Ян Боруковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Боруковський
пол. Jan Borukowski
Герб
Герб
Перемишльський єпископ
1583 — 1584
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Шимон Луговський
Наступник: Войцех Барановський
 
Альма-матер: Ягеллонський університет
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1524[1][2]
Борково, Ґміна Насельськ, Новодворський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Смерть: 1584[2] або 13 квітня 1584(1584-04-13)[3]
Селюнь, Ґміна Млинаже, Маковський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Династія: Боруковські та Бєлінські гербу Юноша
Батько: Теренц'юш Зємак (Богдан) Боруковський
Посада: канонік плоцький, познанський, варшавський, краківський; пробст ленковський, карнювський, пшасниський, ленчицький, плоцький; декан варшавський; королівський секретар, підканцлер коронний

Ян Боруковський гербу Юноша (нар. 1524, Боруков — пом. 13 чи 15 квітня 1584, Селюнь) — польський римо-католицький і державний діяч; перемишльський єпископ (15831584); секретар королівський (15531578), підканцлер коронний (15781584).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Ян 1524 року у Борукові у сім'ї Теренц'юша (пол. Terencjusz Зємака Бєлінського[4] чи Богдана[5] та Анни[4] чи Ельжбети[6] Ленковської. Мав брата Пйотра (пом. 1587) — каноніка й абата плоцького.

За молодих років Ян обрав прізвище Боруковський, підписувався Бєлінським з Борукова. Імовірно, за сприяння дядька Яна Бєлінського[pl], секретаря королівського й єпископа плоцького, Ян 23 квітня 1542 року розпочав навчання у Краківській академії[4].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Після навчання у Кракові, Ян Боруховський почав працювати у королівській канцелярії. Був королівським секретарем1553 року)[7]. Під час Люблінського сейму 1569 року брав участь у підписанні акту приєднання до Корони Підляшшя, Волині та Київщини. Протягом 15691570 років обіймав уряд люстратора королівських маєтків у Мазовії[8].

1575 року підписав елекцію Максиміліана II[9]. 1576 року підписав «Pacta conventa» короля Стефана Баторія[6], звідтоді був його близьким помічником[10].

Протягом 15781584 років Ян Боруковський займав уряд підканцлера коронного[11]. Він користувався повною довірою монарха, великого канцлера та тих, хто з ним працював і контактував.

Церковна кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку своєї церковної кар'єри Ян Боруковський був пробстом у родовому гнізді матері — Ленках[6] чи Ленкові[7]. Пізніше займав ряд церковних посад: пробста у Карнюві, Пшасниші (1557), Ленчиці (1568)[10], Плоцьку (1578)[7][12]; каноніка плоцького (1553), познанського (1559), варшавського (1564), краківського (1567)[10]; декана варшавської капітули (1578)[13].

Король Стефан Баторій призначив свого вірного помічника перемишльським єпископом. Провізію папську отримав 23 березня 1583 року, приступив до виконання обов'язків 10 червня 1583 року[10]. Загалом йому не вдалося результативно протидіти впливу Реформації, проте він дбав про дисципліну серед духовенства та реорганізував соборну капітулу[10].

Помер, за різними даними, 13[4][10][7][6] чи 15 квітня[14] 1584 року. Був похований у каплиці Боруковських і Лелевельських парафіяльного костелу святого Роха у Цексині[15], гроші на відбудову якого вони разом із братом Пйотром виділяли раніше[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Jan Borukowski
  2. а б в г Тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  3. а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 110. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. а б в г D. Dalecki, Podkanclerzy z Ziemi nasielskiej [w:] Życie Nasielska (Czasopismo Samorządu Gminnego), 4 (97), 2002, s. 10.
  5. Kasper Niesiecki, Herby y Familie Rycerskie Tak w Koronie Jako y Wielkim Xięstwie Litewskim, Lwów, 1728, s. 154.
  6. а б в г Encyklopedia powszechna, Том 4 (Bol. — Cec.), Warszawa, 1860, s. 121.
  7. а б в г Andrzej Obrębski, Dziennik z lat 1561—1583 dyplomaty i biskupa Płockiego Piotra Dunin-Wolskiego [w:] Biuletyn Biblioteki Jagiellońskiej, R. XLII, 1992, s. 115.
  8. Borukowski Jan. Encyklopedia PWN. Процитовано 04.07.2022.
  9. Uchańsciana czyli Zbiór dokumentów wyjaśniających życie i działalność Jakóba Uchańskiego arcybiskupa gnieźnieńskiego, legata urodzonego, Królestwa Polskiego Prymasa i Pierwszego Księcia, +1581. T. 2, Warszawa 1885, s. 318.
  10. а б в г д е Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, Warszawa 2000, s. 38.
  11. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 110.
  12. Antoni Julian Nowowiejski, Płock: monografia historyczna / napisana podczas wojny wszechświatowej i wydrukowana w roku 1930, Płock [1931], s. 354.
  13. Gottfried Schramm, Problem Reformacji w Warszawie w XVI wieku [w:] Przeglad Historyczny, 54/4, 1963, s. 566.
  14. Так указано в польській, литовській і російській Вікіпедіях без зазначення джерела.
  15. Krzysztof Rafał Prokop, Nekropolie biskupie w nowożytnej Rzeczypospolitej (XVI—XVIII w.), Kraków-Warszawa 2020, s. 130.
  16. Ewa Łużyniecka, W kręgu warsztatowym budowniczego Jana Baptysty z Wenecji [w:] Architectus, Nr 1-2(17-18), 2005, s. 11.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ks. Jan Kwolek: Borukowski Jan. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 354—356. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0.