Омельченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Олександрович Омельченко
Олександр Олександрович Омельченко

Час на посаді:
8 серпня 1996 — 20 квітня 2006
Попередник Леонід Косаківський
Наступник Леонід Черновецький

Час на посаді:
30 травня 1999 — 14 квітня 2006
Попередник Леонід Косаківський
Наступник Леонід Черновецький

Народився 9 серпня 1938(1938-08-09) (75 років)
Зозів, Вінницька область
Громадянство СРСР, Україна
Національність українець
Дружина Людмила Леонтіївна (1945)
Діти Ярослав (1966) та Олександр (1968)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Данила Галицького
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Підпис Oleksandr Omelchenko Signature 2004.png
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Фракція Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (до 04.10.2011) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Олекса́ндр Олекса́ндрович Оме́льченко (* 9 серпня 1938 у с. Зозів Липовецького района Вінницької області) — український державний і політичний діяч, підприємець. Голова Київської міської державної адміністрації (8 серпня 1996 — 20 квітня 2006). Голова Київської міської ради (квітень 1998 — 14 квітня 2006). Київський міський голова (мер Києва; 30 травня 1999 — 14 квітня 2006). Народний депутат України (23 листопада 2007 — 12 грудня 2012). Народився у селі Зозів на Вінниччині. Випускник Київського інженерно-будівельного інституту. Кандидат технічних наук, полковник МВС України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 серпня 1938 року с. Зозів Липовецького району Вінницької області.

Із початком війни батько майбутнього мера столиці пішов на фронт, а мати забрала трьох дітей — Катерину, Мілу і Шурика (так називали О.Омельченка в дитинстві), — і повернулася до себе на батьківщину у село Соловіївку. Згодом сім´я переїхала до Карабачина, що в Брусилівському районі на Житомирщині.

У 1956 році Олександр Омельченко закінчив Брусилівську середню школу зі срібною медаллю. А потім продовжив навчання у Київському будівельному технікумі.

По закінченні Київського будівельного технікуму здобував вищу освіту у Київському інженерно-будівельному інституті та інституті народного господарства. 10 місяців відслужив у Збройних силах. Затим працював на підприємствах «Головкиївміськбуду». Пройшов шлях від робітника до директора заводу залізобетонних виробів, головного інженера домобудівного комбінату, а згодом — першого заступника начальника «Головкиївміськбуду».

З 1987 по 1989 перебував у Республіці Афганістан. Після — працював у системі Держбуду, був заступником голови виконкому Київської міської ради народних депутатів, обіймав посаду генерального директора ДКП «Київреконструкція».

У 1994–1996 роках пан Омельченко — заступник голови, перший заступник голови Київської міськдержадміністрації.

З серпня 1996 р. по 20 квітня 2006 р. — голова Київської міської державної адміністрації.

У травні 1999 році 76 % киян проголосувало за Олександра Омельченка як за міського голову Києва, у 2002 році — 73 % виборців висловили йому свою підтримку.

У травні 2001 року, після відставки уряду Віктора Ющенка, подейкували, що саме пан Омельченко може очолити український уряд. Сам київський мер достатньо скептично ставився до цієї інформації.

У липні 2004 року з'їзд партії «Єдність» висунув Олександра Омельченка кандидатом на президента України. Декларацію про його підтримку підписали 129 громадських організацій з усіх регіонів держави. У першому турі виборів Олександр Омельченко отримав 0,48 % виборців. При чому у столиці київський мер отримав лише 4, 48 %. Після чого Омельченко всіляко підтримував Віктора Ющенка.

У 2005 році Омельченка звинувачують у розбазарюванні київських земельних ділянок та у погіршенні історичного вигляду Києва. Того ж року він був виключений з лав партії «Єдність» за розвал партії.

На виборах київського міського голови у березні 2006 року програє та займає лише третє місце. 20 квітня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видає указ про звільнення О.Омельченка з посади голови Київської міської державної адміністрації.

На парламентських виборах 2007 року отримав депутатський мандат за списком «Наша Україна — Народна Самооборона» (№ 13). Голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

У 25 листопада 2009 року Олександр Омельченко збив на смерть пішохода. Інцидент стався о 21:20 на Столичному шосе у Києві на виїзді з села Чапаївка. Омельченко їхав на позашляховику «Міцубісі Паджеро» зі сторони Конча-Заспи в напрямку Києва. Аварія відбулася біля зупинки громадського транспорту «Віта-2», на пішохідному переході, повідомляє прес-центр ДАІ Києва. Від отриманих тілесних ушкоджень 48-річний пішохід помер на місці пригоди, розповів начальник столичного управління ДАІ Анатолій Сіренко.

4 жовтня 2011 року вийшов з фракції НУНС через невизначеності, яка панує в самій фракції та через «Основне і головне — це висока аморальність так званого почесного президента, який, на жаль, і сьогодні очолює „Нашу Україну“». Він заявив, що буде лишатися позафракційним[1].

2014 року бере участь у виборах міського голови Києва, а також у виборах до міської ради, очолюючи список Київської міської організації Української партії «Єдність» [2]

Починаючи з червня 2014 року — депутат Київської міської ради.

Нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

21 лютого 2013 року Київрада прийняла рішення про присвоєння Омельченку звання Почесного громадянина Києва.

Діяльність[ред.ред. код]

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник: Міський голова Києва
19992006
Наступник:
Косаківський Леонід Григорович
19931998
Черновецький Леонід Михайлович
2006