Вітренко Наталія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітренко Наталія Михайлівна
Nataliya Vitrenko.jpg
Народилася 28 грудня 1951(1951-12-28) (62 роки)
УРСР м. Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Партія ПСПУ
Україна Народний депутат України
2-го скликання
СПУ 18 січня 1995 12 травня 1998
3-го скликання
ПСПУ 12 травня 1998 14 травня 2002

Ната́лія Миха́йлівна Вітре́нко (дівоче прізвище Дубинська;*28 грудня 1951, Київ) — український політик, лідер Прогресивної Соціалістичної Партії України. Наталія Вітренко є одним з найбільш проросійських політиків України, часто підтримує радикальні проімперські сили[1][2]. Політичні погляди та програма Вітренко характерні антизахідною позицією — вона виступає проти вступу до НАТО та інтеграції України в деяких міжнародних організаціях, і натомість підтримує міждержавний союз з Росією та Білоруссю[3]. Завдяки своїй, часом неординарній та занадто радикальній поведінці Наталію Вітренко порівнюють з праворадикальним російським політиком Володимиром Жириновським[4]. На останніх виборах до Верховної Ради України «Блок Наталії Вітренко» не подолав тривідсотковий бар'єр і не представлений в парламенті країни.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Наталія Михайлівна Дубинська народилася 28 грудня 1951 року в Києві. За два місяці до її народження помер її батько, фронтовий журналіст — М. К. Дубинський. Вихованням Наталії, її сестри Тетяни та брата Кима займалася її мати — Валентина Матвіївна Федченко, яка працювала викладачем в Київському медичному інституті, була доцентом, кандидатом історичних наук[5]. Дитинство Наталія провела на Донбасі, в м. Костянтинівка, де працювала її мати. В 1965 році Валентина Матвєєвна вийшла на пенсію і разом з сім'єю повернулася до Києва, де Наталія закінчувала середню школу[6].

Юність та наукова діяльність[ред.ред. код]

Закінчивши в 1969 р. «на відмінно» середню школу № 37 м. Києва, вона вступила до Київського інституту народного господарства (КІНГ) на обліковий факультет. За власним визнанням, під час навчання, була Ленінським стипендіатом, членом комітету комсомолу інституту, депутатом Ради депутатів трудящих Радянського району Києва, займалася науковою студентською роботою, була переможцем республіканського і міжнародного конкурсів наукових студентських робіт[7].

У 1971 р. Наталія вийшла заміж за Ю. М. Вітренко і через рік народила першу доньку Ольгу. У 1976 році народився син Юрій та в 1983 р. народилася дочка Марина. По закінченні інституту Наталія Вітренко навчалася в аспірантурі Київського Інституту Народного Господарства з листопада 1973 р. по листопад 1976 р. В 1974 р. Вітренко вступила в КПРС. В 1977 р. вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Регіональні проблеми розвитку соціальної інфраструктури»[7]. З червня 1977 по вересень 1979 року Наталія Вітренко працювала молодшим науковим співробітником, а пізніше старшим науковим співробітником НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР. В 19791989 рр. — вона була доцентом кафедри статистики КІНГа[8].

У квітні 1994 p. захистила докторську дисертацію. У 1994 p. обрана академіком Академії будівництва України, у 1997 p. — академіком Академії економічної кібернетики.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Наталія Вітренко, зустріч з мешканцями міста Алчевська, вересень 2008

У квітні 1991 р. Вітренко зробила доповідь в Академії наук України «Приватизація і соціалістичний вибір», 16 червня того ж року вона написала свою першу публіцистичну статтю в газеті «Правда України» під заголовком «Комуністична ідея: чи не рано відспівуєте?». Завдяки цій публікації її запросили взяти участь в роботі над економічним розділом нової редакції програми Комуністичної Партії України. Після заборони КПУ Вітренко активно допомагала створенню Соціалістичної Партії України, розробляла програмні документи партії, редагувала партійний журнал «Вибір». В ланах СПУ Вітренко відносилась досить критично до позиції Олександра Мороза, звинувачуючи його в «ігнорування волі народу», зокрема стосовно питання відновлення СРСР. Попри це, вона продовжувала працювати радником О. Мороза в його якості голови Верховної Ради України[8].

У грудні 1994 року вона балотувалася в Верховну Раду від СПУ і випередила конкурента комуніста з 66 % голосів. В парламенті Наталія Вітренко спочатку приєдналася до соціалістичної фракції, а в грудні 1995 з-за суперечок з керівництвом партії вийшла з неї і була згодом виключена з керівних органів СПУ, а 3 лютого 1996 — також і з партії. Основними протиріччями з СПУ була позиція Вітренко щодо невизнання приватної власності, введення двох офіційних мов (при одній державній) і дозвіл подвійного громадянства[8]. В лютому 1996 р. Вітренко почала створення своєї власної партії — Прогресивної Соціалістичної Партії України (ПСПУ). Установчі збори ПСПУ відбулися 20 квітня 1996 року, на котрих Вітренко була обрана головою партії. Програмні документи партії, окрім іншого, передбачали «повновладдя трудящих», збереження влади Рад, основну роль загальнонародної власності (при визнанні «трудової приватної»), зовнішньополітична орієнтація на схід і союзницькі відносини з республіками колишнього СРСР при збереженні незалежності української держави[8].

У виборах до Верховної Ради 1998 року, ПСПУ отримала 4,04 % голосів і потрапила до парламенту, де Вітренко очолила фракцію ПСПУ. На наступних, президентських виборах в 1999 р. партія Наталії Вітренко зайняла 4-те місце за кількістю голосів. У 2000 році через внутрішні конфлікти, а саме через непорозуміння з Наталією Вітренко розпалася фракція ПСПУ в парламенті. Під час передвиборної компанії по виборам президента, 2 жовтня 1999 р. на Наталію Вітренко був скоєний замах в Кривому Розі. Від 2 гранат вона отримала незначні пошкодження, постраждало 45 чоловік. У наступних виборах, в 2002 році партія Вітренко не змогла подолати чотирьохвідсотковий бар'єр і не потрапила до парламенту. Тим часом, в 2004 році Вітренко стала членом Вищої Ради Міжнародного Євразійського Руху разом з Олександром Дугіним та Дмитром Корчинським[7].

Передвиборчий плакат Вітренко на виборах президента України 2004 року

У 2004 році Наталія Михайлівна Вітренко балотувалася на посаду президента України і отримала 1,97 % голосів, зайнявши п'яте місце після В. Ющенко, В. Януковича, О. Мороза і П. Симоненка. В другому турі виборів та переголосуванні підтримувала кандидатуру Віктора Януковича. Різко критично віднеслась до подій Помаранчевої революції. Під час парламентських виборів деякі політики звинувачували Наталію Вітренко, що виборча кампанія Блоку Наталі Вітренко фінансувалась російськими кримінальними угрупуваннями. В інтерв'ю газеті «Комсомольская правда в Украине» російський бізнесмен Максим Курочкін, проти якого висувалися кримінальні звинувачення і який був оголошений у всеукраїнський розшук визнав факт фінансування Н. Вітренко[9]. Наталія Вітренко зазначені звинувачення спростовувала.

Попри це, Наталія Вітренко не подолала трьохвідсотковий бар'єр і не потрапила до Верховної Ради України. На початку лютого 2007 року Наталія Вітренко проголосила про перехід до тотальної опозиції, як до Президента Ющенка, так і до прем'єр-міністра Януковича[10].

Серед громадськості та в деяких виданнях за Наталією Вітренко закріпилося прізвисько «Конотопська відьма».[11][12]

Приватне життя[ред.ред. код]

За власним визнанням Вітренко, її шлюб розпався через активну політичну діяльність. Її колишній чоловік працює в міністерстві економіки. Велику увагу привернули відносини Наталії Михайлівни та її соратника по партії Володимира Марченка, в основному через гучну справу по побиттю народного депутата Мовчана за висловлювання про їхні інтимні стосунки[8]. Старша дочка Ольга закінчила Київський університет, працює помічником-консультантом у Верховній раді України і також є членом ПСПУ. У липні 2000 року в неї народився син Михайло.

Син Наталії Вітренко — Юрій закінчив аспірантуру в інституті міжнародних відносин[13], до 2008 року працював головним радником голови правління НАК «Нафтогаз України»[14]. Старший брат Наталії Володимирівни — Ким Михайлович Дубинський помер у 1986 році, її сестра Тетяна Михайлівна Іванова мешкає в Москві — вона кандидат біологічних наук, завідує лабораторією в одній з московських клінік.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Евразийский Союз Молодёжи. ЕСМ и ПСПУ за сотрудничество Украины с Россией. 15 Ноября 2006 года
  2. Lenta.ru Наталья Витренко стала российским профессором. 26 лютого 2007
  3. Передвиборча програма Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» Прогресивної соціалістичної партії України та Партії «Русько-Український Союз» (РУСЬ)
  4. Сергей Рахманин. Наталия Витренко: «Постараюсь победить в первом туре». Зеркало Недели.
  5. Медіа-Центр Кандідат. Біографія Наталії Вітренко.
  6. Лидер партии. Жизненный путь Наталии Витренко. ПСПУ.
  7. а б в Информационный центр Украина.RuПерсоналии: Наталия Витренко.
  8. а б в г д Витренко Наталья Михайловна. Интернет-библиотека «Антикомпромат».
  9. Російський бізнесмен Максим Курочкін має намір продовжувати голодування, яке він оголосив 24 листопада
  10. Lenta.ru Наталья Витренко перешла в тотальную оппозицию. 13 лютого 2007
  11. http://bdpu.org/scientific_published/akt_probl_sl_filol-9/51.doc «Стереотипи масової свідомості та проблеми ґендерної ідентичності української жінки в політиці». Центр українознавства, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка]
  12. Наталія Вітренко нагадала про себе. «Конотопська відьма» жадає дострокових президентських виборів. Газета «Поступ»
  13. «Молодіжна газета Вінничини». Діти відомих політиків — хто вони, як живуть, де працюють? 5 жовтня 2005 p.
  14. «proUa». Тимошенко призначила главою держзакупівель колишнього чоловіка Вітренко. 18 грудня 2009 p.

Джерела і посилання[ред.ред. код]