Користувач:IVMD/Бданчик4
| Собор Святого Духа | |
|---|---|
 | |
| Країна: |  Україна
|
| Місце розташування: |  м. Чернівцівул. Головна, 85 |
| Географічні координати: | 48°17′15″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.28750° пн. ш. 25.93667° сх. д.Координати: 48°17′15″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.28750° пн. ш. 25.93667° сх. д. |
| Конфесія: | УПЦ |
| Єпархія: | Чернівецько-Буковинська |
| Тип будівлі: | кафедральний собор |
| Архітектурний стиль: | неоренесанс класицизм |
| Матеріал: | цегла |
| Засновник: | Євген (Гакман) |
| Початок будівництва: | 1844 |
| Завершення будівництва: | 1864 |
| Стан: | діючий |
Свято-Духівський кафедральний собор — головний православний собор Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ. Його називають головним храмом Буковини.
Розташована у історичному центрі Чернівців, культова споруда є пам'яткою архітектури (11/56-Чв).
Архітектурні рішення[ред. | ред. код]
Екстер'єр храму[ред. | ред. код]
Собор Святого Духа вражає своєю величною красою. Він побудований з поєднанням архітектурних стилів неоренесансу та класицизму.
Деякі дослідники припускають, що за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований Євгенію Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври.
Інші наполягають — попередня версія не більше ніж легенда, а храм є традиційним для культового зодчиства центрально-східної Європи, у якому поєднані східно та західно-християнські мотиви.
задній фасад
На момент завершення будівництва, Свято-Духівський собор був одним з найбільших православних храмів Австро-Угорщини. Його довжина сягає 56 м, ширина фасаду — більше 11 м, найбільша ширина — 30 м. Найбільша висота, у зоні центрального куполу, становить 46 м.
Головний фасад формують дві бокові вежі-дзвіниці й ризаліт. Чотири колони відіграють суто декоративну функцію, візуально підтримуючі трикутний фронтон. У тимпані рельєфне зображення митри, жезла та хреста — символів архієрейської влади. У центрі портал з парадним входом у храм, над яким зображення Сходження Святого Духа на Апостолів, а також напис «А. Д. 1844» (кириличні літери є скороченням «Анул Домнулуй», що молдавською означає «Року Божого»). Вище розміщено вітраж із орнаментальною композицією хреста у колі. Між боковими колонами вітражі у формі хрестів. Вежі, розташовані обабіч ризаліту, мають квадратну форму та є багаторівневими. Карнизи, фронтони, декоративні колони та інші елементи виконані з дотриманням загальної стилістики споруди. У верхній частині дзвінниць до нині збереглися ніші круглої форми, у яких раніше розміщувались баштові годинники.[1]
Бокові ризаліти витримані у єдиному стилі з головним, за винятком окремих елементів. Зокрема, у тимпанах можна побачити рельєфне зображення всевидячого ока. Бічні фасади разом із заднім, що має закруглену форму, оздоблені арковим вікнами.
Собор є три-купольним, що за православною традицією символізує Святу Трійцю. Барабани східного і західного куполів є «глухими», центрального (найбільшого) з арковими вітражами навколо. На кожній з трьох бань розміщено барабани меншого розміру із вітражами. На маківках куполів та башт встановлено православні хрести, які виконані таким чином, що святяться у нічний час.
Інтер'єр храму[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Ідея щодо спорудження в Чернівцях повноцінного кафедрального собору, утвореної у 1781 році, Буковинської єпархії виникла ще на початку ХІХ ст. Місце для його спорудження було визначено окружним інженером Адольфом Маріном при підготовці перспективного плану розвитку міста ще 1831-го р.[2]
Будівництво храму[ред. | ред. код]
Реалізація проекту стала можливою тільки коли владикою став енергійний Євгеній (Гакман), з благословення якого 15 липня 1844 року було закладено перший камінь у фундамент майбутнього собору.
Будівництво розтягнулося на довгі двадцять років. Причина такого тривалого терміну полягала не тільки у складній геології (місцевість була суцільними мочарами), а й у хронічній нестачі коштів. Одночасно з Свято-Духівським собором зводилась церква Св. Параскеви, у зв'язку з чим реелігійний фонд Буковини не витримував навантаження. Владиці Євгенію доводилося докладати значних зусиль щодо вирішення питання отримання регулярної фінансової допомоги з державної казни.
Підготовка здійснювалась під наглядом Адольфа Маріни. Будівельними ж роботами керував архітектор з Відня Антон Рьолль, який весною 1844 року став окружним інженером на Буковині, та вніс чимало сутєвих коректив у проект споруди. Після його смерті (1860), консультантом на завершальному етапі будівництва був Йозеф Главка, за рекомендаціями якого було видозмінено фасад храму.
Весною 1962 року були встановлені, відлиті у Калуші, п'ятитонні дзвони.
5 липня 1864 року владика Євгеній освятив новозбудований кафедральний собор на честь Сходження Святого Духа.
Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця ХІХ ст. Так, ще у 1892—1896 роках група художників із Відня, під керівництвом професора Карла Йобста, розписувала стіни собору.[3]
Сучасний стан[ред. | ред. код]
У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.
Рідкісне фото 40-х років минулого століття. Візит до Собору високоурядовців королівської Румунії.
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 135-136. — ISBN 966-8137-38-8.
- ↑ Свято-Духівський Кафедральний Собор
- ↑ Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 135-136. — ISBN 966-8137-38-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Туристичний путівник по Чернівцях
- Свято-Духівський кафедральний собор у Чернівцях. Відео та фото
- ОПИС СОБОРА "СВЯТО-ДУХІВСЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР"
- Ми любимо Україну! Чернівці. Соборна площа.
- Святодухівський кафедральний собор «прикрасили» понівечиними деревами
История Czernowitz Сестри Набокова врятувалися на Буковині