Омельченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Олександрович Омельченко
O Omelchenko.jpg
Народився 9 серпня 1938 (73 роки)
село Зозів,
Липовецький район,
Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Попередник Косаківський Леонід Григорович
Наступник Черновецький Леонід Михайлович
Дружина Людмила Леонтіївна (1945)
Діти Сини: Ярослав (1966) та Олександр (1968)
Нагороди
Герой України
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Сторінка в інтернеті [www.omelchenko.in.ua Офіційна сторінка]

Олекса́ндр Олекса́ндрович Оме́льченко (*9 серпня 1938, Зозів) — міський голова Києва (19992006), кандидат технічних наук, полковник МВС.

Зміст

[ред.] Біографія

Народився 9 серпня 1938 року с. Зозів Липовецького района Вінницької області.

Із початком війни батько майбутнього мера столиці пішов на фронт, а мати забрала трьох дітей – Катерину, Мілу і Шурика (так називали О.Омельченка в дитинстві), – і повернулася до себе на батьківщину у село Соловіївку. Згодом сім´я переїхала до Карабачина, що в Брусилівському районі на Житомирщині.

У 1956 році Олександр Омельченко закінчив Брусилівську середню школу зі срібною медаллю. А потім продовжив навчання у Київському будівельному технікумі.

По закінченні Київського будівельного технікуму здобував вищу освіту у Київському інженерно-будівельному інституті та інституті народного господарства. 10 місяців відслужив у Збройних силах. Затим працював на підприємствах «Головкиївміськбуду». Пройшов шлях від робітника до директора заводу залізобетонних виробів, головного інженера домобудівного комбінату, а згодом — першого заступника начальника «Головкиївміськбуду».

З 1987 по 1989 перебував у Республіці Афганістан. Після — працював у системі Держбуду, був заступником голови виконкому Київської міської ради народних депутатів, обіймав посаду генерального директора ДКП «Київреконструкція».

У 1994—1996 роках пан Омельченко — заступник голови, перший заступник голови Київської міськдержадміністрації.

З серпня 1996 р. по 20 квітня 2006 р. — голова Київської міської державної адміністрації.

У травні 1999 році 76 % киян проголосувало за Олександра Омельченка як за міського голову Києва, у 2002 році — 73 % виборців висловили йому свою підтримку.

У травні 2001 року, після відставки уряду Віктора Ющенка, подейкували, що саме пан Омельченко може очолити український уряд. Сам київський мер достатньо скептично ставився до цієї інформації.

У липні 2004 року з'їзд партії «Єдність» висунув Олександра Омельченка кандидатом на президента України. Декларацію про його підтримку підписали 129 громадських організацій з усіх регіонів держави. У першому турі виборів Олександр Омельченко отримав 0,48 % виборців. При чому у столиці київський мер отримав лише 4, 48 %. Після чого Омельченко всіляко підтримував Віктора Ющенка.

У 2005 році Омельченка звинувачують у розбазарюванні київських земельних ділянок та у погіршенні історичного вигляду Києва. Того ж року він був виключений з лав партії «Єдність» за розвал партії.

На виборах київського міського голови у березні 2006 року програє та займає лише третє місце. 20 квітня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видає указ про звільнення О.Омельченка з посади голови Київської міської державної адміністрації.

У 25 листопада 2009 року Олександр Омельченко збив на смерть пішохода. Інцидент стався о 21:20 на Столичному шосе у Києві на виїзді з села Чапаївка. Омельченко їхав на позашляховику "Міцубісі Паджеро" зі сторони Конча-Заспи в напрямку Києва. Аварія відбулася біля зупинки громадського транспорту "Віта-2", на пішохідному переході, повідомляє прес-центр ДАІ Києва. Від отриманих тілесних ушкоджень 48-річний пішохід помер на місці пригоди, розповів начальник столичного управління ДАІ Анатолій Сіренко.

4 жовтня 2011 року вийшов з фракції НУНС через невизначеності, яка панує в самій фракції та через "Основне і головне – це висока аморальність так званого почесного президента, який, на жаль, і сьогодні очолює "Нашу Україну". Він заявив, що буде лишатися позафракційним[1].

[ред.] Нагороди та почесні звання

[ред.] Діяльність

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042р.

[ред.] Посилання

[ред.] Примітки

Попередник: Міський голова Києва
19992006
Наступник:
Косаківський Леонід Григорович
19931998
Черновецький Леонід Михайлович
2006
Герб Києва Голови міської адміністрації Києва Прапор Києва

Герб Речі Посполитої Литовсько-польська доба: Яцько Балика | Федір Ходика-Кобизевич | Андрій Ходика-Кобизевич

Прапор Російської імперії у 1914—1917 рр. Російська імперія: Федір Тадрина | Ждан Тадрина | Ян Биковський | Федір Биковський | Георгій Рибальський | Пилип Лакерда | Григорій Киселівський | Парфентій Дегтерєв | Іван Ходунов | Федір Войтенко | Павло Демідов Сан-Донато | Густав Ейсман | Павло Демідов Сан-Донато | Микола Ренненкампф | Густав Ейсман | Іван Толлі | Степан Сольський | Василь Проценко | Іполит Дьяков | Федір Бурчак

Прапор Української Держави Українська Держава: Євген Рябцов | Іполит Дьяков

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Ян Гамарник | Григорій Гринько | Пантелеймон Свистун | Юрій Войцехівський | Іван Воробйов | Василь Биструнов | Рафаїл Петрушанський | Павло Христич | Микола Пашко | Іван Шевцов

Прапор Третього Рейху Райхскомісаріат Україна: Олександр Оглоблин | Володимир Багазій | Леонтій Форостівський

Прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР: Леонід Лебідь | Федір Мокієнко | Федір Чеботарьов | Олексій Давидов | Михайло Бурка | Володимир Гусєв | Валентин Згурський | Арнольд Назарчук | Микола Лаврухін

Прапор України Незалежна Україна: Григорій Малишевський | Олександр Мосіюк | Іван Данькевич | Іван Салій | Леонід Косаківський | Олександр Омельченко | Леонід Черновецький

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами