Кривченський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кривченський замок
Залишки фортеці в селі Кривче Борщівського району Тернопільської області.jpg
Залишки фортеці, 2007

48°41′59″ пн. ш. 26°06′00″ сх. д. / 48.699972° пн. ш. 26.100167° сх. д. / 48.699972; 26.100167
Тип шато
Країна

Україна Україна

Розташування с. Кривче Борщівського р-ну Тернопільської обл.
Будівництво 1639 — 1650
Кривченський замок is located in Україна
Кривченський замок
Кривченський замок (Україна)

Кривченський замок — замок у с. Кривче Борщівського р-ну Тернопільської обл., пам'ятка архітектури, оборонна фортифікаційна споруда, археологічна пам'ятка і туристичний об'єкт державного значення. Охоронний № пам'ятки: 1567. Балансоутримувач — Національний заповідник «Замки Тернопілля».

Історичні дані про об'єкт[ред.ред. код]

Південно-західна башта

Важливим етапом розвитку села Оплакане (Кривче) було будівництво оборонного замку на верху гори, та поступове заселення прилеглих територій житловими поселеннями.

Перша письмова згадка, яка дійшла до наших часів, стосовно поселення Кривче, стосується оборонного замку. Одразу після в'їзду в село, яке ще називають Нижнє Кривче, можемо побачити величні залишки колись могутньої оборонної твердині замку XVII століття. Замок розташований на високому узгір'ї обмеженого, з південної сторони, скалистими берегами річки Циганки, а з північної сторони глибоким яром і є частиною укріплень Кам'янець-Подільської фортеці. Історичні джерела вказують, що розпочали будівництво замку у Кривче польські магнати Контські у 1639 році [11:25].

Південно-східна башта

Замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі — мав розвинуту систему сухих оборонних ровів з трьох сторін замку — західної, південної і східної. З північної сторони крутий схил природнього узгір'я на якому розташований замок, утруднював підступи до нього. За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в'їзна брама. В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому — ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір'я палацу та в'їзної башти зі східного боку.

Вежі та оборонні мури замку муровані з бутового каменю-вапняку, що поширений в даному регіоні, і потиньковані вапняно-пісковим тиньком.

Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік. Вдало вибране місце робило його неприступним. Він належав до важливих подільських замків. Доля новозбудованого замку була типовою для подільських фортець. Замок у Кривче теж став розмінною монетою у міжнародних військово-політичних баталіях. Зважаючи на непересічне стратегічне й оборонне значення замку у Кривче, він завжди був під пильною увагою можновладців.

Замок багато разів займали татари і турки. Так, щойно збудована фортеця сповна відчула на своїх мурах усі особливості військових маніпуляцій. Під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію. Але недовго польська шляхта володарювала в Кривченському замку. Замок відіграв важливе стратегічне значення в воєнних діях Польщі проти Туреччини. В другій половині XVII ст. село зазнало значних руйнувань пов'язаних з боротьбою Польщі проти Туреччини.

Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана. Повернути ці втрачені землі до польської корони вдалося лише через 7 років. Повертаючись додому з Бучача, турецький султан Магомет IV захопив замок у Кривче й деякий час перебував там зі своїм військом. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. У 1675 р. король Ян ІІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. У тому ж році в зруйнованій фортеці засів польський зрадник Кричинський з загоном липків (татар). Замок був пошкоджений, але попри постійні руйнування, якими на його могутніх стінах закарбовувалися усі перемоги та поразки, через його важливе військово-стратегічне значення, цю твердиню швидко відбудовували.

Пізніше в 1687 р. вже татарські загони взяли в облогу поляків, що знайшли захист за мурами замку. У 1687 році замок знову взяли татари. Взагалі, його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою. Село декілька раз було спалене. Багато місцевих жителів потрапило у турецьку неволю. Згадкою про ті часи залишається назва «кута» — Оплакана. За легендою, це був хутір розташований на невеликій відстані від села. Турки спалили його і винищили жителів.

У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, відпала загроза нападу татар і турків, через це замок у Кривче втрачає своє оборонне призначення, його почали відбудовувати і він поступово перебудовується із фортеці на панський маєток, село також почало відбудовуватись і розширюватись,. Тепер жителі почали селитися і на горі біля замку. Після поділу Польщі, у 1772 р. Кривче разом з іншими територіями Борщівщини потрапляє під владу Австрійської імперії. І хоч Австрія була на той час відсталою країною Європи, Борщівщина, як і всі західноукраїнські землі в економічному відношенні відставала від розвитку корінних австрійських земель. Спочатку Кривче входило до Заліщицького, пізніше — до Чортківського округів.

Повновладним господарем села весь час залишався польський поміщик Голійовський, який до середини XIX ст. був власником Кривченського замку у якому він і проживав. Очевидно, що в цей період замкові оборонні мури були понижені, сухі оборонні рови — засипані.

Після скасування панщини в Австро-Угорщині в 1848 році панські маєтності надаються в оренду та у відкуп євреям. Масової руйнації замок зазнав у другій половині XIX ст., коли він перейшов у руки єврея Л. Зейдмана. Будучи байдужим до всіляких історичних сентиментів, свято дотримуючись лише вигоди, підприємливий ділок за короткий час розібрав на каміння дві замкові башти й північні, східні та західні мури оборонної фортеці. З «історичного» каміння Зейдман побудував винокурню, решту продав селянам. Й зараз у селі збереглися споруди побудовані з того каменю. Дійсно, що було Зейдману до чужої йому історії, для нього важили лише власні надприбутки. Тільки завдячуючи втручанню спілки охорони та консервації пам'яток архітектури руйнація замку була зупинена.

початок ХХ ст

В 70-их рр. XIX ст. власником був Соломон Боцман. Камінь у північної, західної, східної стін і з двох веж розібрали для будівництва винокурні і будинків. У 1892 р. польський історик А. Чоловський ще бачив фундамент розібраних стін і веж.

На початку ХХ ст. замком володів Лазар Мельцер, який віддав в дарунок землі, на яких розташований вхід до печери й залишки замку Подільському туристично-краєзнавчому товариству, завдяки чому, у 20-х рр. XX ст. цим товариством була зроблена друга спроба реставрації замку. З первісних замкових споруд збереглися західна і східна оборонні вежі та фрагмент оборонного муру, а також фрагмент в'їздової вежі. На той час відновили і накрили одну вежу. В середині вежі обладнали кілька приміщень на зимовий та літній періоди для туристів. З фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь на господарські потреби.

У 1939 р. від колишнього замку ще зберігалися дві вежі і мур між ними, а також в'їздна брама з напівзруйнованою надбрамною вежею. В 1946 р. для будівництва дороги почали розбирати як в'їзну браму, так і залишки мурів. У 1950-ті роки під час будівництва сільського клубу в безпосередній близькості від замку були розібрані залишки в'їзної вежі. Навіть з фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь.

Третя спроба реставрації замку була зроблена в 1990 р. Тоді місцевий колгосп доклав багато зусиль і коштів, щоб врятувати історичну пам'ять про оборонну твердиню, ініціювавши її реставрацію.

Але важливе значення замку і як археологічної пам'ятки. Тому перед початком ремонтних робіт група київських археологів провела архітектурно-археологічні обстеження. Завдяки їхній наполегливій роботі вдалося розчистити майже повністю засипаний землею і сміттям перший ярус двох веж, знайшли залишки оборонного муру. Під час розкопок археологи знайшли: кілька польських та польсько-литовських монет XVII ст., кахлі з XVII ст., кілька козацьких люльок, леміш для плуга та чавунну гарматну бомбу. Майстерністю виготовлення виділяються скляні посудини середньовічного часу. Всі згадані знахідки потрапили до Києво-Печерського заповідника.

Літературні джерела[ред.ред. код]

  1. Андрушко І. Сучасний стан збереженості замків на Поділлі та проблеми їх реставрації //Фортифікація України/ І.Андрушко. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С.29-30.
  2. Андрушко І. О. Ескізний проект консервації та часткової реставрації замку в с. Кривче Борщівського району Тернопільської області. / Андрушко І.O. — Укрзахідпроектреставрація, -Львів, 1990 р. Т −71-1, 71-4;
  3. Лонкевич Д. «Замок в с. Кривче Борщівського району» // Періодичне видання інституту Укрзахідпроектреставтація «Вісник»/ Дарія Лонкевич. -Львів, 2000 р. -№ 11. -С.64-66;
  4. Маметов В. «Золота Брика. Історія фортеці у Нижньому Кривчому»: — Ровесник (Тр). 19.05.1970.
  5. Сіцінський Є. «Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст..» Українська Академія Наук. Київ, 1928.
  6. Соневицька О., Степанович Б., Дражньовський Р. «Чортківська округа» . Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто: Наукове Товариство ім.. Т. Шевченка, — Т. XXVI, 1974;
  7. Сохацький М. «Оборонні замки Борщівщини» // «Літопис Борщівщини» / Видання Борщівського краєзнавчого музею, ред. Скочеляс І, Сохацький М. — Борщів: КТ «Джерело», 1994 р. — № 6 — с.7-8;
  8. Balinski M. «Historya polska». — Warszawa, Glucksberg 1844.
  9. Balinski M., Lipinski T., «Starożytna Polska pod wzgledem historycznym, geograficznym I statystycznym». — Warszawa, 1845. — T.II. — S. 997;
  10. Baracz S.X. «Monografie historyczne miejscowości podolskich»;
  11. Czołowski A. «Dawne zamki i twierdze na Rusi halickiej»: -Lwów, 1892. -С.25, 60, 82.;
  12. Czołowski A. «Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego», -Tarnopol. 1894;
  13. Czołowski A. «Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego», -Tarnopol. 1926.-198 S;
  14. Czołowski A. «Przeszłość historyczna województwa Tarnopolskiego», -Tarnopol. -S.1-31;
  15. Grabowski. «Ojczyste spominki». T-II. S. 237;