Десятиденна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна за незалежність Словенії

Slovenian war map.jpg
Мапа операції JNA в Словенії
Дата: 27 червня 1991 - 6 липня 1991
Місце: Словенія
Результат: Бріонський договір
Територіальні зміни: Словенія стала незалежною
Сторони
Flag of SFR Yugoslavia.svg Югославська Народна Армія
Flag of Slovenia.svg Словенія
Командувачі
Велько Кадієвич Янез Янша
Військові сили
35,200 солдатів
16,000 ополченців
10,000 поліцейських
Втрати
44 загиблих
146 поранених
18 загиблих
182 поранених

Десятиде́нна війна́ (словен. desetdnevna vojna або Словенська війна (словен. Slovenska osamosvojitvena vojna, "Словенська війна за незалежність")  — це короткий збройний конфлікт між Словенією і Югославською Народною Армією в 1991 році, яка розпочалася після декларації Словенією своєї незалежності.

Передумови[ред.ред. код]

Після смерті югославського президента Йосипа Броза Тіто в 1980, досі приховані етнічні, релігійні і економічні розбіжності всередині Югославії випливли на поверхню. В 1989 році Слободан Милошевич, з 1986 року - Голова Центрального Комітету Союзу Комуністів Сербії, став президентом Сербії, найбільшої і найнаселенішої з шести югославських республік. В квітні 1990 року, Словенія провела перші в своїй історії демократичні багатопартійні вибори, на яких здобула перемогу коаліція DEMOS.

Підготовка до війни[ред.ред. код]

23 грудня 1990 року, Словенія провела референдум про незалежність, на якому за підтримку незалежності проголосувало 88 % виборців. Словенський уряд добре розумів, що федеральний уряд в Белграді може використати військову силу, для того щоб приборкати бажання Словенії до незалежності. Одразу ж після словенських виборів, Югославська Народна Армія (ЮНА) оголосила про введення по всій країні нової доктрина оборони. Доктрина "ери Тіто" "Загальної Народної Оборони", згідно якої кожна республіка повинна свої Республіканські територіальні сили оборони (словен. teritorialna obramba чи TO) замінити централізованою системою оборони. Республіки втратили б свою незалежність в оборонній галузі і їхні TO були б роззброєні та підпорядковані штабу ЮНА в Белграді.

Словенський уряд, опираючись цим крокам, зміг залишити за собою контроль над більшістю словенських TO. Це також було закріплено в конституційній поправці, внесеній 28 вересня 1990 року, за якою всі республіканські TO залишаються під єдиним командуванням Словенського уряду. В той же час, Словенський уряд створював секретну альтернативну структуру командування, відому під назвою Структури Маневру Національної Оборони (словен. Manevrska struktura narodne zaščite, чи MSNZ). Це була діюча, але застаріла організація, унікальна для Словенії, яка була призначена, для того, щоб дозволити республіці негайно сформувати структуру оборони, схожу на Народне Ополчення. Вона не була досить значимою до 1990 року, зі застарілою зброєю і невеликою кількістю членів. Однак, уряд під проводом DEMOS зрозумів, що MSNZ можна використати для того, щоб створити паралельну організацію до TO, контроль над якою буде повністю в руках Словенського уряду.

Коли ЮНА пробувала взяти під свій контроль словенські TO, то структура командування TO була просто замінена паралельною з MSNZ. З травня по жовтень 1990 року, близько 21 000 персоналу TO і поліції було таємно мобілізовані в структуру командування MSNZ, про яку федеральний уряд нічого не знав. Словенський уряд також розробляв детальний план воєнної кампанії проти ЮНА, як результат, ще до листопада 1990 року з'явився оперативний і тактичний план, тобто більш ніж за сім місяців до того як конфлікт фактично розпочався.

Хід подій[ред.ред. код]

Початком війни вважається 25 червня 1991 року.

Активні бойові дії були припинені 4 липня 1991 року.

Втрати[ред.ред. код]

Війна за незалежність продовжувалася 10 днів. В ході 72 бойових контактів втрати Югославської Народної армії (ЮНА) склали 45 чоловік вбитими, 146 пораненими, при цьому 4693 військовослужбовців і 252 співробітників федеральних служб були взяті в полон. Втрати словенських сил самооборони склали 19 вбитих (9 комбатантів, решта — цивільні) і 182 поранених. Також загинули 12 громадян іноземних держав, в основному водії на службі міжнародних транспортних компаній[1]. Виведено з ладу 31 танк (спалені і пошкоджені), 22 транспортні бронемашини, 172 транспортні засоби і 6 літальних апаратів[2].

Підсумки[ред.ред. код]

Війна завершилась підписанням Бріонської угоди 7 липня 1991 року, згідно якої ЮНА зобов’язалася припинити бойові дії на території Словенії, а Словенія та Хорватія призупиняли на три місяці вступ в силу декларацій незалежності[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Vojna v Sloveniji. Р. 107.
  2. Матеріали сайту Міністерства оборони Словенії, http://www.mors.si
  3. Див. текст угоди: Бріонська декларація // Словенія на шляху до незалежності. С. 245—250.


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.