Держава і революція
| Держава і революція | |
 | |
| Назва | рос. Государство и революция |
|---|---|
| Головний предмет твору | політика |
| Жанр | соціокритика |
| Видання або переклади | The State and Revolutiond і Rashtra o Biplabd |
| Автор | Ленін Володимир Ілліч |
| Країна походження |
 Тимчасовий уряд Росії |
| Мова твору або назви | російська |
| Дата публікації | 1918 |
| Статус авторських прав | 🅮 і 🅮 |
 Держава і революція у Вікісховищі | |
Держава і революція (рос. Государство и революция) - книга Володимира Леніна написана в 1917 році на тему ролі держави у суспільстві, необхідність пролетарської революції й теоретичну неспроможність соціал-демократії у боротьбі за установлення диктатури пролетаріату.
Передумови[ред. | ред. код]
Ленін розпочав роботу над раннім проєктом "Держава і революція", перебуваючи на еміграції у Швейцарії в 1916 році, під назвою "Марксизм про державу".[1]
"Ради", законодавчі органи робітників і селян, були фактичним урядом Петрограда та багатьох невеликих міст. Російська громадськість була глибоко засмучена продовженням участі Росії у Першій світовій війні та економічними поневіряннями. 7 листопада з'їзд Рад офіційно обрав правителем коаліцію більшовиків, есерів та меншовиків. За допомогою Червоної гвардії, воєнізованої організації революційно налаштованих робітників, матросів і солдатів, радянський уряд зміг взяти штурмом Зимовий палац і офіційно скасувати Тимчасовий уряд. Революція не була однаково прийнята всіма росіянами, опір і безлади відбувалися регулярно, що призвело до громадянської війни в Росії. Особливим питанням, яке Ленін розглядає в "Державі та революції", було право націй на відділення ("право на самовизначення"), під час написання цієї книги меншовики Грузії проголосили незалежність невдовзі після революції, утворивши Грузинську Демократичну республіку.
Зміст[ред. | ред. код]
Головним чином Ленін говорить за насильницьке встановлення диктатури, чим виявляє найтемніші сторони революції, себто бунт і прояви стихійного руху. Насильство виступає як схвальний засіб, через що й наводиться критика соціал-демократів, як помірних представників зміни влади, для яких мирний прихід до влади є бажанішим. Напроти зводиться позиція революційна, ленінська, що говорить про насильницькі зрушення, як руйнування, хаос, повалення старого, яке має статися неодмінно за будь-яких умов і жертв. Чільна суть полягає у знищенні, викоріненні буржуазної державності, адже за словами Маркса передача бюрократичного апарату не зможе вирішити усіх проблем, тому щоби надати справжню владу народу, слід повалити вже наявний державний апарат. Зміни повинні критися у заміні одних установ другими, принципіально іншого роду. Тож, у творі автор побивається між передачею влади з рук в рук пролетаріату, яка має реалізовуватися за партійним квитком, й концепція збудування міжкласового суспільства.[2]
Що стосується критики, то основні розбіжності у поглядах Леніна і соціал-демократів у лиці Каутського, полягають в захоплені влади. Коли для першого це необсяжне насилля, що повинно змести старий уряд і на заміни встановити на чистому аркуші паперу новий режим, нове життя. Тоді Каутський говорить про чесну перемогу на парламентських виборах, й пізніше піднесення парламенту, як народне панування над урядом через демократію представництва. Ленін же напроти провадить критику системи парламентаризму. [2]
Пізніше Сталін буде чітко опиратися на праці Леніна, чим обґрунтує тиранічну політику управління.
Література[ред. | ред. код]
Ленін В.І. Держава і революція. — Відень, Гурток соціялістів, 1920 р. — ст. 112
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Internet Archive, Vladimir Ilich; Tucker, Robert C. (1975). The Lenin anthology. New York, Norton. ISBN 978-0-393-09236-3.
- ↑ а б Лєнінова «Держава і революція». Вперед (укр.). 10 грудня 2020. Процитовано 21 липня 2022.