Збройні сили Пакистану
Збройні сили Пакистану | |
---|---|
پاک مسلح افواج | |
Засновані | 1947 |
Види збройних сил | |
Сухопутні війська (включаючи Національну гвардію) Військово-морські сили (включаючи морську піхоту) Військово-повітряні сили Берегова охорона | |
Командування | |
Командувач | Халід Шамім Вінн |
Людські ресурси | |
Вік | 17-23 років[1] |
Населення у призовному віці |
45 829 360 ч., віком 16–49 (оц. 2010), 41 716 682 ж., віком 16–49 (оц. 2010) |
Придатних для військової служби |
35 774 936 ч., віком 16–49 (оц. 2010), 34 572 451 ж., віком 16–49 (оц. 2010) |
Щорічно досягають призовного віку |
2 144 574 ч. (оц. 2010), 2,000,479 ж. (оц. 2010) |
Активні службовці | 1 451 000[2] (46 місце) |
Витрати | |
Відсоток у ВВП | 3 % (2006)[3] |
| |
Збройні сили Пакистану у Вікісховищі |
Пакиста́нські збройні си́ли (урду پاک مسلح افواج) — військова організація Ісламської Республіки Пакистан, призначена для оборони Республіки, захисту свободи й незалежності Пакистану, одне з найважливіших знарядь політичної влади. Збройні сили Пакистану займають 7 місце у світі за чисельністю[4]. Пакистанські збройні сили було утворено після того, як країна здобула незалежність від Британської імперії 1947 року.
З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці[5]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.
Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.
Президент Пакистану є верховним головнокомандувачем збройних сил Пакистану.
Організаційна структура[ред. | ред. код]
Військові з'єднання[ред. | ред. код]
- Корпуси: корпус у сухопутних війська Пакистану складається з двох та більше дивізій. Ним командує генерал-лейтенант. Нині пакистанська армія налічує 9 корпусів.
- Дивізії: кожна дивізія знаходиться під командуванням генерал-майора та має у своєму складі три бригади. Піхота, артилерія, сапери та підрозділи зв'язку йдуть у доповнення до логістики (постачання й обслуговування) з метою забезпечення незалежної діяльності. За винятком дивізій, що діють у горах, всі дивізії мають, принаймні, одну танкову частину, деякі з них навіть більше — залежно від роду їхньої діяльності. Піхотна дивізія — найбільша за чисельністю. До складу дивізії, як правило, входять три піхотні бригади. Разом у сухопутних військах Пакистану є 19 піхотних дивізій, дві бронетанкові та 1 артилерійська дивізія.
- Бригади: бригада перебуває під командуванням бригадного генерала і складається з 3-х чи більше батальйонів різних родів військ. Окрема бригада складається з артилерійських, піхотних, механізованих підрозділів та підрозділів підтримки й забезпечення. Така бригада не може бути частиною дивізії та перебуває під безпосереднім командуванням корпусу.
- Полки: кожним полком командує полковник і має у своєму складі приблизно від 600 до 900 солдат. Ця цифра змінюється залежно від роду діяльності полку. Полк складається з трьох або чотирьох батарей, кожною з яких командує майор і складається з окремих підрозділів (які у свою чергу поділяються на взводи та дружини).[8]
Роди військ[ред. | ред. код]
- Бронетанковий корпус[9]
- Артилерія[9]
- Армійська ППО[9]
- Інженерія[9]
- Армійський авіакорпус[9]
- Піхота[9]
Пакистанський флот налічує близько 24000 чоловік персоналу і ще 5000 перебувають у резерві[10]. ВМС включають до свого складу невеликий відділ військово-морської авіації 2-тисячний загін воєнізованої берегової охорони, який захищає виняткову економічну зону Пакистану[10]. ВМС включають до свого складу також Групу спеціального призначення командос, а також підрозділ морської піхоти, які розміщуються в місті Карачі. Бійці спецназу та морські піхотинці разом налічують близько 2000 особового складу. Пакистанський флот, останнім часом, почав задіяти жінок на бойових позиціях та на адміністративних посадах, ставши одним з небагатьох флотів ісламських республік, які пішли на це.[11]
У ВПС служать 65000 солдат та офіцерів (включаючи 3000 пілотів). Є близько 925 бойових, транспортних та навчальних літаків[12].
На чолі батальйонів берегової охорони стоять офіцери у званні підполковників, прикомандировані з армії. Батальйони дислокуються у таких містах:
Законодавство про збройні сили[ред. | ред. код]
Відповідно до конституції Пакистану армія відповідає за проведення військових операцій. Глава 2, частина XII конституції таким чином визначає мету і призначення збройних сил:[13]
- Під управлінням федерального уряду збройні сили мають захищати Пакистан від зовнішньої агресії чи загрози війни.
- За необхідності, збройні сили Пакистану зобов'язані надати допомогу цивільній владі в межах правових норм.
Історія[ред. | ред. код]
1947–1958[ред. | ред. код]
Після розподілу Британської Індії Пакистан отримав шість танкових, вісім артилерійських і вісім піхотних полків, Індія ж отримала 12 танкових, 40 артилерійських і 21 піхотний полк.[14] Остерігаючись, що Індія захопить Кашмір — іррегулярні сили кашмірців: скаути й племінні групи виступили проти Магараджі Кашміру 1947 року. Це призвело до індо-пакистанської війни 1947 року. Регулярні частини збройних сил Пакистану почали брати участь у конфлікті пізніше, але були зупинені після того, як начальник штабу Армії, британський офіцер Френк Мессерві, відмовився підкорятись наказам пакистанського лідера Джинни.[14] Після припинення вогню до конфлікту втрутилась ООН. Пакистан зайняв північно-західну частину Кашміру, а Індія всі решту.
У травні 1954 року в Карачі між США і Пакистаном було підписано двосторонню угоду про військову допомогу[15].
У 1950-х роках після підписання зі Сполученими Штатами та Великою Британією двох угод про взаємну оборону збройні сили Пакистану отримали значні обсяги військової та економічної допомоги.
1954 року Пакистан вступив у блок під назвою Багдадський пакт, який згодом отримав назву Організація центрального договору. Також Пакистан вступив до Організації договору Південно-Східної Азії[16].
1958–1969[ред. | ред. код]
Вперше збройні сили захопили владу в Пакистані 1958 року, коли генерал Айюб Хан прийшов до влади в результаті безкровного перевороту. Напруженість у стосунках з Індією тривала й у 1960-х, коли почали відбуватись перестрілки на кордоні. 1965 року Пакистан розпочав Операцію Гібралтар, це була спроба захопити Кашмір, яка за підсумком вилилась у Індо-пакистанську війну 1965 року.[17] Після того, як збройні сили Пакистану проникли на територію сусідньої держави, Індія почала масштабний контрнаступ і в результаті тритижневих боїв втрутилась ООН. Між Індією та Пакистаном була підписана Ташкентська декларація, в результаті війни не відбулось жодних територіальних змін.
1969 року сталось повстання проти генерала Айюб Хана, в результаті останній залишив свій пост пост президента на користь генерала Яхья Хана.
1969–1977[ред. | ред. код]
За часів правління генерала Яхья Хана бенгальський народ Східного Пакистану протестував проти різних політичних та економічних умов, які були встановлені для них Західним Пакистаном. Зрештою у Східному Пакистані спалахнули масові громадянські заворушення. Хоча збройні сили намагались придушити повстання і припинити убивства кількох десятків тисяч громадян бенгальськими повстанцями[18], проте кількість інцидентів, пов'язаних із порушеннями прав людини, не зменшувалась. Індія надала допомогу борцям за незалежність Бангладеш і здійснила вторгнення до Східного Пакистану у грудні 1971 року.[19] Положення пакистанських військовиків у Східному Пакистані було вкрай важким, 16 грудня 1971 року близько 90 тисяч солдат і державних службовців Західного Пакистану здались у полон Індійській Армії. Серед них було близько 55 тисяч військовослужбовців та близько 35 тисяч державних і цивільних службовців. Східний Пакистан відколовся від Західного, і став незалежною державою під назвою Народна Республіка Бангладеш.
1977–1999[ред. | ред. код]
1977 року збройні сили Пакистану здійснили ще один державний переворот і до влади прийшов генерал Мухаммед Зія-уль-Хак. Зульфікар Алі Бхутто був визнаний винним в убивстві політика на ім'я Касурі. Зрештою Зульфікара повісили, а його дочку Беназір посадили до в'язниці. Зія-уль-Хак не дотримався своєї обіцянки щодо проведення демократичних виборів упродовж 90 днів, і керував країною як військовий диктатор до самої своєї смерті в авіакатастрофі 1988 року.
Збройні сили Пакистану також допомогли уряду Саудівської Аравії у відновленні контролю над Кааба за допомогою французьких командос. Також пакистанці допомогли саудитам відбити у повстанців мечеть, в ході боїв було вбито 250 терористів і 600 було поранено[20]. Пакистанці взяли участь у цій операції після того, як Саудівська Аравія провалила штурм власними силами, втративши 127 солдат[20].
В середині 1970-х років збройні сили Пакистану брали участь у боротьбі з повстанням в Белуджистані. Різні угрупування белуджів прагнули незалежності або принаймні більшої автономії в Пакистані. Проти сепаратистів було розпочато воєнні дії за наказом уряду Зульфікара Бхутто, але збройні сили зазнали чималих втрат. Коли Бхутто було усунуто, повстання було остаточно придушено і провінція повернулась до нормального життя[21].
1981 року США надали Пакистану військово-економічну допомогу в обсязі 3,2 млрд доларів[22].
1999 — теперішній час[ред. | ред. код]
У жовтні 1999 року збройні сили Пакистану, вже вчетверте у своїй історії, скинули демократично обраний уряд. Це потягнуло за собою додаткові економічні санкції відносно до Пакистану. В результаті безкровного перевороту до влади прийшов генерал Первез Мушарраф. Мушарраф пішов з посту президента в серпні 2008 року. 30 липня 2009 року Верховний суд Пакистану постановив, що запровадження генералом Мушаррафом режиму надзвичайного стану 2007 року, було неконституційним.[23]
Після 11 вересня 2001 року Пакистан приєднався до очолюваної США війни з терором і допоміг збройним силам Сполучених Штатів у боротьбі з «Талібаном» — негайно відрядивши 72 000 солдат на західний кордон Пакистану з метою взяти у полон чи ліквідувати бойовиків Талібану й Аль-Каїди, які втекли з Афганістану.
На північно-західному фронті Пакистан тримав гарнізон військ на військових базах і фортах в районах проживання племен. У травні 2004 року відбулись сутички між пакистанськими військами та Аль-Каїдою, до якої приєднались інші бойовики з числа місцевих жителів. Тим не менше, наступ Пакистану проти талібів у Вазиристані було погано скоординовано і збройні сили зазнали значних втрат, до того ж Пакистан не форсував події й надавав слабку фінансову підтримку наступу.
Війна з Талібаном залишалась позиційною до 2009 року. Тоді пакистанська армія перейшла у фазу активного наступу й він дав свої плоди. Таліби залишали один укріплений форт за іншим і зазнавали важких втрат. 30-тисячне угрупування збройних сил висунулось у трьох напрямках на Південний Вазиристан. Таліби виявились неспроможними протистояти пакистанцям і програли битву за цей регіон. Південний Вазиристан повернувся до конституційного поля країни[24]. У березні 2010 року почались важкі бої за іншу повсталу провінцію — Оракзай. Талібан втратив уже понад 2000 бойовиків і відступив з Оракзаї в бік останньої частини своєї самопроголошеної держави — Північного Вазиристану[25]. Нині збройні сили Пакистану намагаються вибити талібів з усієї території Пакистану.
У Белуджистані 2005 року відбулись невеликі сутички між сепаратистами і військами Пакистану. Белуджі та їхній вождь Наваб Акбар Бугті вимагали більшої автономії для Белуджистану, більшої компенсації за ресурси, які використовує Пакистан і критикували уряд за відсутність фінансування регіону. В результаті спецоперацій пакистанського спецназу практично всі лідери белуджів були знищені, нині конфлікт не має загострень, збройні сутички є вкрай рідкими.[21]
Воєнізовані формування[ред. | ред. код]
- Національна гвардія Пакистану — 185.000[7]
- Прикордонний корпус — 80 000[7]
- Пакистанські рейнджери — 35 000[7]
Техніка та озброєння сухопутних військ[ред. | ред. код]
Стрілецька зброя[ред. | ред. код]
Зброя | Примітки | ||
---|---|---|---|
Пістолети | |||
Glock 17 | |||
Glock 26 | |||
HK P7 | |||
ТТ | |||
Пістолет-кулемети й карабіни: | |||
Heckler & Koch MP5 | Випускається Пакистаном за ліцензією. | ||
FN P90 | |||
Автомати | |||
Type 56 | Китайський автомат на базі АКМ.[26] | ||
АК-101 | |||
АК-103 | |||
FN F2000 | |||
M4 | |||
Гвинтівки | |||
Heckler & Koch G3 | |||
Гранати | |||
M67 grenade | |||
Снайперські гвинтівки | |||
HK PSG1 | [26] | ||
Barrett M82 | |||
SSG69 | [26] | ||
IST Істіглал | |||
Кулемети | |||
FN MAG | |||
FN Minimi | |||
MG3 | Випускається Пакистаном за ліцензією.[27] | ||
РПД | |||
Гранатомети | |||
Carl Gustaf M2 | |||
Mk 19 grenade launcher | |||
РПГ-7 | Випускається Пакистаном за ліцензією. | ||
РПГ-29 | |||
РПГ-2 |
Бронетехніка[ред. | ред. код]
Бронетехніка на озброєнні сухопутних військ Пакистану | |||||||
Найменування | Тип | Країна- виробник |
Роки випуску | На озброєнні з | Кількість на озброєнні | Станом на | Примітки |
Танки | |||||||
«Аль-Халід» | основний бойовий танк | / | 45[28] | 2010 | Al Khalid II — з часом стане основним бойовим танком Пакистану[29] | ||
Т-80УД | основний бойовий танк | 320[28] | 2010 | Закуплені у період між 1997 і 2002 роками[30] | |||
Тип 85-IIAP / Тип 85-III | основний бойовий танк | 275+[28] | 2010 | ||||
«Аль-Заррар» | середній танк | 400[12] | 2010 | Модернізація танків Тип 59 | |||
Тип 69-II | середній танк | / | 400[28] | 2010 | Вироблявся Пакистаном за ліцензією[31] | ||
Тип 63 | легкий плаваючий танк | 50[32] | |||||
Тип 59 | середній танк | 1100[28] | 2010 | Всі у резерві/на консервації[33] | |||
Т-54/55 | середній танк | 51[28] | 2010 | 1300 в резерві/на консервації[34] | |||
M48A5 | середній танк | 270[28] | 2010 | Всі в резерві/на консервації[28] | |||
| |||||||
Бойові машини піхоти та бронетранспортери | |||||||
«Аль-Хамза» | бойова машина піхоти | немає даних | |||||
«Аль-Фахд» | бойова машина піхоти | немає даних | |||||
M113 | бронетранспортер | 1100[28] | 2010 | ||||
«Талха» / «Саад» | бронетранспортер | 2000[35] | 2010 | ||||
БТР-70[36] | бронетранспортер | 120[28] | 2010 | ||||
UR-416 | бронетранспортер | 46[28] | 2010 | ||||
|
Протитанкові ракетні комплекси[ред. | ред. код]
Артилерія[ред. | ред. код]
Назва | Калібр | Кількість у строю | Примітки | |
---|---|---|---|---|
Самохідна артилерія | ||||
M110 (САУ) | 203 мм | 60 | Гусеничні шасі[12] | |
M109 (САУ) | 155 мм | 200 | Гусеничні шасі[40] | |
M109А4 | 155 мм | 350 | Гусеничні шасі[40] | |
M109A5 | 155 мм | 115 | Гусеничні шасі[41][42] 48 одиниць техніки було поставлено в лютому 2010 року.[43] | |
NORINCO SH1 | 155 мм | ~90 | 6х6 колісне шасі[44] | |
Реактивні системи залпового вогню | ||||
A-100 | 300 мм | 52[12] | ||
WS-1B | 400 мм | 6х6 колісне шасі[45] | ||
KRL 122 | 122 мм | 6х6 колісне шасі[46] | ||
Буксована артилерія | ||||
M115 | 203 мм | 28[12] | ||
Panter Howitzer | 155 мм | ?[47] | ||
M198 | 155 мм | 148[12] | 119 було поставлено Пакистану 1997 року.[48] | |
M114 | 155 мм | 144[12] | ||
Type 59I | 130 мм | 410[12] | ||
Тип 54 | 122 мм | 490[12] | ||
Type 60 | 122 мм | 200[12] | ||
М101 | 105 мм | 216[12] | ||
Тип 56 | 85 мм | 200[12] |
Вертольоти[ред. | ред. код]
Марка вертольота | Кількість у строю | Примітки |
---|---|---|
AH-1F/S Cobra | ~16[49] | Одна ескадрилья була закуплена Пакистаном 2010 року.[50] |
AH-1S Cobra | 17[49] | |
AH-1F Cobra | 18[49][51] | |
Aérospatiale SA.330 Puma | 30[52] | |
Мі-171 | 92[49] | |
Bell 206 | 10-12[49][52] | |
Bell 407 | 45[49] | |
Bell 412 | 26[53] | |
Bell UH-1 Iroquois | 40[49] | |
Sud-Aviation Alouette III | 7[54] | |
Eurocopter Aérospatiale SA 315B Lama II | 15[55] |
Протиповітряна оборона[ред. | ред. код]
- Пересувні зенітно-ракетні комплекси
- Автоматичні зенітні гармати
Техніка та озброєння військово-повітряних сил[ред. | ред. код]
Дані про техніку та озброєння ВПС Пакистану взято зі сторінки журналу Aviation Week & Space Technology.[56]
Тип | Виробництво | Призначення | Кількість | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|
Бойові літаки | |||||
Shenyang FT-5 | КНР | навчальний винищувач | 25 | ||
Shenyang FT-6 | КНР | навчальний винищувач | 8 | ||
Chengdu F-7P | КНР | винищувач
винищувач навчальний винищувач навчальний винищувач |
104
57 15 6 |
||
Chengdu JF-17 | КНР | багатоцільовий винищувач
Багатоцільовий винищувач |
6
2 |
||
Dassault-Breguet Mirage III-DP
Dassault-Breguet Mirage III-EP |
Франція | навчальний винищувач
багатоцільовий винищувач багатоцільовий винищувач навчальний винищувач розвідувальний літак |
2
18 43 7 12 |
колишні австралійські літаки колишні австралійські літаки
| |
Lockheed F-16A | США | багатоцільовий винищувач
навчальний винищувач |
22
13 |
||
Dassault-Breguet Mirage 5-PA | Франція | винищувач-бомбардувальник
навчально-бойовий |
2
49 |
||
Nan Chang A-5 | КНР | штурмовик | 40 | ||
Транспортні літаки | |||||
Airbus A310-300 | Європейський Союз | транспортний літак | 1 | ||
Airtec-Aircraft Tech Ind. CN-235 | Іспанія | транспортний літак | 2 | ||
Beech Baron 55 | США | загального призначення | 1 | ||
Boeing 707-300B | США | транспортний літак
транспортний літак |
1
1 |
||
Cessna 560 | США | VIP транспорт | 1 | ||
Dassault-Breguet Falcon 20E | Франція | VIP транспорт | 3 | ||
Fokker F27-200 | Нідерланди | транспортний літак | 1 | ||
Harbin Y-12 | КНР | транспортний літак | 2 | ||
IPTN CN-235 | Іспанія | транспортний літак | 4 | ||
Lockheed C-130B | США | транспортний літак
транспортний літак |
5
1 |
||
Lockheed L-100-20 | США | транспортний літак | 1 | ||
Piper PA-34 | США | VIP транспорт | 2 | ||
Навчальні літаки | |||||
Cessna T-37B | США | навчально-тренувальний
навчально-тренувальний |
7
6 |
||
HAIG/PAC K-8 | КНР Пакистан | навчально-бойовий | 12 | ||
Pakistan Aeronautical Complex Mushshak | Пакистан | навчально-тренувальний | 20 | ||
Pakistan Aeronautical Complex Super Mushshak | Пакистан | навчально-тренувальний | 16 | ||
Вертольоти | |||||
Aerospatiale SA 316A | Франція | багатоцільовий вертоліт
багатоцільовий вертоліт |
6
14 |
||
Aerospatiale SA 330J | Франція | транспортний вертоліт | 25 |
Техніка та озброєння військово-морських сил[ред. | ред. код]
Тип | Номер вимпелу | Найменування | У складі флоту | Стан | Примітки |
---|---|---|---|---|---|
Підводні човни[57] | |||||
підводний човен типу «Агоста» 70 | PNS/М «Хашмат» | з 19 лютого 1979 года[58] | колишня «Astrant» | ||
підводний човен типу «Агоста» 70 | PNS/М «Хурмат» | з 18 лютого 1980 року[58] | колишня «Adventurous» | ||
підводний човен типу «Агоста» 90Б | PNS/М «Халід» | з 6 вересня 1999 року[59] | |||
підводний човен типу «Агоста» 90Б | PNS/М «Саад» | з 13 грудня 2003 року[59] | |||
підводний човен типу «Агоста» 90Б | PNS/М «Хамза» | з 26 вересня 2008 року[59] | |||
Фрегати (у ВМС Пакистану класифікуються як «ескадрені міноносці»)[60][61] | |||||
фрегати типу 21 | PNS «Тарік» | колишній Велика Британія HMS «Ambuscade» (F172) | |||
фрегати типу 21 | PNS «Бабур» | колишній Велика Британія HMS «Amazon» (F169) | |||
фрегати типу 21 | PNS «Хайбар» | з 1994 року[60] | колишній Велика Британія HMS «Arrow» (F173) | ||
фрегати типу 21 | PNS «Бадр» | колишній Велика Британія HMS «Alacrity» (F174) | |||
фрегати типу 21 | PNS «Тіппу Султан» | колишній Велика Британія HMS «Avenger» (F185) | |||
фрегати типу 21 | PNS «Шах Джахан» | колишній Велика Британія HMS «Active» (F171) | |||
Фрегати | |||||
Фрегати класу F-22P | PNS «Зульфікар» | з 30 липня 2009 року[62] | |||
Фрегати класу F-22P | PNS «Шамшир» | з 23 січня 2010 року[63] | |||
Фрегати класу F-22P | PNS «Саїф» | ||||
Фрегати класу F-22P | |||||
Мисливці за мінами[64] | |||||
мисливець за мінами типу «Tripartite» | PNS «Мунсіф» | з 26 жовтня 1992 року[64] | колишній Франція «Sagittaire» (M650) | ||
мисливець за мінами типу «Tripartite» | PNS «Мухафіз» | з 18 вересня 1996 року[64] | |||
мисливець за мінами «Tripartite» | PNS «Муджахід» | з 9 липня 1998 року[64] |
Техніка та озброєння берегової охорони[ред. | ред. код]
Бойовий склад:[65]
- Есмінець
- MSS NAZIM[66] — флагман пакистанського флоту.
- Корвети (все були збудовані у Китаї)
- MSS VEHDAT
- MSS NUSRAT
- MSS REHMAT
- MSS BARKAT
- Патрульні катери
- MSS SADAQAT
- MSS RAFAQAT
- MSS SABQAT
- Літаки
Міжнародне співробітництво[ред. | ред. код]
Пакистанські збройні сили зробили найбільший за чисельністю військовослужбовців внесок до миротворчих місій ООН. Понад 10 000 пакистанських військовослужбовців були відряджені до гарячих точок у всьому світі[67].
Участь збройних сил Пакистану в миротворчих місіях ООН[ред. | ред. код]
В таблиці подано колишні та нинішні дислокації Пакистанських збройних сил з підтримки миру в місіях ООН.
Дата | Місце дислокації | Місія |
---|---|---|
З серпня 1960 до травня 1964 | Конго | Пакистанські війська були частиною операцій ООН в Конго (ОНУК). Їхня місія полягала в забезпеченні прикриття виведення бельгійських колоніальних військ і допомога у здійсненні плавного переходу Конго на самоврядування.[68] |
З жовтня 1962 до квітня 1963 | Західна Нова Гвінея | Понад 600 пакистанських військовослужбовців були частиною контингенту ООН, який було розгорнуто з метою забезпечення плавного виведення голландських колоніальних військ із Західної Нової Гвінеї, після якого уряд Індонезії взяв цей регіон під свій контроль.[68] |
Березень 1991 | Кувейт | Після війни у Перській затоці Пакистанський інженерний корпус здійснював відновлення інфраструктури на кувейтському острові Бубіян, який розташований на північ від столиці Кувейту.[68] |
З березня 1992 до березня 1996 | Боснія та Герцеговина | Пакистан виділив два батальйони сухопутних військ для забезпечення безпеки й захисту різних агентств ООН, організацій та співробітників, що там працюють, а також надав гуманітарну допомогу й медичне обслуговування для місцевого населення.[68] |
З квітня 1992 до березня 1995 | Сомалі | Пакистан виділив понад 7200 військовослужбоців для гуманітарної місії ООН в Сомалі. Вони активно брали участь у підтримці миру, наданні гуманітарної допомоги населенню в регіоні, брали участь у сутичках з бойовиками. 39 пакистанських миротворців загинули в боях із сомалійськими повстанцями. Пакистанські миротворці також відіграли важливу роль у порятунку військовослужбовців США, коли ті потрапили в оточення бойовиків під час Битви в Могадишо.[68] |
З травня 1996 до серпня 1997 | Словенія | Пакистан відрядив 1000 військовослужбовців сухопутних військ у розпорядження Тимчасової адміністрації ООН у Східній Словенії. Вони забезпечували безпеку й не допускали подальших бойових дій між сербами та хорватами.[68] |
2003 рік | Гаїті | Солдати збройних сил Пакистану брали участь у даній місії ООН.[68] |
З січня 2001 до січня 2004 | Східний Тимор | Пакистан відрядив 2-тисячний контингент військ, до якого увійшов інженерний батальйон. Цей підрозділ допомагав уряду Східного Тимора розмінувати територію після громадянської війни.[68] |
З червня 2003 до грудня 2004 | Сьєрра-Леоне | 1500 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[68] |
З січня 2005 до грудня 2006 | Бурунді | 2000 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[68] |
З травня 2006 донині | Ліберія | 1600 солдат збройних сил Пакистану беруть участь в місії ООН.[68] |
Галерея[ред. | ред. код]
-
Військово-морський флот Пакистану
-
Кавалерійська Гвардія
-
Пакистанська версія MG3
-
Офіцери Росії та Пакистану в Нігерії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Military of Pakistan, CIA — The World Factbook. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ The Military Balance 2010, p. 367, International Institute for Strategic Studies (London, 2010).
- ↑ Pakistan. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Book shines light on Pakistan military's '£10bn empire' | World news | The Guardian. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Gulf War Coalition Forces (most recent) by country (англійською) . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Special Service Group (Army) (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ а б в г д е ж и к Special Service Group (Army) (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ " Subdivisions of the army". Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Fighting & Supporting Arms. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б :: Malaya — The National Newspaper ::. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к л м н Pakistan Air Force Equipment. GlobalSecurity.org. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Chapter 2. Armed Forces (англійською) . Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ а б Talbot, Ian. Pakistan: A Modern History. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Марек Хегмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.48 (рос.)
- ↑ Nigel Kelly, The History and culture of Pakistan, pg. 143–144, ISBN 1-901458-67-9
- ↑ Yeager, Chuck. Yeager : An Autobiography. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ «Stateless Refugees and the Right to Return: the Bihari Refugees of South Asia, Part 1» (PDF) (англійською) . Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2009. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Gen. Tikka Khan, 87; 'Butcher of Bengal' Led Pakistani Army (англійською) . Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ а б Robin B. Wright (2001). Sacred rage: the wrath of militant Islam (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ а б Unrest simmers in Pakistan province (англійською) . Архів оригіналу за 23 січня 2009. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Марек Хагмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.9 (рос.)
- ↑ Musharraf Decree in ’07 Was Illegal, Court Rules (англійською) . Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Pakistan anti-Taliban offensive in S Waziristan 'over' (англійською) . Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Press Release (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б в Special Service Group (Army) (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Machine Gun MG3 (англійською) . Архів оригіналу за 29 травня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Military Balance 2010, стор. 368
- ↑ Pakistan Pushes Armor Upgrades (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Pakistan Army Equipment (англійською) . Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ NORINCO Type 69 MBT (англійською) . Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Select which supplier(s) and recipient(s) to include (англійською) . Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Christopher F Foss. Jane's Armour and Artillery 2005-2006.
- ↑ T-54 and T-55 MBT's (англійською) . Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Talha (англійською) . Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ BTR-70 Armoured Personnel Carrier (англійською) . Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ NORINCO Red Arrow 8 (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Foreign Military Sale: Pakistan - TOW-2A Anti-Armor Guided Missiles (англійською) . Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ MILAN ATGM (англійською) . Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б 155-mm M109 SP howitzer (англійською) . Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Major U.S. Arms Sales and Grants to Pakistan Since 2001 (PDF) (англійською) . Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Pakistan Expands M109 Fleet (англійською) . Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ U.S. delivers 48 field artillery cannons to Pakistan Army (англійською) . Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ SH1 (англійською) . Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ KRL 122 mm (30-round) MRLS (англійською) . Архів оригіналу за 3 лютого 2011. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ WS-1B 320 mm Multiple Rocket Launcher (англійською) . Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ 155mm Towed Howitzer (PANTER) (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ M198 - 155 mm Howitzer (англійською) . Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б в г д е ж Directory: world air forces (англійською) . Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Modern Cobra helicopters handed over to Pakistan by US (англійською) . Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ U.S. delivers Eight Cobra Attack Helicopters to Pakistan Army (англійською) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2010. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б Army Aviation Aircraft (англійською) . Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ US hands over 30 military helicopters to Pakistan (англійською) . Архів оригіналу за 24-07-2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ EUROCOPTER (AEROSPATIALE) ALOUETTE III (англійською) . Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ EUROCOPTER (AEROSPATIALE) SA 315B LAMA II (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Pakistan[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Submarine Force. Архів оригіналу за 5 травня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б Agosta 70. Архів оригіналу за 2 січня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б в Agosta 90b. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б Destroyers. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Destroyers. Архів оригіналу за 4 липня 2006. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Wendell Minnick (10 квітня 2008). Pakistan Gets New Chinese Frigate. DefenseNews. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ App (2010-1-24). Second F-22 P frigate arrives in Karachi. Daily Times. Архів оригіналу за 27-07-2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ а б в г Mine Hunters. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ Barkat Class Patrol Craft [PRC Type P58A]. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ :: Maritime Security Agency ::. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 18 травня 2012.
- ↑ "Monthly Summary of Contributors to UN Peacekeeping Operations (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ а б в г д е ж и к л м The Pakistan Army In Service Of Peace (англійською) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Пакистану |
- Офіційний сайт ISPR [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Офіційний сайт IDEAS [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ЗСП (англ.)
- ГлобалСек'юріті [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- defence.pk — Оборона Пакистану [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
|