Шмідт (нім. Helmut Heinrich Waldemar Schmidt; *23 грудня 1918(19181223), Гамбург — †10 листопада 2015, тамож) — німецький політичний і державний діч, канцлер Німеччини у 1974–1982 рр. Визнаний у німецькій і європейській політиці «кризовий менеджер».

У 1953–1962 та 1965–1987 роках член Соціал-демократичної партії Німеччини депутат Бундестагу від цієї партії. Був багаторічним соратником і конкурентом, і згодом став наступником на посаді Бундесканцлера іншого видатного німецького державного діяча і політика — Віллі Брандта.

Сім'я та походження

Батько Шмідта Густав (1888–1981) був незаконнонародженим (позашлюбним) сином комерсанта єврейського походження по прізвищу Гумбель та офіціантки-німкені. Він був усиновлений гамбурзькою родиною простих докерів, з роками одержав освіту і став вчителем. Сім'я Шмідт пізніше проховала єврейські корені батька Гельмута, підробивши його свідоцтво про народження. Інакше йому не вдалося б пройти «арійську» перевірку на «чистоту раси» і двері більшості державних і суспільних інституцій виявилися би для нього, як «чверть-єврея», зачиненими. Історію про єврейські коріння свого батька Г.Шмідт повідомив лише в 1980 році Валері Жискар д'Естену у довірливій приватній розмові. Жискар д'Естен її оприлюднив у 1988 році за згодою Шмідта у своїй книзі „Le Pouvoir et la Vie“ («Життя і влада»). Сам Г.Шмідт пізніше розповідав у телеінтерв'ю, що його батько все життя соромився не стільки своїх єврейських коренів, скільки свого позашлюбного народження.

Юність та воєнні роки

У 1936 році в 18 років, будучи школярем, Шмідт взяв участь у організованному НСДАП марші з Гамбурга в Нюрнберг — на Нюрнберзький партійний з'їзд. Будучи, за словами історика Генріха Вінклера, вражений «соціалістичної» і «солідаристської» складової нацистської пропаганди. У «Спогадах дитинства» сам Шмідт пише, що його походження вплинуло на неприйняття націонал-соціалізму в цілому.

В тому ж році вин поступив у школу морських юнг, але був звідти відчислен за недодержання дисципліни (за його власним визнанням - «за довгий язик»). В 1937 році він закінчив середню школу (склав абітурні іспити) та був призваний до зенітного підрозділу ППО. Через два роки він одержав звання фельдфебелю запасу, а ще церез два роки - у 1941 став лейтенантом легко-зенітних військ ППО. Під час Другої світової війни брав участь у протиповітряній обороні Бремена, воював на Східному фронті, потім працював в міністерстві авіаційної промисловості. З 1944 служив артилеристом у званні старшого лейтенанта на Західному фронті, в березні 1945 потрапив у полон до союзників і пробув там до серпня.

Повоєнні роки

Після війни Шмідт вивчав право і політологію в Гамбурзькому університеті, закінчив університет в 1949 році.

Після закінчення внз'у працював у гамбурзькому відомстві економіки і транспорту. Двічі — в 1953 і 1965 роках — обирався депутатом Бундестагу, а в перерві обіймав пост гамбурзького сенатора з внутрішніх справ. Пізніше Гельмут Шмідт очолював федеральні міністерства оборони, економіки, фінансів і навіть два тижні керував МЗС.

На посаді канцлера

Прийшов на посаду канцлера (був висунутий керівництвом СДПН як лідер партії) після добровільної відставки Віллі Брандта в наслідок «шпигунської афери» — розкриття агента «Штазі» Гюнтера Гійома, якому вдалося влаштуватися персональним секретарем канцлера Брандта).

Був прихильником жорсткої лінії в боротьбі з лівим екстремізмом («Фракція Червоної Армії») та тероризмом. Прихільник поліпшення відносин з Францією, один з ініціаторів Гельсінських угод.

В наслідок виходу із урядової коаліції з СДПН партії Вільних демократів у 1982 році, втратив більшість у Бундестазі. Спробував організувати однопартійний уряд через вотум довіри, але програв його і був змушений поступися новій коаліції ХДС/ХСС-ПВД, яка створила новий уряд на чолі з Гельмутом Голем.

З 1983 р. — співвидавець тижневика «Die Zeit».

Кризовий менеджер

Президент США Джиммі Картер і канцлер Німеччини Гельмут Шмідт., 07/13/1977

Вперше Шмідт завоював широку популярність і високу репутацію вмілого та рішучого організатора-менеджера — коли займав посаду сенатора (міністра) з внутрішніх питань та заступника Обер-бургомайстра Гамбургу — під час катастрофічної штормової повені в ніч з 16 на 17 лютого 1962 року, коли тільки в регіоні Гамбургу загинули 314 осіб.

Він оперативно координував широкомасштабні використання аварійних служб, служби надзвичайних ситуацій та цивільної оборони. Не чекаючі на підтвердження правових уповноважень своїх дій, він скористався існуючими контактами з Бундесвером та НАТО; домігся, щоб були швидко і всебічно проваджені вертольоти, інженерне обладнання та матеріали, а також війська бундесверу і союзників.

Вдруге його вміння, інтелектуальні здібності, мужність, твердість та рішучість знадобилися під час його канцлерства (1974–1982), коли терористи з ультра-ліворадикальної «Фракції Червоної Армії» та їх поплічники почали у жовтні 1977 по всій Німеччині (так звана «Німецька осінь») підривати бомби, вимагати викуп або звільнення з тюрем своїх поплічників, захоплювати в заручники та вбивати німецьких політиків та промисловців.

Підпільні радикали, які за багатьма ознаками були таємно керовані ізза східного кордону, вимагали від уряду ФРН піти з ними на переговори та визнати їх вимоги. Але Шмідт тримався принципово непохитної жорсткої лінії та рішучої тактики, яка вкінці-кінців перемогла.

Ця його позиція принесла йому в той час широке міжнародне визнання, але в майбутньому також різку критику з боку родичів жертв терористів. В одному з більш піздніх своїх інтерв'ю в 2007 році він вибачився перед ними, сказаши, що мав величезну персональну відповідальність за життя інших людей - потенційних кандидатів в заручники. Викрадення прорадянською палестинською терористичною організацією Народний фронт визволення Палестини відомого промисловця Ганса Шляйєра, а потім його вбивство — Шмідт визнав що і досі сприймає це як екзестенціональну власну загрозу, що його пригнічує.

Політичні погляди

Гельмут Шмідт у 2013 році

Внутрішня політика

Шмідт назвав масове безробіття самої великої німецької проблемою нашого часу. Він хвалив Агенда 2010 його наступника Герхарда Шредера і бачить у ній перший крок до усунення наслідків демографічних змін у Німеччині. Але програма реформ, на його погляд, недостатня, тому він вже з 1990-х роках виступає за дерегуляцію ринку праці та за зниження захисту від звільнень. Допомога по безробіттю має зменшитися. Крім того, на його думку, профспілки мають занадто великий вплив.

Суспільство

Мультикультурне суспільство Шмідт назвав «ілюзією інтелектуалів». За його словами, концепт «мультікульті» важко поєднується з демократичним суспільством. Він вважає помилкою запрошення до ФРН робочої сили з інших культур на початку 1960-х років.

Зовнішня політика

У зовнішній політиці він дуже цінує принцип невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

Шмідт — противник вступу Туреччини в Європейський союз. Він побоюється зниження зовнішньополітичної дієздатності союзу, а також труднощі інтеграції живуть в Німеччині турків в німецьке суспільство.

Відношення до религії

Як і переважна більшість північних німців належить до євангелічно-лютеранської церкви. Отримав добру религійну освіту, але не в колі сімї в батьківському домі, а у пастора місцевої церкви під час підготовки до конфірмації в 1934. « — Я дійсно вірив, що Бог існує, але його буття у трьох особах мені було важко уявити». Після того як він в кінці війни узнав про Голокост, розачарувався в религії. « — Як Бог міг допустити Аушвіц?» — риторично питав Шмідт, але він ніколи не став атеїстом.

Цікаві факти

Гельмут Шмідт з цигаркою

• Все життя інтенсивно палив. Навіть вже коли був старою і хворою людиною, під час довгих телевізійних інтерв'ю або дебатів — закурював одну сигарету за іншою.
• Більшу частину життя (починаючи з 1962) прожив у скромному житлі — багатоблочному 2-поверховому будинку в одному з звичайних кварталів Гамбурга.

Відомі висловлювання Шмідта

• Вислювання Г.Шмідта, яке помилково приписують Маргарет Тетчер:

СРСР — це Верхня Вольта з ракетами.