Вулиця Генерала Чупринки (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Генерала Чупринки
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
Місцевість Кастелівка, Новий Світ
Район Франківський
Історична інформація
Колишні назви Штандівська, Хрестова (не пізніше 1863), Потоцького 1910, Пушкіна (грудень 1940, Зігфрідштрассе (1942), Потоцького (липень 1944), Пушкіна (грудень 1944).
Протяжність 2 км
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8346611° пн. ш. 24.0166722° сх. д. / 49.8346611; 24.0166722
Координати кінця 49°49′17″ пн. ш. 23°59′56″ сх. д. / 49.8214528° пн. ш. 23.9991472° сх. д. / 49.8214528; 23.9991472
Транспорт
Автобуси № 61, 97[1]
Трамваї № 2[2]
Рух двосторонній
Покриття бруківка, бетон, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Піскові Озера
№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого.
№ 72. Колишня вілла архітектора Густава Бізанца.

Ву́лиця Генера́ла Чупри́нки — вулиця у Франківському районі Львова, що простягається від східної частини вулиці Степана Бандери до східної частини вулиці Рудницького.

Назви[ред.ред. код]

  • Штандівська — перша відома назва вулиці. Відомо про родину Шольц-Штанцльовичів — мешканців цієї місцевості, що заклали тут юридику Штанцльовку у XVI ст. Із часом через помилку в документах місцевість почали називати Штандівкою, що і дало назву вулиці.
  • Хрестова, або Кшижова пол. Krzyżowa — назва згадується у 1863 році.
  • Потоцького — на честь галицького намісника Анджея Потоцького, застреленого 12 квітня 1908 Мирославом Січинським.
  • Пушкіна. Перейменовано радянською окупаційною владою на честь поета Олександра Пушкіна у грудні 1940 року.
  • Зігфрідштрассе — назва періоду німецької окупації (названо не пізніше травня 1942 р.)
  • Потоцького — названа повторно у липні 1944.
  • Пушкіна — названа вдруге в грудні 1944 року, після зайняття міста радянськими військами.
  • Генерала Чупринки — назва із 1996 року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА, Романа Шухевича (псевдонім — Тарас Чупринка).

Будівлі[ред.ред. код]

№ 1. Школа № 10 з польською мовою викладання. Конструктивно — частина колишньої Школи св. Магдалини (нинішньої школи № 3), прибудована 1928 року. Добудову здійснено у модерністичних формах з елементами кубізму. Архітектор Тадеуш Пісевич.[3] 23 вересня 2008 року прибудову внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[4]

№ 5. Вілла Яна Бромільського, збудована у 18891890 за проектом Альфреда Каменобродського.[5]

№ 6. Житловий будинок, перебудований у сецесійному стилі за проектом Адольфа Баона близько 1910 року. Роботи виконала фірма Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського.[6]

№ 8. Будинок споруджений за проектом Юзефа Горнунґа у 1908 році.[7]

№ 11. Вілла Казимири Скварчинської, збудована у 18891890 за проектом Юліана Захаревича.[5] Нині у будинку розміщенна філія банку «Південного».[8]

№ 11а. Будинок Ю. Скварчинського. Збудований фірмою Івана Левинського, можливо за проектом Тадеуша Обмінського і Олександра Лушпинського. 19061907 роки.[9]

№ 14. Тут у 18961902 роках проживав Іван Франко.

№ 16, 16а, 18. Комплекс будинків на розі із вулицею Політехнічною, збудований за проектом Фердинанда Касслера у 1938 році.[10]

№ 19. Будинок архітектора Міхала Ковальчука, спроектований ним же у 1902 році.[11] Збережений у значно зміненому вигляді.[12]

№ 21. Колишня вілла Дзевінського. Нині належить Науковому товариству ім. Шевченка. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).[13]

№ 26, 28, 30. Власні будинки Юліана Цибульського, збудовані за його проектами (19041905), скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.[14][15] У будинку № 26 проживав художник і поет Володимир Шилан.

№ 32. Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у 1890.[16]

№ 33. Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у 18971898 роках.[17]

№ 38. Збудований за проектом Юліана Цибульського (1907), скульптури атлантів — Броніслава Солтиса[14]. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.[18]

№ 45. Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у 19301934 роках за проектом Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського. Нині тут розташований Інститут патології крові.[19]

№ 47. Сецесійний будинок, споруджений за проектом Карела Боубліка у 1911 році.[20]

№ 48. Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у 19041905 для родини Бромільських, за проектом Альфреда Захаревича. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора Теобальда Оркасевича. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.[21]

№ 49. Збудований у 19091910 для родини Бромільських архітектором Юзефом Пйонтковським.[22]

№ 50, 52. Житлові будинки. Початково зведені як прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського за його власним проектом у 19001908 роках.[23] Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію Попелю.[24]

№ 56, 68. Будинки споруджені у 1910 і 1912 роках архітектурно-будівельною фірмою Войцеха Дембінського.[25] Автором проекту будинку № 68 був Іван Багенський.[26]

№ 58. У цьому будинку проживав актор і режисер, співзасновник театру ім. Марії Заньковецької Борис Романицький.

№ 58а. Корпуси колишньої Будівельної фірми Івана Левинського. Будівництво перших споруд почато ще в 1885 році. На початок XX століття налічувала близько 50 будівель різного призначення.[27]

№ 59. Житловий будинок, зведений у 1960-х роках. До його побудови на цьому місці стояла вілла «Рома», зведена у народному стилі за проектом Міхала Ковальчука. Тут проживав Роман Сас-Залозецький і його син Володимир — відомий мистецтвознавець.

№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована за його проектом 1896 року.[28]

№ 65, 67. Дві власні чиншові кам'яниці Альфреда Захаревича, збудовані за його проектом у 19111913 роках.

№ 70. Церква святого Климентія папи. Колишній костел і монастир кармеліток босих. Збудований у 18931895 роках за проектом німецького архітектора Франца Статца. Проект неоготичного костелу допрацьовано (пристосовано до умов ділянки) Іваном Левинським. 1895 року Юліан Захаревич виконав проект головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 18951898 років.[29]

№ 71. Будинок інституту «Містопроект», збудований у 1988 році. Архітектори Зіновій Підлісний, Василь Каменщик, Борис Кузнецов, Микола Столяров.[30]

№ 72. Колишня вілла архітектора, професора Львівської політехніки Густава Бізанца. Збудована за його власним проектом у 19001903 роках.[31]

№ 76. Будинок у стилі функціоналізму, збудований у 19371938 роках архітектором Мар'яном Нікодемовичем. Тут він проживав із родиною, у цьому ж будинку до 1980 року жив його син — композитор Анджей Нікодемович.[32]

№ 94. Колишній особняк Казимира Скібневського, збудований у 19091912 роках архітектурною фірмою Міхала Уляма.[33]

№ 96. Колишня власна вілла Міхала Ковальчука «Подолянка» (1908).[34]

№ 101. Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато 1936 року за проектом Романа Грицая. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20 м. без опор. Стилістично будівлю можна віднести до функціоналізму. Через початок Другої світової війни храм залишився незавершеним. У 1950-х роках храм переобладнано під бібліотеку.[35]

№ 103. Колишня будівля Гімназії і бурси Українського педагогічного товариства. Збудована за проектом Тадеуша Обмінського і Льва Левинського.[36] Нині споруда належить Національному лісотехнічному університету.

№ 105. Корпус № 1 Національного лісотехнічного університету. Збудований 1977 року за проектом В. Кузубова.[37]

№ 117. Багатоквартирний житловий будинок, споруджений у 1998 році корпорацією «Карпатбуд». Архітектор Ярослав Мастило.[38]

№ 130. Навчальний корпус Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму Національного університету «Львівська політехніка», колишній Електромеханічний технікум. Збудований у 1957 році за проектом Л. Тимченко і Павла Конта.[39]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний портал Львівської міської ради Автобусні маршрути м. Львова Переглянуто 6 вересня, 2010
  2. Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 31 липня, 2010
  3. Архітектура Львова… — С. 537.
  4. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 11 вересня, 2010
  5. а б Архітектура Львова… — С. 356.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 557.
  8. Банк «Південний». Офіційний сайт Філія банку «Південний» у м. Львів Переглянуто 1 жовтня, 2010
  9. Архітектура Львова… — С. 409.
  10. Архітектура Львова… — С. 566.
  11. Архітектура Львова… — С. 356, 357.
  12. Архітектура Львова… — С. 409.
  13. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 64; Архітектура Львова… — С. 354, 355.
  14. а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  15. Архітектура Львова… — С. 476.
  16. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 326.
  17. Архітектура Львова… — С. 356.
  18. Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — № 6, 2000. — С. 48.
  19. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Ігнацій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 183. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  20. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 273.
  21. Архітектура Львова… — С. 438.
  22. Архітектура Львова… — С. 488.
  23. Архітектура Львова… — С. 466.
  24. Biriulow J. Rzeźba… — S. 118.
  25. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 34.
  26. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140.
  27. Архітектура Львова… — С. 322.
  28. Архітектура Львова… — С. 355.
  29. Архітектура Львова… — С. 305, 306.
  30. Архітектура Львова… — С. 636.
  31. Архітектура Львова… — С. 352.
  32. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — № 3-4 (147—148), 2007. — С. 23; Grabowski W. Portret artysty na jasnym tle // Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik. — № 1 (119), 2010. — S 158.
  33. Архітектура Львова… — С. 491.
  34. Архітектура Львова… — С. 480.
  35. Архітектура Львова… — С. 552, 553; Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8; Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 13, 2003. — С. 82. — ISBN 966-95066-4-10.
  36. Архітектура Львова… — С. 428.
  37. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів: Каменяр, 1987. — С. 154.
  38. Архітектура Львова… — С. 679.
  39. Архітектура Львова… — С. 592.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — № 3-4 (147—148), 2007. — С. 16—18.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — 651 с. ISBN 978-966-7007-68-8; Т. 2. — 603 с. ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Котлобулатова І. П. Вулиця Генерала Чупринки ч. 1. // Галицька брама. — Львів, 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 35, 36.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 69. — ISBN 966-603-115-9.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.