Іван Ле

Могила Івана Ле на Байковому кладовищі в Києві.

Іван Ле (10 березня (22 березня) 1895, с. Мойсинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер с. Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області) — 9 жовтня 1978, Київ) —- український письменник. Справжні ім'я, по батькові, прізвище — Іван Леонтійович (?Левкович?) Мойся.

Біографія

Народився в родині безземельного селянина. Батько займався переважно грабарством. Матеріальні нестатки змушують восьмирічного хлопця піти на заробітки, — він пасе громадську худобу, згодом працює коногоном на руднику на Криворіжжі, грабарем, палітурником, покрівельником, теслярем, техніком на будівництві залізниці.

Вже з ранньго дитинства виявилася його любов до літератури, бажання писати самому. Перші його дописи-фейлетони з'являються 1913 року в черкаській газеті «Приднепровье».

1915 року Івана Ле мобілізують до царської армії. Перебування на фронті Першої світової війни, спілкування, а потім і дружба з більшовиками вплинули на політичні погляди майбутнього письменника. Його обирають головою солдатського комітету.

Після демобілізації Іван Ле влітку 1918 року повернувся на Україну, брав участь у боротьбі проти гетьманців, денікінців, куркулів. Його обирають до складу ревкому, а потім до повітового виконкому в Золотоноші. З 1922 року Іван Ле в комуністичній партії.

У 1922 році його посилають на робітфак Київського політехнічного інституту, з наступного року він вчиться на факультеті інженерів будівництва шляхів. Згодом Іван Ле редагує газету «Київський політехнік», працює в редакції журналу «Комунар».

Іван Ле займає активну позицію в ідеологічній боротьбі проти «ворожих» концепцій в мистецтві, у ствердженні основоположних принципів радянської літератури.

Належав до літературних організацій «Жовтень», «Всеукраїнська спілка пролетарських письменників». Стає першим редактором «Літературної газети» (1927).

Типовий представник стилю соцреалізм. В центрі уваги Івана Ле — комуністи, комсомольці, робітники, незаможники. Серед них — Пилип Баранець («Новоявлена», 1925), Василь Машиністий («Трахтарь», 1926), Остап Залізний («Камінний Мірошник», 1928).

Твори

Романи:

• Роман міжгір'я
• Наливайко
• Хмельницький
• Історія радості
• Південний захід (1948–1950, спільно з Олександром Левадою)
• Бронзового віку (1965–1972) ^{[Джерело?]}

Повісті:

• Юхим Кудря
• Інтеграл
• Кленовий лист
• Право молодості (1951–1952)

Екранізації

За його твором «Роман міжгір'я» Ф. Лопатинським і П. Коломойцем створено у 1933 р. однойменний фільм.

Нагороди

• 1967 — Шевченківська премія

Література

• Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 291—292.