Бідермаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карл Шпіцвег - типовий представник малярства епохи бідермаєру (тут: "Недільна прогулянка")

Бідерма́єр — напрям у німецькому та австрійському мистецтві 30—40-х рр. 19 століття.

Бідермаєр вважається перехідним періодом між класицизмом і романтизмом. По суті є уособленням німецької міщанської культури. Вважається, що бідермаєр, як стиль у мистецтві, сформувався у країнах Німецького союзу та в Австрійській імперії як антитеза ідеям французької революції та ампіру наполеонівськіх часів. На теренах України був поширений у Буковині та Галичині, які входили до складу Австрійської імперії.

[ред.] Походження поняття

Назва Бідермаєр походить від вигаданого літературного псевдоніма Ґотліб Бідермаєр, під яким правник і письменник Людвіг Айхродт (нім. Ludwig Eichrodt) зі своїм приятелем лікарем Адольфом Кусмаулем (нім. Adolf Kußmaul) опублікували у 1850 році збірку віршів-пародій на тогочасну міщанську поезію під назвою «Бідермайєрова любов до пісні» (нім. Biedermeier Liederlust).

[ред.] Характерні риси стилю

Художники бідермаєру зверталися до життя простих людей, навколишньої природи, національного фольклору (Л. Ріхтер, Ф. Керстінг, М. Швінд, Ф. Вальдмюллер, К. Шпіцвег та ін.). Їхні прагнення до інтимності й чулості призводили часто до тематичної вузькості та ідеалізації побуту міщанства, до слащавості, прикрашення буржуазної дійсності.

Незважаючи на досить часте вживання терміну «бідермаєр», точного його визначення не їснує. Тому віднесення тих чи інших мистецьких творів до цього стилю є достатньо умовним.

[ред.] Архітектура

[ред.] Образотворче мистецтво

Багато робіт, переважно портретів, зроблених у стилі бідермаєр є у відомого львівського літографа Карла Ауера «Літографії Ауера стилістично абсолютно відповідні тогочасній моді – вони пристойно сентиментальні, охайні, наївні, їх хочеться розглядати під акомпанемент спінетів та зворушливих пісеньок Шуберта.» — так характеризувала Н. Космолінська ^[1] суть цього періода творчості художника.

[ред.] Музика

[ред.] Література

У літературі Дмитро Чижевський окреслював «бідермаєр», як «певна форма романтики, яку визначають або як «міщанську романтику», або як «романтику старечу». Головні ідеологічні мотиви романтики в літературному бідермаєрі слабшають та зникають.

Замість індивідуалізму та революційного пориву маємо тут повагу до «надіндивідуального порядку» в державі, релігії, звичаях, нахил до традиції; замість живої спраги, яку може задовольнити лише весь світ, — спокійне збирання, колекціонування. Замість різкості, поривчастості романтики, — м’якість, спокій; замість поривань до крайнього, навіть поза межі нормального та дозволеного, — пошану, покору, смирення як основні чесноти людини; мова стає спокійнішою, правильнішою, поміркованішою, статичнішою.»^[2].

Бідермаєр у літературі вважають специфічною рисою німецької та австрійської літератури. Практично всі дослідники відносять до цієї течії типових представників стилю бідермаєр як Улянд, Штіфтер, А. Дросте-Гюльсгоф, Ґрільпарцер, Ґ. Келлер, О. Людвіґ та ін.

Спроби шукати сліди бідермаєру в творчості українських літераторів спростовує Д. Чижевський у цитованій вище роботі, підкреслюючи наявність певних рис бідермаєру у творчості М. Шашкевича та поетів - «меланхолійних ліриків» Петренка, Забіли, Чужбинського, С. Метлинського та ін. При цьому автор звертає увагу, що «риси стилю бідермаєр постали в українських поетів не шляхом органічного розвитку, а шляхом простого запозичення — у Шашкевича з австрійської літератури; у інших зі споріднених з бідермаєром російських поетів»^[3]

[ред.] Театр

[ред.] Меблі та інтер’єр

[ред.] Примітки

[ред.] Література

• Чижевський Дмитро Іванович. Історія української літератури. — K: Видавничий центр «Академія», 2003. — 568 с..(Альма-матер) ISBN 966-580-143-0 Інтернет-версія розділу: «Бідермаєр» та «натуральна школа» на Україні
• Українська радянська енциклопедія
• Історія Львова,1772-1918 — Т. 2 — Львів, «Центр Європи», 2007. ISBN 978-966-7022-58-7 ISBN 978-966-7022-64-8 (Т. 2)
• Енциклопедія Львова, — Т. 1, А-Ґ — Львів., «Літопис», 2007. ISBN 966-7007-67-1 ISBN 966-7007-68-8 (Т. 1)
• Наталка Космолінська, Свідки: Карл Ауер, Олег Введенський, незалежний культурологічний часопис «Ї», ч. 36, — 2005

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.