Залісся (територія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Залісся.
Залісся
Залѣсье, Залесье
Загальна інформація
Входила
до складу 		Київська Русь, Московське князівство
Сучасна
локація 		Росія Росія
Період
уживання
топоніма 		до кінця XIV століття
Населення фіно-угри (меря, мурома, мещера та інші)
балти (голядь)
слов'яни (в'ятичі, радимичі, кривичі, ільменські словени та інші)
Розташування на карті
Держави на території історичної області
Московське князівство <...>
Росія


Залі́сся (Заліська земля) — історична область у міжріччі Волги та Оки у Середньовіччі.

Топонім[ред. | ред. код]

Назва Залісся походить від знаходження цієї території за Дебрянськими (Брянськими) лісами, тобто «за лісом» відносно центральних областей Київської Русі[1], перш за все Київського і Чернігівського удільних князівств.

У XIII столітті на Заліссі почалось поширення топонімів з центральних областей Київської Русі, в першу чергу у назвах міст (Володимир-Заліський чи Володимир-на-Клязьмі, Галич-Мерський, Звенигород-Заліський, Переславль-Заліський, Стародуб-на-Клязьмі, Юр'єв-Польський тощо).

Історія[ред. | ред. код]

Александрова гора — мерянське капище в Заліссі, неподалік від Переславля-Заліського

До XIII століття Залісся не відігравало помітної ролі у політичній системі тодішньої Русі, було його периферією. Російський історик Дмитро Іловайський писав:

Вирізняючись суворим кліматом, населена бідними фінськими племенами (Весь, Меря), вона вважалася найостаннішим уділом між волостями Мономаха...
Оригінальний текст (рос.)
Отличаясь суровым климатом, населенная бедными финскими племенами (весь и меря), она считалась самым последним уделом между волостями Мономаха...[2]

Залісся не вважалося Руссю до XIII століття[3][4].

При московському князі Івані III було завершено об'єднання усіх заліських земель навколо Московського князівства.

Мапа Східної Європи у 1139 р. Північно-східні території позначені як Залісся. Автор Йоахим Лелевель.

Сам термін «Залісся» нечасто трапляється в давньоруських джерелах[5]: окрім «Списку», він згадується тільки в повісті «Задонщина», написаній наприкінці XIV століття[5] (окрім того, там присутній вираз «орда Заліська», вжите щодо війська Московського князя «фрягами» з Кафи)[6]. Схожі сполучення «Суждали Залесская дань» і «А се Залѣскии» (міста) є в Уставній грамоті Смоленської єпископії 1136 року[5][7].

Назва «Залісся» географічне, південного походження, вона буквально розуміла під собою те, що було «за лісом» по відношенню до київських і чернігівських земель[8], від яких Залісся відокремлювали важкопрохідні брянські («дебрянські» — від слова «дебрі»[9]) ліси, населені в'ятичами. Існували два основні шляхи, що пов'язували столицю Київської Русі із Заліссям: Окольний Водний Дніпровсько-Волзький шлях із волоком на Валдаї (використовувався, зокрема, Глібом Володимировичем у 1015 році, Юрієм Долгоруким у 1155 році) і «дорога прямоїжджа» через в'ятицькі ліси (Святослав Ігорович наприкінці 960-х років, Володимир Мономах наприкінці XI століття та ін.).

Згідно зі «Списком руських міст далеких і близьких», Заліська земля включала в себе 55 міст і поселень[10].

Населення[ред. | ред. код]

Докладніше: Етногенез росіян

Відомо, що з початку нашої ери територію Залісся населяли фіно-угорські племена меря, мещера та мурома та балтська голядь. Проте, у XI столітті почалася слов'янська міграція на цю територію, пік якої припав на XIII століття. Унаслідок відбулося змішання слов'янського, балтського та фіно-угорського населення. При чому слов'янське населення мігрувало не тільки з території Русі.

На думку ряду дослідників, фінно-угорське автохтонне населення через свою нечисленність[11][12][13][14] було швидко асимільовано. Про масивну слов'янську міграцію протягом XII століття свідчать літописи та археологічні розкопки[15]. Саме на цей період припадає заснування і швидке зростання численних міст Ростово-Суздальської землі (Владимир, Москва, Переславль-Залєський, Юр'єв-Опольський, Дмитров, Звенигород, Стародуб-на-Клязьмі, Ярополч-Заліський, Галич та ін.), назви яких нерідко повторювали назви міст Походження переселенців. З початку XIII століття Ростово-Суздальська земля (у майбутньому ядро Залісся) включається в поняття «Русь»: наприклад, в Лаврентіївському літописі Владимир, Москва і Переяславль-Залєський у 1293 році називаються руською землею, а Лівонська римована хроніка називає Суздаль руським містом[16].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Заліська земля. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 20 серпня 2016.
  2. ↑ Дмитрий Иловайский. Краткие очерки русской истории, приспособленные к курсу средних учебных заведений М.(рос.)
  3. ↑ Петро Кралюк. Великий науковий проект // Ярослав Мудрий. — «Фоліо», 2018. — 160 с. — ISBN 978-966-03-8088-2.
  4. ↑ Третьяков П. Н. О древнейших русах и их земле // Славяне и Русь. — М. : Наука, 1968. — С. 179. (рос.)
  5. ↑ а б в Памятники Куликовского цикла, 1998, с. 106—107.
  6. ↑ ЗАДОНЩИНА. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 20 серпня 2016.
  7. ↑ Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / Изд. подготовил Я. Н. Щапов. — М., 1976. — С. 143.
  8. ↑ Тихомиров, 1979, с. 123.
  9. ↑ Брянск // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  10. ↑ М. Н. Тихомиров «Список руських міст далеких та близьких». Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 20 серпня 2016.
  11. ↑ Макаров, Н. А. Археологическое изучение Северо-Восточной Руси: колонизация и культурные традиции [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] // Вестник РАН. № 12. 2009
  12. ↑ Дубов И. В. Спорные вопросы этнической истории северо-восточной Руси IX—XIII веков. // Вопросы истории. — № 5. — 1990.
  13. ↑ Седов В. В. Древнерусская народность: Историко-археологическое исследование [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.]. — М., 1999. — C. 145—158
  14. ↑ Третьяков П. Н. На финно-угорских окраинах Древней Руси. — 1970. Архівовано з джерела 29 листопада 2010.
  15. ↑ Овсянников Н. Н. О колонизации в Суздальском крае с точки зрения археологии. // Тр. III обл. ист.-археол. съезда. — Владимир. — 1909. — С. 2—9.
  16. ↑ Ein stat ist groz unde wiet die ouch in Ruzen lande liet: Susdal ist sie genant — є велике місто, яке також у Руській землі. Його називають Суздаль (рядки 2205—2207).


Історія Росії Це незавершена стаття з історії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залісся_(територія)&oldid=41316106