Субкоманданте Маркос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Субкоманданте Маркос
SubMarcosHorseFromAfar.jpg
Народився 19 червня 1957(1957-06-19) (55 років)
Тампіко, Тамауліпас,
Мексика Мексика
Партія Сапатиська армія національного визволення

Субкоманда́нте Інсурхе́нте Ма́ркос (ісп. Subcomandante Insurgente Marcos; буквально «заступник командуючого [повстанцями] Маркос», псевдонім; ймовірна дата народження — 19 червня 1957 р. в Тампіко, Тамауліпас, Мексика) — лівий радикальний письменник і філософ, головний ідеолог та пропагандист Сапатиської армії національного визволення, що підняла індіанське повстання в Мексиці (штаті Чіапас) у 1994 році. Маркос — автор більш ніж 200 ессе та 21 книги. Легенда і загальновизнаний символ антиглобалізму. На публіці завжди з’являється в чорній масці — «пасамонтані».

Зміст

Біографія [ред.]

Припускають, що справжнє ім’я субкоманданте — Рафаель Себастьян Ґільєн Вісенте (ісп. Rafael Sebastian Guillen Vicente), проте сам він це заперечує, стверджуючи, що «Маркос народився 1 січня 1994 року» (день початку індіанського повстання). Маркос — справжнє ім’я одного з загиблих друзів субкоманданде. Теперішній Маркос каже, що того, ким він був на початку 80-х, більше не існує, тому його колишнє ім’я не має жодного значення. За даними мексиканського уряду, Рафаель Ґільєн відвідував єзуїтську школу в Тампіко, де він ознайомився з теологією визволення.[1] Вищу освіту здобув у Національному автономному університеті Мексики (UNAM, ісп. Universidad Nacional Autónoma de México), після чого отримав звання професора філософії в суміжньому університеті UAM (ісп. Universidad Autónoma Metropolitana). Разом з тим, сім’я Ґільєна, не маючи жодних відомостей про його подальшу долю, відмовляється визнавати, що він і Маркос — це одна й та сама особа. Сестра Рафаеля Ґільєна, Мерседес дель Кармен Ґільєн Вісенте, є генеральним прокурором штату Тамауліпас і впливовим членом лівоцентристської Інституційно-революційної партії. Маркос також заперечує будь-який зв’язок з Ґільєнами, однак в ході мирного походу на Мехіко у 2001 році, під час свого виступу в університеті UNAM, він ясно дав зрозуміти, що, як мінімум, бував там раніше.[2][3][4]

Політичні, філософські та художні твори [ред.]

Маркос є автором більше 200 есеїв й опублікував 21 книжку, в яких задокументовантовано його політичні та філософські погляди. Маркос надає перевагу непрямій манері висловлування, тому його тексти — наче байки. У січні 2003 року в листі до «Еускаді Та Аскатасуна» (ЕТА) під назвою «"Мав я на увазі" всіх революційних аванґардистів на цій планеті», Маркос пише: «Ми вчимо [дітей САНВ], що слів є так само багато, як і кольорів, а настільки багато думок є тому, що саме вони творять світ, де народжуються слова... Ми їх вчимо говорити правду, тобто говорити серцем».[5] «Історія кольорів» (ісп. La Historia de los Colores) — книжка для дітей і є одним з найпопулярніших творінь Маркоса. Твір базується на міфі майя про створення світу, він вчить поваги й терпимості у стосунку до інших. Англійський переклад книжки мав бути опублікований за сприяння Національного мистецького фонду США, однак у 1999 раптово було прийнято рішення відмовитися від фінансування видання цієї книжки.[6][7] Політичну філософію Маркоса часто називають марксистською, а його есеї-маніфести, що зосереджуються на несправедливому ставленні до людей, — як бізнесу, так і держави — вказують на деяку схожість ідеології сапатистів з Лібертаріанським соціалізмом і/чи анархізмом. Обтічний, іронічний та романтичний стиль письма Маркоса може бути наслідком його прагнення дещо приглушити негатив від тих гнітючих обставин, про які він пише і проти яких протестує. Його ціль — щоби слово стало зброєю. У 2002 році вийшла збірка його статей, віршів, промов та листів під назвою «Наше слово є нашою зброєю». У 2005 році він — спільно з письменником Пако Іґнасіо Тайбо ІІ — написав детективний роман «Незручний покійник».

Примітки [ред.]

  1. ↑ Gabriel García Márquez y Roberto Pombo (25 Mar 2001). «Habla Marcos». Cambio (Ciudad de México).  Дискусія про походження і погляди Субкоманданте Маркоса
  2. ↑ Alex Khasnabish (2003). «Subcomandante Insurgente Marcos». MCRI Globalization and Autonomy. 
  3. ↑ Hector Carreon (Mar 8 2001). «Aztlan Joins Zapatistas on March into Tenochtitlan». La Voz de Aztlan. 
  4. ↑ El EZLN (2001). «La Revolución Chiapanequa». Zapata-Chiapas. 
  5. ↑ Zapatista National Liberation Army (Jan 9 2003). «To Euskadi Ta Askatasuna». Flag. 
  6. ↑ Bobby Byrd (2003). «The Story Behind The Story of Colors». Cinco Puntos Press. 
  7. ↑ Julia Preston (Mar 10 1999). «U.S. Cancels Grant for Children's Book Written by Mexican Guerrilla». New York Times.  This article was retitled "N.E.A. Couldn't Tell a Mexican Rebel's Book by Its Cover" in late editions.

Посилання [ред.]

Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Субкоманданте Маркос


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Субкоманданте_Маркос&oldid=12163396