Чортківський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чортківський замок
Руїни Чортківської фортеці

49°01′17″ пн. ш. 25°48′08″ сх. д. / 49.02139° пн. ш. 25.80222° сх. д. / 49.02139; 25.80222Координати: 49°01′17″ пн. ш. 25°48′08″ сх. д. / 49.02139° пн. ш. 25.80222° сх. д. / 49.02139; 25.80222
Статус пам'ятка архітектури
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування Тернопільська область, Чортків
Архітектурний стиль ренесанс
Перша згадка XIV ст.
Будівництво XIV ст. — 
Стан реставрація
Сайт zamky.te.ua/zamki/chortkivskij-zamok
Чортківський замок. Карта розташування: Україна
Чортківський замок
Чортківський замок (Україна)
Мапа

CMNS: Чортківський замок у Вікісховищі

Чортківський замок — фортифікаційна споруда в місті Чорткові (Тернопільська область, Україна). Служив резиденцією відомих польських родів — Гольських і магнатів Потоцьких. Входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». На плані — п'ятикутник (пентагон).

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться на території місцевості «Вигнанка», не на горі, як більшість укріплень, а під «горою» Вигнанкою на лівому березі Серету[1].

Історія[ред. | ред. код]

Чортківський замок, 1939

Дерев'яні укріплення міста й замку [2] були зведені наприкінці XIV століття першим власником міста Єжи Чартковським. У 1522 р. Чорткову надано магдебурзьке право. У 1578 році місто разом з замком переходить у власність подільського воєводи Яна Сенявського[3]. Після переходу міста, у 1597 році, до шляхтича Станіслава Ґольського на пагорбі над річкою Серет розпочинається перебудова давніших укріплень на замок, мурований з масивних блоків пісковику.

Станіслав Ґольський
Герб Чорткова

1610 р. коштом дідича Станіслава Ґольського[4] проведено реконструкцію замку. Всередині замкового двору було споруджено ренесансний палац з аркадними галереями, нові господарські прибудови. Від замку в західному напрямку йшли оборонні вали, біля їхнього кінця (поблизу залізничної станції) незадовго до 1920-х років було видно залишки за́мочка. За легендою, підземні ходи замку мали простягатися до Більча-Золотого.[5] Через постійні напади татар ремонтні роботи у фортеці майже ніколи не припинялися.

У 1618 році вдова брата Станіслава Ґольського передала замок у володіння брацлавського воєводи Стефана Потоцького.

У 1648 р. Чортків став одним з епіцентрів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сюди прибули три козацькі полки Максима Кривоноса. Міське ополчення очолив кушнір Северин Настільний. Замок було взято штурмом, захоплено в полон багато польських шляхтичів. Наступного 1649 р. козаки знову брали замок штурмом. 1655 року після 4-денної оборони до московсько-козацького полону потрапили захисники замку на чолі з власником Павелом Потоцьким (на 13 років потрапив до московського полону).[6]

Протягом XVII — середини XVIII століття замок зазнавав неодноразових татарсько-турецьких руйнувань, зокрема у період османського панування в краї (16721683 рр.). У Чортківському замку на той час знаходилася резиденція субпаші Подільського пашалику. З 1699 р. Потоцькі поступово відбудували свій замок. Після Потоцьких замком володіла родина Садовських.

У XVIII столітті замок втратив своє оборонне значення і його було перебудовано під резиденцію. У ХІХ столітті Садовські здають замок в оренду австрійській владі, яка спочатку розмістила тут військових, потім приміщення використовувались як комори для крамарів. У 1863 році в замку була в'язниця, у якій перебували заарештовані польські повстанці.

Наприкінці ХІХ століття останній власник замку Геронім Садовський передав твердиню жіночому монастирю сестер-кармеліток, які продовжили здавати приміщення в оренду. Останній з дідичів міста Садовських Геронім призначив весь свій маєток, у тому числі замок, на доброчинність, яку провадив кляштор Сестер Милосердниць (Шариток) у Старому Чорткові, зокрема, утримання притулку літніх людей, калік, дитячу школу.

На початку 1920-х було дві вежі.[5]

У радянський час реставрацією замку ніхто не займався і споруда почала занепадати, поступово перетворюючись в руїну. На його території діяла заправна газова станція.

У 2010 році чортківський замок увійшов до складу історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля». З цього часу в замку проводяться реставраційні роботи.

У 2011-2012 роках заправку було виведено з території комплексу, почищено зовнішні стіни, закладено камінням входи до цокольного поверху палацу.

В 2020 році Чортківський замок увійшов до президентської програми «Велика реставрація». Проектом передбачено відтворення стіни палацової частини, двох веж та накриття їх автентичною іспанською черепицею[7].

Опис замку[ред. | ред. код]

Чортківський замок практично повністю зберігся, цілими є дві вежі та значна частина фортифікаційних стін. Посприяла цьому наукова консервація замку, проведена на початку ХХ ст. Подільським туристично-краєзнавчим товариством.

Замок являє собою неправильний п'ятикутник площею приблизно 70 на 100 метрів. Товщина стін сягає до двох метрів, висота від шести до дванадцяти метрів. Центральний вхід розташований у північно-західній стіні. Палац займає західний бік замкового дитинця. Він триповерховий прямокутний на плані 65 на 10 метрів, обома торцями примикає до двох кутових веж замку. Палац зведений у ренесансному стилі, мав на дворовому фасаді аркадні галереї по двох поверхах. Зали палацу були розписані фресками на світські теми.

Наріжні вежі (початково 3[5]), стіни з рядами бійниць для перехрестного обстрілу з усіх видів вогнепальної зброї та система запущених кількакілометрових підземних ходів утворюють мальовничий архітектурний ансамбль. Південно-західна вежа є п'ятигранна, має два яруси з підницею, північно-західна — чотиригранна, має один ярус з підвницею. Перекриття на вежах не збереглися. Під час реконструкції замку, перша половина XVIII ст., вежі були перетворені на ризаліти палацу, а по зовнішньому фасаду між ними влаштована тераса (35х5 м) з підвальними приміщеннями під нею, що виходять аркадою на зовнішній бік. У середині замку окрім палацу було зведено ряд житлових та господарських споруд, які розташовувались впритул до замкових стін.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim… — S. 50. (пол.)
  2. На Тернопільщині відреставрують замок - ternopil-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  3. Погорецький В. Власники Чортківського замку// Золота Пектораль. — 2013. — 31 серпня.
  4. Стефан Потоцький ще не мав прав власності на місто.
  5. а б в Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim… — S. 51. (пол.)
  6. Ostrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków… — S. 86. (пол.)
  7. Друге дихання Чортківського замку після реставрації

Література[ред. | ред. код]

  • Добрянський, В. Нові матеріали дослідження Чортківського замку XVII століття [Архівовано 20 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Жовківські читання 2015: Збірник статей третьої наукової конференції «Музей в сучасному світі» / Львівська національна галерея мистецтв. Б. Г. Возницького. — Львів : Растр, 2015. — C. 142—150.
  • Рутинський М. Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження: Навчальний посібник. — Київ, 2007. — C. 155—156.
  • Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 50—52. (пол.)
  • Ostrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — S. 85-89. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]