Вестготи
Вестготи (візіго́ти) (лат. Visigothi, Wisigothi, Vesi, Visi, Wesi, або Wisi) — відгалуження готів.
Вестготи вперше з’явилися в історії як окреме плем’я в році 268, коли вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів. Вестготи пройшли через римські провінції Панонію (Pannonia) та Іллірію (Illyricum) — і навіть загрожували самій Італії. Але влітку вестготам було завдано поразки в битві на місці сучасного італійсько-словенського кордону, а у вересні були розбиті у битві під Найсусом (Naissus).
Протягом наступних 3 років їх було витіснено за Дунай імператорами Клавдієм II і Авреліаном. Проте вони залишилися в колишній римській провінції Дакія, яку Авреліан покинув 271 р.
Під тиском гунів 376 року перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм надано місце у Нижній Мезії, але, незадоволені визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестготи розбили армію Валента, убивши його.
Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті 395 року, коли Римську імперію було розділено між його синами на Східну і Західну, вестготи, користуючись непевністю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410 році, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували. Далі вони пішли у Південну Галлію, де створили своє власне Тулузьке королівство, в яке входила територія Галлії на південь від Луари і вся Іспанія.
У 451 році брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція.
Розбиті королем франків Хлодвігом у 507 році, залишили на його користь південну Галлію і відійшли у Іспанію.
711 року вестготське королівство було знищене арабами.
[ред.] Королі вестготів
[ред.] Тервінги
Ці королі та вожді, за виключенням Фрітігрена і можливо Алавівуса, були язичниками.
[ред.] Династія Балті
Були аріанами.
- Аларіх I (395–410)
- Атаульф (410–415)
- Сігеріх (415)
- Валлія (415–419)
- Теодоріх (419–451)
- Торізмунд (451–453)
|
||||||||
